Нова перспектива для сироти Каті

Павло ВОРОНЦОВ.

22 червня 2016 97

Цивільно-військове співробітництво змінює настрої населення. Головними інструментами такої співпраці полковник Андрій Рисюк називає армію, церкву і владу

Так сталося, що Катя Григор’єва стала єдиною випускницею сільської школи у прифронтовому Троїцькому, і ця обставина певною мірою сконцентрувала на ній увагу не лише педагогічного колективу, а й командування цивільно-військового співробітництва оперативно-тактичного угруповання «Луганськ». Річ у тім, що за підсумками навчального року військові вирішили преміювати хорошистів, відмінників, громадських активістів, вручивши їм від 200 до 400 гривень, а Каті дали найбільше — 500 гривень. Мало того, дівчині запропонували обрати будь-який виш у Рівненській області і гарантували повну опіку та матеріальну підтримку. Тобто ні за навчання, ні за проживання Катя платити не буде. Таку ініціативу військових у селі сприйняли схвально. Катя — сирота. Після смерті матері її виховує бабуся, отже, можливості продовжити навчання у вищому навчальному закладі у Каті не було. Принаймні найближчими роками. Бабуся спочатку вагалась, оскільки боялася відпустити дитину в «чужий і незвіданий край», але добрі люди пояснили їй усі переваги такої пропозиції, і вона здалася.

Це лише один простий приклад тієї роботи, яку виконує група цивільно-військового співробітництва оперативно-тактичного угруповання «Луганськ» у зоні АТО. «І актуальність її навіть не обговорюється», — ставить крапку заступник командира групи полковник Андрій Рисюк. На Луганщині група ЦВС охопила своєю увагою Новоайдарський, Станично-Луганський та Попаснянський райони, які розташовуються уздовж лінії розмежування, і сьогодні йдеться про створення таких груп ще у Троїцькому та Новопскові. Хоча ці районні центри і перебувають у тилу, однак тут є серйозний фронт роботи. Зокрема, треба працювати з молоддю, налагоджувати стосунки цивільного населення з бійцями ЗСУ, не залишати без уваги звернення жителів щодо допомоги з боку військових. Ця допомога може бути різна. Наприклад, певний період до Лопаскіно та Лобачова неможливо було дістатися, бо сюди не ходив транспорт.

— Одна людина почула про цю проблему в розмові з населенням і пообіцяла: буде вам транспорт! — розповідає Андрій. — Зі свого структурного підрозділу передає машину, вважаючи, що для людей вона буде важливіша, а ми, у свою чергу, передали цю маршрутку в Новоайдарський район своєму підрозділу ЦВС. Бабусі, щоб поїхати до районного центру і повернутися додому, треба щонайменше 120 гривень, а тут безплатно.

Головними інструментами співробітництва військових із населенням Андрій Рисюк називає армію, церкву і владу. Власне, так названо і проект групи ЦВС, над яким вона працює вже півроку. У рамках цього проекту і було підписано меморандум про співпрацю між Рівненською районною радою та Попаснянською райдержадміністрацією. Надання матеріальної допомоги населенню, що постраждало від бойових дій, — це, безсумнівно, важлива справа, але військові побачили для себе інший пріоритет — оздоровлення дітей та надання місць у вищих навчальних закладах. Саме військові стали ініціаторами таких стосунків. До речі, для виконання цього проекту голова Рівненської райради Микола Сальчук узяв відпустку за власний рахунок, написав рапорт про залучення його до групи ЦВС і поїхав у зону АТО, конкретно — до Попасної.

— Сьогодні Рівне виділяє випускникам шкіл Попаснянського району приблизно десять місць для навчання у вишах. Моє завдання — зробити все, щоб проект відбувся, щоб не було помилок і щоб нашим досвідом скористались інші, — розповідає Микола.

Продовжуючи цю тему, Андрій Рисюк додає:

— Мені вже зателефонували кілька людей і пропонують свою допомогу. Один волонтер, наприклад, готовий оплачувати навчання одного студента з Попасної протягом п’яти років. Луганська дитина, яка п’ять років житиме та навчатиметься в Рівному, доноситиме інформацію, якої не вистачає на сході. А оздоровниці Рівного готові прийняти дітей із зони АТО. Ми зробимо для них цікаву культурну програму — зоопарк, екскурсії і таке інше. Ще в Рівному ми хочемо відкрити 46 куточків АТО, де представлятимемо світлини, зразки мін, патронів, уламки. Одне слово, нині ми напрацьовуємо досвід, після чого до проекту підключаться інші міста — Дубно, Сарни, Дубровиця. А через якийсь час, думаю, що і Рівненська обласна рада приїде сюди, зустрінеться з керівництвом Луганської обласної ВЦА і на більш високому рівні щось спланують і зроблять. Можливо, це буде зв’язок двох клінік тощо. Ми розуміємо, що держава дає якісь кошти, але якщо випадає така можливість, то чому б нею не скористатися. Чому б не надати допомогу у сфері охорони здоров’я, виховання дітей та освіти?

Найближчим часом місто Острог підпише договір про співпрацю зі Щастям. Дубно — з Новоайдаром, Дубровиця — з Євсугом. Було б добре, якби Рівненська область, скажімо, відповідала за Попаснянську РДА, Львівська — за Станицю. Є така ідея, вона цілком реальна і, головне, вона зблизить людей. Але спершу треба врегулювати закон. Тобто ми маємо розуміти, що людина, яка їде в зону АТО, повинна мати добру зарплату, статус. Ми повинні віддячити їй за ризик, за допомогу у скрутну годину. На жаль, суспільство до цього ще не готове... Ось ми і хочемо, щоб нас почули.

Проблеми у стосунках населення та військових, звичайно, є. Треба визнати, що свого часу добровольчі батальйони «нарубали дров», через що з’явилося негативне ставлення загалом до військових ЗСУ. Місцеві мешканці не хочуть, щоб військові пиячили, щоб не було таких наслідків, як після «Айдару» та «Торнадо». У цьому напрямі група ЦВС працює теж. Командир групи ЦВС у Попасній Арсен Сидоров вважає, що авторитет у населення військові повинні завойовувати конкретними справами, і насамперед проявляти турботу про молодше покоління. Майже в кожного з бійців удома залишилися діти, за якими вони скучають. Турбота про маленьких мешканців тих територій, де військові несуть службу, певною мірою може зменшити тугу за сім’єю, домівкою і «відвести від гріха, коли рука тягнеться до чарки».

Військові підписали меморандум із Попаснянською РДА, пообіцявши обладнати в місті дитячий майданчик, у селі Троїцькому відновити храм, що постраждав від обстрілів бойовиків, оздоровити дітей в оздоровницях Рівненської області. Свого слова дотримали. Такого масштабного проекту для дітвори в Попасній ще не було, отже, відкриття майданчика до Дня захисту дітей стало дуже важливою подією. Місце для ігор з’явилося і в селі Троїцькому. А ще 36 школярів — перша зміна — вирушають на Рівненщину в оздоровчі літні табори. Дітвора та їхні батьки дякують військовим.

Луганська область.