Документи, котрі потрапили до рук, спочатку викликали лише посмішку, бо нагадували не офіційні папери, а утопічну маячню. Щось на зразок того, коли діти придумують свою державу чи товариство, приймають у його члени, видають свої паспорти чи довідки. Така собі гра з ареолом романтики, утаємничена від дорослих. Але яким було здивування, коли виявилось, що у неї цілком свідомо «загрались» дорослі. Причому робили це, не ховаючись, а навпаки, відкрито протиставляючи себе державі та її органам влади. Як таке могло статись? Чому знайшлись охочі підтримати таку ідею «економічного і законодавчого сепаратизму»?

Ось переді мною зразок договору територіальної громади двох сіл (не плутати із діючим визначенням територіальних громад) одного із районів області. В час, коли в краї активно створюються територіальні громади, здавалося б, таким нікого не здивуєш — Хмельниччина стала одним із лідерів на шляху децентралізації. Але тут зовсім про інше об’єднання, котре мало стати «міжнародною суверенною владною неурядовою організаційно- правовою формою самозабезпечення, самоорганізації, самозахисту, безпосереднього самоврядування та прямого народовладдя людей — жителів села». А далі прописано, що територіальна громада села управляє майном комунальної власності, затверджує програми соціально-економічного розвитку, бюджет, встановлює місцеві податки, забезпечує проведення місцевих референдумів...

На перший погляд, це саме ті функції і права, котрими законодавство і наділило органи місцевого самоврядування та громади. Але вся суть в тому, що таке утворення, начебто, виходить за рамки держави, стає чи то міжнародним, чи просто саме по собі. Тобто складається враження, що воно взагалі не має жодного стосунку ані до влади, ані до держави. Існувати воно має як «суверенний простір народу України», очевидно, у складі «світового міжнародного екстериторіального правового простору». Принаймні саме такі визначення подані у зразках «волевиявлення» (це щось на зразок посвідчення), які видавались «людям». Одне — про затвердження правосуб’єктності людини, інше — про затвердження правового статусу суверенного кредитора-інвестора. Цікаво, що обидва документи видавались із позначкою «довічно» і зазначали правовий статус його власника як «людина».

В організації були свої свідоцтва, договори і паспорти

Якщо читач до кінця так і не зрозумів, про що врешті-решт йдеться у наведених документах, не варто переживати. Адже все так «закручено», що розібратись у цій правово-ідеологічній системі не так вже й просто. Віднедавна це намагаються зробити слідчі поліції. Вони провели обшуки і вилучили величезну кількість документів у квартирах, які належать «уповноваженій у справах територіальної громади Хмельницького з питань реєстрації». Як пояснив тимчасово виконуючий обов’язки начальника хмельницького відділу поліції Володимир Калашнік, за фактом самовільного присвоєння владних повноважень деякими особами було порушено кримінальне провадження. На сторінці у «Фейсбук» він доповнив: «У штаб-квартирі засновниці вилучено п’ять системних блоків, оргтехніку та чотири ящики документів. Серед документів є журнали самооподаткування народних підприємців, видачі свідоцтв, звітності про витрати територіальної громади, копії та оригінали свідоцтв народних корпорацій та народних підприємств, копії паспортів, різні бланки, чеки, нотатки та буклети тощо. 16 печаток та один штамп, накладки до печаток тощо. На другому об’єкті вилучено лише декілька бланків та посвідчень».

Тільки перелік вилучених документів перевищив сотню сторінок. І вже з цього можна припустити, що організатори розраховували на по-справжньому масштабну діяльність. І при цьому головні фігуранти та ідеологи цієї історії зовсім не вважають себе не те що злочинцями, а й просто порушниками будь-якого порядку. Натомість говорять про те, що провадять соціальний проект, котрий захищає інтереси людей і громади. Повідомили, що тільки в обласному центрі було підписано близько тисячі згаданих договорів. Очевидно, осередки були і в інших населених пунктах. На їх основі діяло понад два десятки так званих уповноважених у справах територіальної громади. А крім того, керуючись своєю власною законодавчою базою і своєю дозвільною системою, працювали так звані народні підприємці.

«Народні підприємці» відмовилися від сплати податків

Чи не найголовнішим досягненням цього соціального проекту стало створення об’єднання «народних підприємців». Вони заявили про те, що не потребують жодних дозволів і реєстрацій на роботу з боку держави, а відповідно, і відмовляються від сплати податків до бюджету. Натомість вносили кошти у касу своєї «територіальної громади». За попередніми даними, йдеться про відрахування одного відсотка від прибутку, але не менше ста гривень у місяць.

— За час роботи у фіскальній службі доводилось не раз стикатись із тим, що дехто не платить податки. Та при цьому підприємці, розуміючи, що вони порушують закон, намагались якось приховувати таку поведінку. Часто мотивували це і тим, що просто не мають матеріальної спроможності сплачувати, — прокоментував ситуацію виконуючий обов’язки начальника Головного управління ДФС у Хмельницькій області Анатолій Марценюк. — Але з «народними підприємцями» зовсім інша історія — вони демонстративно відмовились від сплати державних податків і зборів. Мовляв, самі заробляємо кошти, самі віддаємо їх для своєї громади, і самі ними будемо розпоряджатись. При цьому навіть почали пред’являти посвідчення і чеки про відрахування до своєї каси. Але при цьому якось забули, що вони користуються багатьма виплатами і послугами, котрі гарантує їм держава, і які можливі саме завдяки тому, що хтось платить податки. Йдеться про пенсії, шкільну освіту, галузь охорони здоров’я, утримання доріг і багато-багато іншого, що фінансується з державної казни. А її ж наповнюють такі самі мешканці територіальних громад. І роблять це чесно та відкрито.

Сказати точно, скільки «народних підприємців» і яку суму сплатили своїм ідеологам, ухиляючись від законного оподаткування, важко. Цим розслідуванням займається поліція. Натомість податківці почали працювати із неплатниками, яких вдалось виявити. Серед них — ремонтники взуття, перевізники, власники кафе, виробничники... Після роз’яснювальної роботи податківців багато хто змінив свою позицію і офіційно зареєстрував свою діяльність.

Але дехто все одно залишився при своїх переконаннях. Озвучити їх вони намагались на своїй конференції, котру хотіли провести в обласному центрі. Але все закінчилось тим, що проти «народних підприємців» виступили хмельницькі активісти, котрі не хочуть терпіти у своєму місті будь-якого сепаратизму, в тому числі і економічного. В результаті організаторів зібрання закидали яйцями, а учасників просто не пустили до зали.

Історія вийшла дещо скандальна. Але не вона головна. Не залишає одне питання: чому сотні, а може, й тисячі людей не просто повірили у якесь власне міфічне «державне» утворення, а навіть готові були утримувати його, віддаючи зароблені власною працею гривні?

Робили це не окремі підприємці, а люди, котрі заявили про створення «народної економіки». При цьому самі собі видавали ліцензії, самі себе реєстрували, власникам авто видавали свої номери і дозволи на перевезення... У планах було навіть видавати міжнародні ліцензії на експорт продукції власного виробництва. І при цьому навіть тіні сумніву у тому, що робили щось неправильно, створюючи «народну економіку». Навпаки, постійно посилаються на статті Конституції України, Декларацію про права людини, закон про місцеве самоврядування...

Мовляв, там вичитали те, що можуть працювати саме таким чином. Натомість державні органи і структури, такі, як санстанція, податкова, різні дозвільні служби, тільки стримують їх роботу. А офіційні податки роблять її взагалі неможливою.

Будемо відвертими, знайти тих, хто був би задоволений роботою бюрократично-чиновницького апарату, а тим більше — необхідністю платити податки, непросто. Справді, і в законодавстві, і в Податковому кодексі, і в практичній щоденній діяльності державних органів влади можна відшукати чимало недоліків. І всім нам хотілося б, щоб все було набагато краще, жили ми заможніше і комфортніше, а із своїх заробітків віддавали якомога менше. Але чи можна жити в державі і протиставляти себе їй, відгороджуватись своїми законами, устроєм, порядком? І при цьому користуватись її послугами на рівні зі всіма?

З початку року місцеві громади (ті, що зареєстровані офіційно) Хмельниччини отримали понад 1,2 мільярда гривень податкових платежів. Обсяги податкових надходжень зросли до відповідного періоду минулого року на 155 відсотків, і в результаті територіальні громади отримали на 438 мільйонів гривень більше, ніж торік. А заплатив ці гроші не хто інший, як жителі краю. Так, із доходів працюючих подолян надійшло 688 мільйонів гривень податку на доходи фізичних осіб. Підприємці і установи заплатили за землю та нерухоме майно. А платники єдиного податку, серед яких: підприємці, юридичні особи і сільгоспвиробники, додали до місцевого бюджету 166 мільйонів гривень. Нікому із них не дались легко ці гроші, і тим більше вони не були зайвими. Але треба розуміти, що немає іншого фінансового джерела для того, щоб забезпечити потреби міст, селищ, сіл і людей, що в них живуть. До речі, і тих, хто захотів стати «народним підприємцем» і таким чином, очевидно, прожити за чужий кошт. Говорять, що так хотіли досягти соціальної справедливості. Справді, це вкрай болюча тема для нашого суспільства: чому владним і багатим можна все, а бідним і безправним — не залишається нічого, окрім бути законослухняним платником податків. Та чи справді тим шляхом пішли ті, хто ось таким чином вирішив протиставити себе існуючим порядкам? Можна припустити, що багато із цих підприємців справді не хотіли нічого більшого, як тільки спокійно працювати, заробляти своїм трудом гроші і утримувати родину. Вони давно не сподіваються ні на чию підтримку, в тому числі і державну. Для ідеологів «самодержавності» годі шукати кращого підґрунтя. Маніпулювати термінами і поняттями було не так вже й складно. Набагато складніше зробити життя кожної громади справедливим у найширшому розумінні цього слова. Люди чекають на це. І коли не бачать реальних реформаторів і змін, легко йдуть за тими, хто кличе їх за собою.

Хмельницький.

 

 

 Зразки документів, які були розроблені для «народної економіки» і «суверенної влади».

Фото автора.