Херсонець Павло Ремізов ходить морями-океанами у складі екіпажів іноземних суховантажів уже третій десяток років. Він безнадійно закоханий у силу стихій вітру та води, тож тривалий час розмірковував, як іще можна поставити їх на службу людям. Так у капітана далекого плавання і народилася ідея створити плавучий вітроелектрогенератор — для нього й землю в оренду брати не треба, і вітру на узбережжі завжди досхочу, не те, що на суші.
Ідея ентузіаста видалася цікавою та перспективною і для науковців факультету машинобудування Херсонського національного технічного університету. За її реалізацію взявся цілий колектив — доктор технічних наук Дмитро Дмитрієв, його колеги Ігор Селіверстов та Сергій Русанов.
Найдешевший та надійний
Вони виконали всі розрахунки, створили спочатку комп’ютерну, а потім робочу модель установки, за участі студентів провели її ви-пробування на суші та на відкритій воді. А за два роки створили мобільний вітроелектрогенератор «Каскад-3», аналогів якому немає у світі. Автор винаходу вже запатентував своє дітище не тільки в Україні, а й у Німеччині. Уже почалися перемовини про промислове виробництво унікальної техніки саме в нашій державі!
— Вітроелектрогенератори давно відомі в світі. Але винахід Павла Ремізова оснащений нестандартною турбіною. Вона розсікає повітряний потік і наче підсилює його. У результаті звичайний генератор від маленького електроскутера за швидкості вітру 4,5 метри на секунду спокійно видає півтора кіловата електроенергії на годину. Тоді як переважна частина імпортних зразків ефективно працює лише за швидкості вітру 10 метрів на секунду і більше, — розповідає декан факультету машинобудування ХНТУ, кандидат технічних наук Ігор Селіверстов. — Ще одна перевага нашого вітрячка в тому, що він виготовлений переважно із сталевих конструкцій, тому довговічний і вдвічі дешевший за найдешевші китайські вітроелектрогенератори.
Ураган — не перешкода
Диво-апарат встановили на Дніпрі, використавши як опору понтон із чотирьох секцій загальною вантажопідйомністю 7,5 тонни. Упродовж усієї весни вітряк справно «накручував» кіловати, без жодних пошкоджень витримавши і буревії, і ураганний вітер. Тож тепер справа за його масовим виробництвом. А тут свої проблеми.
— Обговорюємо можливість налагодження випуску плавучих вітроелектрогенераторів потужністю п’ятдесят і сто кіловатів на базі харківського заводу «Електротяжмаш». Це підприємство цілком спроможне їх виробляти, та питання в інвестиціях. У мене таких грошей немає — на створення першого робочого вітряка та патентування віддав усі заощадження, — каже автор винаходу Павло Ремізов. — Звернувся із проханням сприяти в розгортанню виробництва дешевих та надійних вітроелектрогенераторів до уряду та Верховної Ради. Я ж розробляв його для народу та держави, а не для себе — в мене навіть дачі немає, де можна цей вітроелектрогенератор для власних потреб встановити.
Потрібні інвестор та... попутний вітер
Винахідник каже, що плавучі генератори були б як знахідка саме для дельти Дніпра, азовського та чорноморського узбереж Херсонщини. Встановивши їх на мілководді, можна постачати електроенергію на віддалені туристичні об’єкти та до оздоровчих закладів. І не треба ставити опори, тягти дроти, вести обтяжливі переговори з компаніями — енергетичними монополістами. А кластер із таких вітряків сумарною потужністю до п’яти мегаватів спроможний забезпечити цими кіловатами всі потреби цілого населеного пункту чи виробничого комплексу. До того ж виготовляти мобільні вітрячки цілком можливо і в нашій області. Адже бетонні понтони «для моря» давно випускає державний суднозавод «Паллада» в Херсоні. А самі генератори «Каскад-3» спроможні видавати «на-гора» щонайменше чотири машинобудівні заводи в обласному центрі та місті Нова Каховка. Щоб Херсонщина перетворилася на край плавучих вітрячків, потрібен лише небайдужий інвестор. І, звісно, попутний вітер.
На знімках: плавучий вітроелектрогенератор — винахід Павла Ремізова; патент винахідника.
Фото з особистого архіву Павла Ремізова.
