Зі знайомим кременчужанином трапився конфуз. У черговий вихідний дружина командирувала його на ринок. А дорогою зателефонували з роботи — мовляв, негайно треба з’явитись. Тож потрібно було швиденько впоратися з покупками та мчати на виробництво.
Суботнього дня припаркуватись біля ринку — справа нелегка. Тож коли побачив, як одна «Лада» почала задкувати, одразу ж «пірнув» на її місце.
Тим часом у голові промайнуло: «Неправильне паркування, можуть покарати: майже на пішохідному переході, ще й автобусна зупинка поруч»... Та часу на роздуми не було. Пришвидшеними темпами зробив найнеобхідніші покупки і майже бігом — до машини. А вони, голубчики, тут як тут.
— Ваша машина? — запитали поліцейські після того, як скоромовкою представились.
— Та... моя, — очима шкідливого кота Віктор глянув на них. Копи були молоді, підтягнуті, обличчя світились доброзичливістю, ніякого нахабства, зверхності...
Але в голосі звучала принциповість:
— Знаєте, що правила порушили?
— Та... знаю...
— Ваше посвідчення.
Віктор подав поліцейським водійське. Ті почали крутити його в руках. На мить чоловікові здалося, що з хлопцями в формі можна все-таки домовитись. Вирішив спробувати.
— Панове поліцейські, а може, якось без протоколу? Дуже на роботу поспішаю. Там — аврал...
Ті перезирнулись.
— Та можна, — відповіли. — Пригостіть нас кавою та й їдьте собі.
Віктор аж підскочив від радості. В думках почав дякувати за таку великодушність нових охоронців порядку.
Підійшов до молодички, яка тут же — під яскравим наметом, торгувала кавою, і з розмахом замовив:
— Каву! Найкращу, яка у вас є! Дві порції!
— Кому? — жінка глянула спочатку на чоловіка, а потім роззирнулася.
— Та копам нашим шановним...
— Із вас... чотириста гривень.
— Що-о? Скільки? — у Віктора мало щелепа не відпала.
Продавчиня налила каву і запитально поглянула на остовпілого чоловіка. Зрозумівши з цього погляду, що варіантів нема, він виклав кошти. Жінка віднесла каву поліціянтам, натоміть принесла водійське посвідчення.
У Вікторовій голові пронеслося: «Дорогувата кава вийшла. І хабаром її не назвеш. Таки навчилися «реформуватись»!
Відтоді він дивиться на пересувні кав’ярні, як колись дивився на пости ДАІ.
Полтавська область.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
