Образа, біль і десь навіть розчарування. Такі почуття охоплюють кримчан щораз, коли в Києві ухвалюються одні або другі рішення щодо обмеження прав жителів півострова.

Насамперед це стосується, звичайно, закону про вільну економічну зону, що провів межу між громадянами України, які проживають на материковій частині України, і українськими ж громадянами, котрі мешкають на Кримському півострові, а також тими, хто із Криму переїхав в інші регіони України.
Річ у тім, що відповідно до закону кримчани визнаються нерезидентами в Україні, тобто, маючи український паспорт, ідентифікаційний код і всі необхідні документи, які відповідають усім ознакам громадянства, не мають права, приміром, оформити кредит.
Крім того, певний період картки кримчан, видані одним з найбільших українських банків, на материковій території були заблоковані. Неможливо було провести жодної операції, а в багатьох на них були гроші, які знадобилися б при переїзді. Навіщо це треба було робити, ніхто так і не пояснив.

Ускладнили життя заборони та кордони

Далі — більше. Припиняється в однобічному порядку залізничне сполучення з півостровом, немає прямого автобусного сполучення. Кому від цього полегшало? Точно не громадянам України, котрі проживають у Криму. Зате на цьому прекрасно заробляють приватники. У середньому за рейс: Сімферополь—кордон—Новоолексіївка або Сімферополь—Херсон приватник на мікроавтобусі місткістю 10—12 місць заробляє за добу приблизно 12—15 тис. грн. А таких автобусів сотні. І гроші йдуть, звичайно ж, не в кишеню держави.
Ще три-чотири роки тому залізничні перевезення посідали вагоме місце в роботі транспортної інфраструктури. Найбільш показовим щодо цього був 2011-й. За даними статистики, тільки за сім місяців 2011 року послугами залізничного транспорту АР Крим скористалося понад 13 мільйонів пасажирів. Нині у Криму працюють тільки приміські електропоїзди, а в міжобласному сполученні рейки починають потихеньку іржавіти.
Якщо говорити про практичні проблеми, з якими стикаються кримчани, — це насамперед оформлення паспортів і свідоцтв про народження. Річ у тім, що видані на території півострова російські паспорти й будь-які інші види документів в Україні недійсні. 
Кримчани не хочуть переривати зв’язки з рідною країною, але почуваються чомусь як пасинки або далекі родичі, про яких вже встигли всі забути. 
Приміром, молодим сім’ям, у яких народилася дитина, доводиться оформляти свідоцтво про народження через суд. Іноді це забирає кілька місяців. У родині Віктора Л. із Сімферополя півроку тому з’явився другий малюк. Досі родина не може оформити свідоцтво про його народження. Суд то відкладають, то переносять. От і доводиться їм регулярно їздити в Херсон, а це досить дорого, не кажучи вже про фізичні навантаження й моральні травми. Проїзд тільки туди забирає в середньому чотири-п’ять годин, плюс як мінімум три години — проходження двох кордонів, стільки ж часу знадобиться й на дорогу назад. Вартість проїзду в обидва боки становить у середньому від однієї до півтори тисячі гривень. При цьому необхідно зазначити, що частину шляху від одного кордону до другого доводиться долати пішки з дитиною, візочком і речами.
Всупереч багатьом уявленням кордон між Кримом і Херсонською областю на вигляд по суті є повноцінним державним кордоном між Російською Федерацією й Україною. Тут здійснюється повноцінний митний і прикордонний контроль, причому у зв’язку із прийняттям Кабміном України горезвісної постанови №1035 заборонене переміщення низки товарів, на кшталт алкоголю, копчених ковбас, сигарет тощо. Причому якщо з українського боку дозволений вивіз сала, то на російську територію його ввезення заборонено.
Ті, хто перетинають кордон, скаржаться: українська митниця не дозволяє провезти в Крим навіть півлітрову пляшечку українського пива. Був тому свідком і автор цих рядків, коли в одному з пунктів пропуску після ретельного огляду в одного з пасажирів легковика в особистих речах виявили баночку пива. Вирок митниці був суворий: або виливаєш, або випиваєш на місці. Пасажир вибрав останній із запропонованих варіантів.

Вимагають діалогу з владою

Кримська правозахисна група «20 лютого», активісти якої працюють у Києві, кілька раз зверталася до органів державної влади України із проханням про скасування цілої низки законодавчих і підзаконних актів, які, на думку громадських діячів, кваліфікують кримчан як людей другого сорту, котрі не мають повноцінних прав.
Координатор групи Олександр Лієв вважає, що при прийнятті рішень на державному рівні необхідно враховувати думку кримчан, оскільки досі не було жодного звернення керівництва країни до жителів півострова.
У зв’язку з цим правозахисна група опублікувала на сайті Президента України петицію, у якій звертається до Петра Порошенка, а також Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана та голови Верховної Ради Андрія Парубія із закликом створити конструктивний діалог з жителями окупованого півострова й тими, хто був змушений залишити домівку.
«Сьогодні кримчани як ніколи потребують діалогу з офіційною владою України. Мешканцям окупованого Криму дуже важлива ця комунікація, щоб не почуватися забутими й відірваними від Батьківщини. По факту, досі у жодній із доступних комунікацій — ні на сайтах, ні в соціальних мережах, ні через відеоканали й інші ЗМІ в цілому не було ніякого офіційного звернення до жителів півострова й тих, хто змушений був звідти переїхати на материкову Україну. Тому кримчани й вимагають діалогу з офіційною владою України й безпосередньо Президентом. Адже вони мають право знати, що чекає їх у майбутньому і які дії планує здійснити влада, щоб захистити права й свободи своїх громадян», — зазначає Олександр Лієв.

Крим.