Із 1 липня зростуть ціни на тепло. Таке рішення ухвалила Національна комісія, що здійснює регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП). Якщо раніше одна гігакалорія тепла українському споживачеві в середньому коштувала 534 гривні, то тепер ця сума зросте до 1043 гривень. Отже, влада остаточно відмовилася від дотування газу для генерування тепла.

Таке рішення, без сумніву, матиме вагомі наслідки для країни. Які саме? Спробуємо розібратися.

 

Працювати по-новому або — геть із ринку

 

Підприємства теплокомуненерго — монополісти на ринку виробництва тепла для населення. Поки що ніхто не може скласти їм конкуренцію, оскільки вони купують газ за пільговою ціною і за такими само пільговими тарифами мали б продавати тепло населенню. Це позначається на прозорості витрат — дуже часто теплокомуненерго роздувають кошториси, — а також на якості послуг: систематично виникають проблеми із гарячою водою, взимку в квартирах холодні батареї тощо. Про розмір шкоди, що її завдають виробники тепла, можна зробити висновок з останніх повідомлень НАК «Нафтогаз України», за даними якої сума заборгованості виробників теплової енергії за спожитий газ станом на 1 червня цього року була понад 19,8 мільярда гривень.

Характерно, що 75 відсотків боргу тепловиків (за винятком Донецької, Луганської областей та Криму) накопичено 20 підприємствами. Вони завинили «Нафтогазу» від 100 мільйонів до 1,3 мільярда гривень (!) Тобто, незважаючи на пільгові ціни на блакитне паливо, виробники тепла, серед яких є й приватні компанії, за кілька років примудрилися заборгувати державі майже 20 мільярдів гривень. І є дуже великі сумніви, правду кажучи, немає жодної надії, що вони повернуть ці кошти. Швидше за все, буде реалізовано сценарій 2011 року, коли держава списала, подарувавши борги тепловикам (і комунальним, і приватним компаніям) на суму 24 мільярди гривень.

Окремо слід зупинитися на стані тепломереж. Щороку в системі централізованого теплопостачання втрачається майже 2,4 мільярда кубометрів газу. Це більш як 10 мільярдів гривень, якщо орієнтуватися на ціни, за якими ми імпортуємо блакитне паливо. Причина таких втрат на поверхні — теплокомуненерго не зацікавлені в модернізації інфраструктури. Сьогодні вони заробляють на втратах. Що більше списали — то більше осіло в кишенях. Висновок очевидний — перехід на ринкові ціни на тепло кардинально змінить ринок виробництва теплової енергії. Теплокомун-енерго змушені будуть або змінити принципи своєї роботи, або назавжди піти з ринку. Якщо раніше вони маніпулювали на втратах, то з 1 липня такої можливості не буде.

Альтернатива: відновлювані джерела

До відома: протягом останніх двох років в Україні з’явилася значна кількість виробників тепла з відновлюваних джерел, переважно з біопалива (дров, пелетів, брикетів). Цьому сприяв перехід бюджетних установ — дитячих садків, шкіл — на ринкові ціни на тепло. Коли відсутні дотації на газ, компанії, що працюють на біопаливі, здатні на рівних конкурувати з тими, хто працює на блакитному паливі. Більше того, вигравати цю конкуренцію. Вартість їх послуг у середньому на 10 відсотків нижча, а якість, за рахунок використання нового обладнання, — вища.

Наведемо до прикладу успіхи компанії «Укртепло» — найбільшого в Україні виробника теплової енергії з відновлюваних джерел. За кілька років роботи їй удалося модернізувати або побудувати понад 100 котелень в 14 регіонах України. Модель роботи така: компанія інвестує власні кошти, переводить котельні з газу на біопаливо і за рахунок української сировини продає тепло за нижчими цінами, ніж це роблять підприємства, які працюють на газі. Таких виробників тепла сьогодні понад сотня в Україні. Вони створюють робочі місця, вкладають кошти в національну економіку, а також підштовхують розвиток відновлюваної енергетики. Якщо раніше біопаливо йшло на експорт, до того ж експортувати ми могли обмежену кількість сировини, то сьогодні переважно все йде на внутрішні потреби, і попит на біопаливо постійно зростає. Очевидно, що такі компанії становитимуть конкуренцію теплокомуненерго. За ринкових цін та за мінусом 10 відсотків за одну гігакалорію тепла це може зіграти ключову роль.

Порятунок — у культурі споживання

Ще один параметр змін, які слід очікувати, — це культура споживання. Безумовно, зовсім скоро, вже найближчим часом, ми не знайдемо будинків чи квартир, не обладнаних лічильниками тепла. Навряд чи ми побачимо взимку відкриті вікна, а гаряча вода використовуватиметься економніше. Статистика свідчить, що українські сім’ї на опалення своїх домівок витрачають на 60—70 відсотків більше енергоресурсів, ніж у розвинутих країнах. Слід очікувати, що за кілька років ці цифри будуть скромніші. Ніщо так не стимулює заходи з енергозбереження, як ринкові ціни на газ та тепло. Є надія, що принципово зміниться ставлення споживачів до виробників тепла. Якщо раніше домінували виробники, а споживачі не мали важелів впливу, то з переходом на ринкові ціни ситуація має змінитися кардинально. Відтепер уже споживач диктуватиме свої умови.

Модернізація чи... монетизація

Найболючіше питання. Безумовно, в наступному опалювальному сезоні істотно зросте кількість людей, що потребуватимуть допомоги держави і часткової компенсації оплати житлово-комунальних послуг. Тож обов’язок держави — модернізувати систему субсидій, одночасно виправивши попередні помилки, коли субсидії фактично стимулювали збільшення енергоспоживання. На останньому засіданні Національної ради реформ 7 червня обговорювалося кілька варіантів нової системи субсидій. Перший — це повна монетизація, або виплата субсидій на рахунок споживача. Другий — монетизація всієї суми субсидії із переведенням на спеціальний рахунок, звідки кошти одразу будуть іти на оплату житлово-комунальних послуг. Розглядалися й інші, проміжні, варіанти. Наприклад, монетизація не всієї субсидії, а зекономленої суми, що, за задумом, стимулюватиме зменшення споживання. У будь-якому разі рішення потрібно прийняти не пізніше осені, щоб сім’ї з невеликими доходами, а таких в Україні щонайменше половина, змогли вчасно оформити субсидії.

 

Іван НАДЄЇН, голова Комітету енергетичної незалежності України.