У Посольстві України в Польщі відбулася конференція на тему: «Проблемні питання працевлаштування в Республіці Польща громадян України та шляхи їх вирішення» за участі посла України Андрія Дещиці, директора Департаменту консульської служби МЗС України Андрія Сибіги, консулів нашої держави у різних регіонах Польщі, представників польських міністерств та відомств, підприємців, які працюють у сфері працевлаштування, та неурядових організацій, що займають різноплановою допомогою нашим заробітчанам у Польщі.

 

Серед проблем, з якими мають справу наявні та потенційні українські працівники, учасники виділяли, зокрема, такі: недосконалість візових центрів (а точніше, практична відсутність можливості самостійно, без посередників, зареєструватися на отримання візи), нешанобливе ставлення співробітників польської митної та прикордонної служби до заробітчан під час перетинання ними кордону, нелегальне робота, що дуже часто тягне за собою невиплати зарплатні, а також працевлаштування на підставі цивільно-правових угод, які не передбачають страхових відрахувань, що в разі нещасного випадку залишає заробітчанина без медичної допомоги та хоча б якихось мінімальних виплат у зв’язку з втратою працездатності.


Згідно із статистичними даними МЗС, за кордоном легально перебуває нині близько 5 мільйонів громадян України. Вражаюча цифра, що має тенденцію до зростання, повідомив А. Сибіга. При цьому він наголосив, що найбільше наших співвітчизників в Італії, Іспанії, Португалії, Чехії, Росії, Німеччині та Польщі. При цьому зауважив, що чимало українців все ще проживає на території Росії.


У свою чергу, представниця польського міністерства сім’ї, праці і соціальної політики Магдалена Свеклей в коментарі «Голосу України» зауважила, що, за їх даними, торік у Польщі працювало від 350 до 500 тисяч українців. Якщо минулого року польські фірми зареєстрували в повітових управліннях праці понад 800 тисяч декларацій про намір працевлаштування (популярно звані в заробітчанському середовищі «запрошеннями») працівників з України, то до середини травня цього року ці управління уже видали для наших співвітчизників майже 500 тисяч «запрошень». Якщо раніше головним регіоном працевлаштування були Варшава і Мазовецьке воєводство, то нині, за збереження лідируючих позицій Мазовії, запрошують українців на роботу також  воєводства.


У ході дискусії почесний консул України у Познані Вітольд Хоровський заявив, що цей регіон має потенціал прийняти в 3—5 разів більше працівників з України. Після завершення конференції кореспондент «Голосу України» попросив консула розвинути цю думку: «Минулого року у Великопольському воєводстві було 50—60 тисяч працівників з України, що в «рейтингу» працевлаштування українських громадян у різних регіонах Польщі дає воєводству 6-те — 7-ме місце. При цьому Великопольща є найбільш промислово розвинутою економічною зоною країни, а насиченість робітниками з України є дуже низька. Безробіття у Познані та Познанському повіті становить понад 2%. А це все призводить до того, що вже сьогодні бракує працівників на ринку праці, у зв’язку з чим регіон втрачає конкурентоспроможність, шанси на інвестиції. Українці є також шансом на розв’язання демографічної проблеми не лише в регіоні, а й в країні в цілому: за підрахунками демографів, через 30 років буде лише 40% населення продуктивного віку (18—64 роки). Тож Великопольща дозріла до розуміння того, що мудра і здорова проімміграційна політика є ліками для, принаймні, частини з вищезгаданих проблем».


Не можна обійти увагою виступ голови Об’єднання українців у Польщі (ОУП) Петра Тими, який звернув увагу, що останнім часом мають місце факти нападів на українців на національному ґрунті, а також протести поляків, бо, мовляв, українці «забирають їхні робочі місця та місця у ВНЗ». Такого роду інформація часто-густо поширюється в польському інформаційному просторі, особливо в соціальних мережах. Натомість не говорять про факти, що українці не лише приїжджають на готові робочі місця, а й самі інвестують у Польщі та створюють їх. Окрім того, за останніми даними, в польських ВНЗ навчається понад 31 тисяча українських студентів, а тому було б добре, щоб польське суспільство дізналося, які суми платять ці «спудеї» вузам, а також скільки грошей залишають для місцевих бюджетів, винаймаючи житло та проживаючи в конкретних населених пунктах. Проблемою залишається доступ до освіти й збереження національної мови та ідентичності для понад 3,5 тисячі дітей українських заробітчан.

Це питання ОУП піднімає уже впродовж кількох років перед різними польськими урядовими структурами, але жодного зрушення не відбувається. Ситуацію можна охарактеризувати словами лемківської приказки: є як є, і краще не буде. П. Тима закликав українські органи влади порушувати ці питання на міжурядовому, міжпарламентському рівні, щоби права наших співвітчизників у Польщі були належно захищені не лише в питаннях легального працевлаштування.

Варшава.