Минулого тижня київський літературно-меморіальний музей поета приймав гостей з нагоди свого 50-річчя

 

Хто не знає цю меморіальну садибу на Голосіївському узліссі? В цьому будинку Максим Рильський мешкав в останні роки життя (1951—1964). Ідея заснувати тут музей належить Олександру Дейчу, відомому мистецтвознавцю, близькому другу поета, та синам Богдану і Георгію, які передали державі в дар садибу батька у Голосієві. Оскільки партійна влада республіки видавати відповідну постанову не поспішала, Олександр Дейч вирішив діяти «через Москву». Листа до керівництва УРСР разом з Дейчем підписали відомий поет О. Твардовський, оперний співак І. Козловський. І лише після цього крига скресла. Музей було створено 4 травня 1966 року Постановою Ради Міністрів УРСР, а перших відвідувачів заклад прийняв 10 липня 1968-го.

 

Музейна колекція нараховує приблизно 33 тисячі одиниць зберігання, що включає твори образотворчого мистецтва, бібліотечний фонд, меблі та музінструменти. Стіни Голосіївського дому пам’ятають Остапа Вишню, Володимира Сосюру, Андрія Малишка, Юрія Смолича, Михайла Стельмаха, Левка Ревуцького, Георгія і Платона Майбород. Гостювали в домі Рильського молоді Іван Драч, Дмитро Павличко, Микола Вінграновський, Василь Стус, які ввійшли в історію як поети-шістдесятники. Відтоді музей підтримує традиції господаря Голосіївської садиби: шляхетність, гостинність, високу культуру спілкування з друзями та гостями. Щороку у вересні тут проходять літературні читання «Голосіївська осінь», а 19 березня, в день народження Поета, вірші звучать біля пам’ятника Рильському при вході в Голосіївський парк його імені.   

 
Майже 900 листів та кілька десятків тисяч віршів надійшли на адресу музею з усіх регіонів країни під час проведення трьох Всеукраїнських поетичних вернісажів «Троянди й виноград». Цей найбільший конкурс поетів-аматорів колектив музею проводить разом із родинним фондом Максима Рильського. Приблизно 40 дописувачів віком від 12 до 90 років стали лауреатами й дипломантами конкурсу, отримали почесну відзнаку — кришталеву троянду.


Кажуть, поет живий, поки люди читають його вірші. Видання літературної та перекладацької спадщини — важливий напрям діяльності музею. Тільки минулого року, до 120-ліття з дня народження М. Т. Рильського, вийшли друком три його книжки.


У музейній вітальні відбуваються літературно-музичні вечори. Літературні читання «Голосіївська осінь» та зустрічі у меморіальній вітальні «Голосіївський мануар» особливо знані серед письменників, митців та студентів.

Звучить знаменитий шредерівський рояль. Маючи музичний хист, Максим Тадейович частенько імпровізував на теми творів своїх улюблених композиторів-романтиків. Неодноразово поет акомпанував славетному тенорові, давньому другові Іванові Козловському.


Сьогодні в експозиції музею — приблизно 10 тисяч оригінальних експонатів, серед яких найчисленніша меморіальна бібліотека поета -майже 8 тисяч книжок, яку він почав збирати з 1920-х років.


Посаджені ще Максимом Рильським яблуні та груші, доглянуті колективом музею, й сьогодні вітають нас щедрими плодами. Поруч — сад ХХІ століття, молоді фруктові дерева, посаджені родиною та гостями, нагадують про спадковість традицій та непреривність життя.


Музей, як живий організм, приваблює й чарує своєю неповторністю, намагається бути сучасним і цікавим. Для різних категорій відвідувачів науковці розробили кілька науково-освітніх проектів. Для молодших школярів — інтерактиви «Таїна Голосіївського лісу» та «Знахідки на горищі». А «Розповіді про неспокій» та «Родинний альбом української історії» об’єднали студентство та науковців. Популярні лекції «про неспокій» допомагають подивитися на біографії відомих письменників і митців під кутом сучасності, усвідомити, що кожна людина є частиною великої історії.

 

На знімку: Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського.

Фото Андрія Нестеренка.