Калинівська селищна рада Васильківського району — одна із найперспективніших у Київській області. Відтоді, як її головою стала Юлія Олексенко, промисловий населений пункт став розбудовуватися швидкими темпами. У селищі є дві загальноосвітні школи, два садочки, розраховані на 200 місць, центр дитячої творчості із відділенням музичної школи, Будинок культури та бібліотека з фондом на 11 тисяч примірників. Медичні послуги населення отримує в Калинівській амбулаторії загальної практики сімейної медицини, яка укомплектована всіма необхідними спеціалістами. Завдяки зручній транспортній розв’язці та розвинутій інфраструктурі Калинівка може стати центром об’єднаної громади для навколишніх населених пунктів. Калинівчани вже відчувають, що місцева влада в умовах реформ працює за абсолютно новим принципом — обличчям до людей. Саме децентралізація передбачає створення фінансово незалежних громад, які зможуть самостійно і на належному рівні утримувати дитячі садочки і навчальні заклади, амбулаторії, будинки культури і спортивні клуби, дороги і освітлення вулиць. Про реальний шлях до підвищення якості повсякденного життя мешканців Калинівки — наша розмова з молодим керівником селищної ради Юлією Олексенко (на знімку).

— У Калинівці отримують освітні, медичні та інші послуги не тільки калинівчани, а й мешканці навколишніх сіл. Тут є також водопостачання, водовідведення тощо. Забурили дві свердловини по 100 метрів. Є три бювети із системами очищення, розпочали реконструкцію водовідвідної мережі. Ми замовили технічно-економічне обґрунтування для розроблення проекту реконструкції наших очисних споруд. У Генплані передбачені майданчики для зведення багатоповерхівок. Сесія селищної ради прийняла рішення про реконструкцію котельні під спортивний клуб для місцевої молоді. Крім того, облаштовуємо ставок у парку Слави, який розташований на нашій території. Цей проект включає в себе очистку та поліпшення еколого-технічного стану ставка — запобігання руйнуванню берегів і підтопленню прилеглих територій, а також благоустрій доріжок з освітленням та встановленням декоративних парканчиків. У нас два парки — Слави і Центральний. Останній більш розважальний, з антивандальними тренажерами, ігровими дитячими майданчиками. Тут є етнічна хата-садиба, експонати якої зібрані місцевими ентузіастами. Ми вже створили комунальне підприємство, яке обслуговуватиме наш музей старожитностей. А ще у нас у приміщенні колишньої селищної ради почали облаштовувати музей Великої Вітчизняної війни. Вже є експонати, встановлено відеоспостереження, охорону, тривожну кнопку та Wі-Fі...

— Ви сказали, що допомагаєте сусіднім селам. Ви могли відмовитися від такої співпраці?

— Могли! Але так історично склалося, що люди звертаються саме до нас, вони звикли, та й ми не можемо відмовити. У зв’язку з тим, що держава нам дала більше повноважень на місця, можемо рухати свою структуру для забезпечення максимального комфорту жителів і Калинівки, і прилеглих сіл. Що це означає? Нещодавно законодавчими актами було розширено повноваження органів місцевого самоврядування. Отже, тепер мешканцям не потрібно їхати у Васильків, щоб зареєструватися за місцем проживання, знятися з реєстрації чи зареєструвати дитину. Все це ми робимо на місці. Вже пройшов конкурс на заміщення посади спеціаліста з речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Прийом з питань реєстрації нерухомості почався з 7 червня. Також введено посади спеціалістів з архібудконтролю та ведення Державного земельного кадастру. Отже, громадяни матимуть можливість у нас оформити право власності і на земельну ділянку, і на нерухоме майно.

— Земля навколо селища чия? Хто нею розпоряджається?

— Земля залишилася за сільськими і селищними радами. У межах Калинівки земля наша — калинівська.

— А перспектива формування громад передбачає і приєднання земель.

— Усі земельні угіддя, які перебувають у розпорядженні тієї чи іншої сільської ради, відповідно до закону переходять до майбутньої громад.

— Ви не ініціювали створення громади?

— У нас є рішення про те, що ми хочемо і маємо можливість не лише на словах, а виходячи з фінансів, потенціалу, інфраструктури, бути потужним центром громади. Але який же сільський голова ініціюватиме створення такого об’єднання?

— Ви самодостатні?

— Так, після того, як у нас забрали на утримання району дитячі заклади, будинки культури, бібліотеки, ми не витрачаємо на це коштів. Водночас джерел податків, які залишаються на місці, стало більше. І сьогодні Калинівка — одна з найбагатших селищних рад. 2015-го бюджет становив приблизно 8,5 млн. грн. Цього року за чотири місяці вже надійшло близько 4,8 млн. грн., тобто динаміка добра. І за рахунок цього ми багато чого зробили і продовжуємо робити, максимально розвиваємо, покращуємо структуру селища.

— Які перспективи утворення самостійної громади. Що для цього потрібно?

— Насамперед, розуміння депутатів, членів виконкому і апарату селищної ради. Ми всі працюємо спільно і усвідомлюємо, що маємо бути громадою. Що ми робимо для цього? Передусім покращуємо інфраструктуру. Наприклад, для розвитку дозвілля збудували сучасний стадіон з футбольним полем, провели реконструкцію Центрального парку, де облаштували антивандальні тренажери та дитячі майданчики. На майбутнє планується будівництво спортивного комплексу, реконструкція ЗОШ № 1 з добудовою двох додаткових груп садочка. За аналогією Глевахи на це треба було витратити 75 мільйонів. Це непідйомна сума, тому було вирішено здійснити реконструкцію приміщень школи з їх розширенням. І розраховувати на свій бюджет нереально, на районний — також. Допомоги ми проситимемо у області. Ми рухаємося в напрямі привабливості. І не на словах, а на ділі.

У нас футбольна команда «Металург», якій 30 років. Мешканці мріяли про стадіон, і ми його зробили. З’явилася ще одна команда, молодша. Інші команди, громади яких не можуть збудувати своє поле, хочуть грати на нашому...

— Чи допомагаєте ви переселенцям, воїнам АТО?

— Звісно. Торік улітку за рахунок селищної ради відправили діток переселенців та дітей, батьки яких є учасниками АТО, на відпочинок на море. На обліку у селищі 34 атовців, яким, згідно з місцевою програмою, селищна рада щороку виділяє матеріальну допомогу. А тих, у кого є посвідчення учасника бойових дій, забезпечили земельними ділянками.

— Яка у вас залежність від району?

— Майже ніякої. У нас є співпраця з головами адміністрації і районної ради. Нині сільські та селищні ради навпаки допомагають району, виділяючи субвенції на утримання своїх шкіл, на медицину та лікарню.

— На сьогодні вас такі відносини з районною владою влаштовують?

— Абсолютно влаштовують.

— Тоді який сенс створювати громаду, якщо вас влаштовує те, що є?

— Тут треба розділяти. Юридично у нас з районом немає жодних зв’язків. Ми його владі не підпорядковані. Район має бути цілісний, має бути спілкування, взаєморозуміння. Водночас, наприклад, дороги. Вони перебувають не в нашій комунальній власності, це дороги районного чи обласного значення. Вони перетинають майже всі населені пункти Васильківського району. Тож ремонт, обкоси робимо самі. Об’єднану громаду ми створюємо не для району, а для найближчих сіл. Щоб громада була з центром у Калинівці.

— Чого ви чекаєте від об’єднання? Навіщо вам взагалі об’єднуватися, ви й так самодостатні, самостійні у вирішенні всіх питань. Це по-перше. По-друге, що потрібно ще зробити в законодавстві, щоб перспектива була яснішою, щоб мешканці розуміли свою вигоду?

— Ми готуємо свою громаду, мешканців інших сіл до того, що об’єднання відбудеться з центром у Калинівці. Якщо ж ні, то половину району буде приєднано до Василькова. А це, як на мене, стане крахом. Там купа своїх проблем. Це зовсім не той рівень забезпечення послугами. У кінцевому результаті постраждають люди.

— Якщо уявити, що села вже до вас приєдналися, якої допомоги вони потребуватимуть для підвищення соціального рівня життя?

— Розвинутої належної інфраструктури, що включає в себе благоустрій територій сіл, належне обслуговування і, звичайно, дозвілля. Ось, наприклад, вивезення сміття. Нині це питання вирішує селищна рада. Калинівка, до речі, заслуговує уваги по благоустрою. Чисто не лише в селищі, а й на околицях. Ми допомагаємо вивозити сміття й у садових товариствах. А це, повірте, проблема. Вона не вирішена централізовано. А куди дівати сміття — у ліси? Сьогодні ми працюємо з сміттєпереробним підприємством, яке розміщене на території Погребівської сільської ради, бо і дешевше, і ближче. Це не лише вивезення сміття, а й благоустрій. Якщо буде об’єднання, наше підприємство готове взяти на себе і косіння трави, і зрізання аварійно небезпечних дерев. Реконструкція очисних споруд — це напрям для об’єднання із найближчими селами. Ми зробили дві свердловини за програмою «Чиста вода». Старій системі було понад 40 років, там була повна таблиця Менделєєва. Ще один проект — водоочисні станції. І чистою водою люди користуються безплатно!

— У перспективі вноситимуться зміни до Конституції. Яких змін очікуєте ви?

— Звичайно, чекаємо позитивних змін. Бо, як показує практика: закон є, але виконати його неможливо. Ось приклад: спеціаліст із реєстрації місця проживання. А реєстру досі немає. Слабо прописано у законі про добровільне об’єднання громад і питання медицини. Тому хотілося б, щоб закони і підзаконні акти були детально прописані. Щоб під час підготовки тих чи інших проектів залучали, наприклад, Асоціацію сільських і селищних рад. Бо хто знає краще, що і як, за сільського голову. Починати будувати, не розуміючи перспективу, складно. Тому ми пішли шляхом реконструкції. У нас є спортивна школа. Як я вже казала, реконструюємо котельню під спортивний клуб, а в приміщенні, де сьогодні займаються спортсмени, будемо відновлювати садочок, проте вже після реконструкції котельні.

— Ви сказали, що спортивну школу перевели в район, бо ви не маєте права її фінансувати. То, можливо, це один із пунктів перспективного законодавства, який має надати вам повні права: все, що на вашій території, — це ваше, ви ним опікуєтеся?

— Ви правильно зауважили, бо у недалекому 2014 році були внесені зміни до Бюджетного кодексу, відповідно до яких ми не маємо права фінансувати будь-які дошкільні, шкільні або культурні заклади. Раніше на утриманні Калинівської селищної ради були: бібліотека, Будинок культури, два садочки і спортивна школа. І проблем з фінансуванням не виникало. На сьогодні фінансує все район. Йому не вистачає коштів, і він... просить у нас. Тобто сесія селищної ради виділяє субвенцію в район, потім район приймає нашу субвенцію, і лише потім купується все необхідне. Крім того, працівники скаржаться, що їм не видають усіх виплат. Ми виплачували, крім заробітної плати, інтенсивність, матеріальну допомогу під час відпустки, вислугу років, була ще соціальна матеріальна допомога. Люди мали мотивацію. Те саме із забудовою.

Якщо раніше всі, хто зводить індивідуальний житловий будинок або індивідуальні споруди, зверталися за дозволом у селищну раду, то нині посадовці та депутати внесли зміни для начебто спрощення процедури. Сьогодні нас оминають, бо таке законодавство. Хочеться більше повноважень — щоб були свої реєстри і щоб знати, що у нас відбувається на тій чи іншій території. Все ніби для людей. А по факту — люди незадоволені. Влада не може допомогти — бо такий закон. Проте ми робимо все залежне від нас, щоб покращити рівень життя калинівчан та збудувати справді перспективну та діючу територіальну громаду, де мешканці зможуть отримувати всі послуги безпосередньо в селищі Калинівка.

Фото Юрія ПЕРЕБАЄВА.