У неділю в Маріуполі святкуватимуть другу річницю визволення міста від проросійських сепаратистських сил. Центральними вулицями пройде парад військової техніки, а на майдані Свободи відбудеться офіційне вшанування захисників. У розважальній програмі — фестиваль народних майстрів, вогняне шоу і концерт. Напередодні свята «Голос України» поспілкувався з безпосередніми учасниками подій дворічної давнини — бійцями полку «Азов».

«На початку червня 2014-го ми не контролювали саме місто, але навколо Маріуполя стояли українські військові, — пригадує Юрій Капля («Змій»). — Нам зіграло на руку те, що проросійські сепаратистські сили були погано організовані».

До штурму бійці готувалися два тижні на полігоні під Бердянськом. «Нашими силами було проведено розвідку території, яку контролювали сепаратисти, — це на перехресті Грецької та Італійської вулиць, — каже співрозмовник. — Там була територія якогось навчального закладу і поруч банк. Сепаратисти оточили це перехрестя своїми блокпостами. По суті, це був їхній штаб. Ми провели розвідку, мали весь план перехрестя, які сили там перебувають. І тренувалися, щоб узяти штурмом сам блокпост і не дати тим силам, які можуть тікати, вийти за межі міста».

Тренування на виготовленому макеті блокпоста тривали два тижні, з дев’ятої ранку до восьмої вечора. Більшість бійців не мали військової підготовки, інструкторами виступали кілька фахівців з досвідом бойових дій.
«На сам штурм ми вирушили в ніч із 12 на 13 червня. Провели ніч в аеропорту й о четвертій ранку в’їхали до самого Маріуполя. Нашим завданням був саме штурм укріплень. Але в оточенні території допомагали «Дніпро-1», інші добровольчі підрозділи, а також частини Національної гвардії», — зазначає Юрій.

За словами співрозмовника, єдиним серйозним озброєнням групи був великаліберний кулемет НСВТ-12,7, а головною ударною силою — броньований «КамАЗ», який ми удосконалили власними силами: його потужна кругова броня досить надійно захищала від снайперської гвинтівки. «Також безпосередньо перед самим штурмом Нацгвардія виділила нам на шасі «Урала» зенітну установку. І штурмова група входила на блокпости під прикриттям нашого броньованого «КамАЗа», який ми називали «пряник». А з іншого боку перехрестя перпендикулярно до нашого входу працювала зенітка», — продовжує боєць.

Один із тих, хто готував «пряника» до штурму, — Руслан Косенко («Монах»), слюсар за фахом. «Коли вирушили визволяти Маріуполь, я їхав просто в робі, — каже Руслан. — Кинув інструмент, узяв автомат і поїхав. Є жарт: «А вдруг война, а ты уставший». Я вже з цього не сміюся. Все так швидко відбувалося».

Бій був короткий, але дуже ефективний, додає Юрій Капля. «Хвилин за 20—30 ми змогли подолати спротив і зайти вже на територію самого блокпоста. Ми зазнали мінімальних втрат. Не було загиблих. Був один тяжкопоранений від вибуху фугаса і четверо з легкими пораненнями».

На території блокпоста бійці знайшли арсенал зброї і боєкомплект. Затримали майже 20 сепаратистів і знищили броньовик БРДМ. «Але у зв’язку з тим, що оточення території було не досить ефективним, велика частина бойовиків змогла втекти з місця проведення штурму. Згодом багато кого з них затримали вже на блокпостах навколо Маріуполя», — пригадує боєць.

«Нас поставили біля сміттєвих баків прикривати журналістів. Оскільки журналісти, як і військові, люблять бути попереду, то ми одразу опинилися на перехресті, де стріляли з нашого «пряника» по барикадах, — розповідає про свою роль Руслан Косенко. — Пам’ятаю, звідти хтось вигукнув: «Русские не сдаются!». Але коли виїхав «пряник» і почав їм відповідати, вони швидко здалися. Бачили сепаратистів упритул, потім із підвалів витягали. Щоправда, перед цим більша їх частина встигла виїхати — просочилася інформація. А хто не встиг, хто пиячив по підвалах — тих швидко попакували».

На запитання, чому на штурм міста пішли недосвідчені добровольці, а не спеціально навчені силовики, бійці пояснюють коротко: «Зрадники». Довіри до місцевої міліції чи СБУ тоді не було.

«Штурм Маріуполя і його визволення — це значна операція за період АТО і значний здобуток. Тому що було мало визволено міст українськими силами безпосередньо під час бойових дій. Нині, маючи таку підготовку, таке озброєння і таку кількість бійців, ми б це зробили менш ніж за тиждень. Але й тоді, маючи бажання, силу духу і вірність нашим ідеям, ми це змогли. Це славетна операція «Азова», — підсумовує Юрій Капля.

Архівне фото зі сторінки Євромайдану у Твіттері.

 

 

На знімку: Руслан Косенко (ліворуч), Юрій Капля.

Фото автора.