Лісистий куточок при в’їзді в Тернопіль з львівської траси облюбували лемки для спорудження свого культурно-духовного центру. Ця територія дуже нагадує їм рідну землю, яку вони змушені були залишити 70 років тому. Початок центру поклав храм Вознесіння Господнього (на знімку), освячення якого відбулося минулого четверга — у свято Вознесіння. На цю подію з’їхалися лемки не лише з різних куточків Тернопільщини, а й з Івано-Франківщини, Львівщини, Закарпаття, Київщини, Житомирщини. «Задум збудувати храм виник у нас майже 20 років тому, — розповідає одна з ініціаторок його зведення Параска Трач. — Це воістину народна будова. Люди давали, хто скільки може. Хто не мав коштів, допомагав власними руками. Ми дуже тішимося, що нарешті матимемо свій храм». Дерев’яна церква, архітектором якої є Олег Джула, лемко за походженням, дуже схожа на храми, які традиційно споруджували на Лемківщині. Їх можна побачити на фотографіях: стенд з двадцятьма знімками розмістили на церковному подвір’ї. Виїжджаючи з рідних країв під час депортації, лемки часто брали з собою найдорожче: ікони, псалтирі тощо. Дехто й досі зберігає їх у родинах, дехто передав у лемківський музей, а Марія Хомко з села Теофіпілки Козівського району віддала сімейні реліквії держархіву області. Службу у новому храмі правитимуть українською мовою, а проповіді священик, за бажанням вірян, виголошуватиме лемківською говіркою. Її чути повсюди, відчувається, що лемки насолоджуються таким спілкуванням. «Лемківські традиції, виражені у вишиванках, архітектурі, побуті, — це частина культури нашого народу. Вони підкреслюють її багатогранність, — вважає міський голова Тернополя Сергій Надал. — Переконаний, що цей осередок духовності допоможе не лише лемкам, а й всім християнам вистояти у непрості часи».
Тернопільська область.
Фото автора.
