Сьогодні у Верховній Раді України проходять парламентські слухання на тему «Стратегія реінтеграції в Україну тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя: проблемні питання, шляхи, методи та способи».

Як ми вже повідомляли, напередодні в Українському кризовому медіа-центрі було презентовано соціологічне дослідження «Загальнонаціональне й експертне опитування — майбутнє Криму: можлива інтеграція? Як і коли?», яке провели Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва й соціологічна служба Центру Разумкова.

Респондентам пропонувалося відповістити на запитання, що вони думають із приводу майбутнього Криму. Відповідно до дослідження абсолютна більшість опитаних — 69% — висловила переконання в тому, що Крим повинен входити до складу України, 12% підтримують ідею того, щоб Крим мав статус незалежного державного утворення, і тільки 7% опитаних готові погодитися на те, щоб Крим входив до складу Росії.

На перший погляд результати опитування є більш-менш оптимістичними. Однак, на думку голови Меджлісу кримськотатарського народу народного депутата України Рефата Чубарова (на знімку), дуже насторожує той факт, що понад 30% українців вважають, що Крим хоч і має повернутися до складу України, але при цьому впевнені — нині це питання не актуальне. До слова, ще рік тому, коли проводилося аналогічне опитування, кількість респондентів, які вважали так, була набагато меншою.

— Це досить тривожний сигнал, — вважає Рефат Чубаров. — Це оцінка нашій владі, нашому суспільству, зокрема й нам. Виходить, ми не вживаємо досить ефективних дій для повернення Криму. Це має нас мобілізувати на більш активну подальшу роботу. Питання повернення Криму, а значить, і відновлення територіальної цілісності нашої держави, не може бути поставлено на другий або третій рядок. Усі ті, хто каже, що питання повернення Криму несвоєчасне, фактично здають усю Україну Путіну, а його головний ресурс зараз — це час.

Тему «несвоєчасності» кримського питання активно культивують і російські ЗМІ. Як зазначив Посол США в Україні Джеффрі Пайєтт, РФ перетворила інформацію на зброю. На його думку, значна частина розрахунків Кремля з початку агресії полягала в тому, що вони намагалися прорахувати, що їм буде дозволено зробити, як далеко вони можуть зайти без провокування міжнародної реакції. І для цього активно використовувалася в тому числі й інформаційна політика.

Буквально одночасно з оприлюдненням в Україні підсумків соцопитування одне із головних кремлівських інформагентств опублікувало коментар колишнього Генсека НАТО, а нині радника Президента України Андерса Фог Расмуссена, який нібито заявив цьому електронному виданню, що повернення Криму не повинне бути невідкладним пріоритетом для нашої країни. На превеликий жаль, українські засоби масової інформації відразу підхопили цю «новину» і поширили її. А саме цього й домагається Кремль, підігріваючи такі настрої щодо Криму не тільки в нашій країні, а й в усьому світі.

— Маю визнати, що на Заході уже є такі думки, щоб здати Україну Путіну, — каже голова Меджлісу кримськотатарського народу. — Зараз тривають переговори. І ведемо їх не тільки ми, а й наші міжнародні партнери. І в цьому глобальному протистоянні ми домагаємося, щоб Росія повернулася в рамки міжнародного права. Але є й інший варіант — світ домовляється з нею без нас і за рахунок України, за рахунок Криму й кримських татар. Розмови про такі сценарії мені доводилося неодноразово чути під час робочих зустрічей із нашими партнерами. У деяких з них є нетерпіння знайти привід, щоб здати Україну. Однак вони не можуть про це говорити привселюдно, що їм доводиться відходити від Гельсінських домовленостей, європейських цінностей і принципів. Для цього вони намагатимуться обвинуватити Україну, щоб пояснити, чому вони відвернулися від неї.

Тому ми повинні знаходити такі форми протидії цим планам і їх реалізації, щоб у Заходу (навіть при бажанні окремих політиків) не було іншого виходу, окрім як захищати нас. Тому той, хто в нас каже, що питання Криму неактуальне, по суті, здає Україну Путіну. Ми всі маємо зрозуміти — питання відновлення територіальної цілісності України, включно з територією окупованого Криму, — це тест на здатність або нездатність української етнічної й політичної нації на державотворення.

Серед опитаних ті, хто вірить у повернення Криму, найбільше надій покладають на успішне проведення реформ і підвищення загального рівня добробуту в Україні, що, відповідно, приваблюватиме кримчан (35%).

Не менш важливими передумовами, при яких можливе відновлення українського суверенітету в Криму, громадяни України вважають значне посилення санкцій і тиску на РФ із боку міжнародного співтовариства, які змусять Росію повернути півострів Україні (34%), або зміну влади (президента) у РФ (32%), а 30% сподіваються на те, що Крим сам повернеться в Україну у зв’язку з погіршенням внутрішньополітичної й економічної ситуації в Росії.

Майбутній статус півострова в складі України після його реінтеграції третина опитаних (33%) вважає за доцільне винести безпосередньо на всеукраїнський референдум. А от більшість респондентів (47%) вважають, що подальшу долю Криму повинні визначати самі його жителі. І цей показник, на думку експертів, також викликає певні побоювання.

— Виходячи з тих тенденцій, які нині існують, через кілька років у Крим переїде на постійне місце проживання понад мільйон осіб із різних регіонів Російської Федерації, — розповідає експерт фонду «Майдан іноземних справ», головний редактор порталу Blackseanews Андрій Клименко. — Тільки в Севастополь за останні два роки переїхало майже сто тисяч росіян. Це цілеспрямоване заміщення корінного населення. Це відбувається паралельно із процесом витіснення проукраїнських громадян, у тому числі й кримських татар, і заміщають їх потужним потоком жителів РФ, переважно з північних регіонів, які цілими вулицями скуповують собі житло на півострові. І що, ми тепер маємо запитувати в них думку про майбутнє Криму?

Крім цього, Андрій Клименко вважає: сьогоднішні школярі, які вже провчилися хоча б 5—6 років — це наші діти. Як правильно зазначив під час обговорення підсумків опитування відомий кримський журналіст Павло Казарін, для цих хлопчиків і дівчат увесь цей час столицею був Київ, а не Москва. А от із тих, хто пішов сьогодні в перший клас, народився в українській родині, на території українського Криму, «путінська» школа буквально за кілька років зробить завзятих прихильників кремлівської влади, обвішених георгіївськими стрічками. А коли плюс до цього ми постійно казатимемо, що тема повернення несвоєчасна, то цей час так і не настане.