Лоташеве, що на окраїні Тальнівського району, — не газифіковано. Хоча за півкілометра проходить труба газопроводу «Союз», що ним транспортується блакитне паливо з Оренбурзького газоконденсатного родовища до Центральної та Західної Європи. «Німцям — газ, а нам — труба», жартують місцеві дядьки.
Зате це село, що називається... електричне. Не кожне може похвалитися власною гідроелектростанцією. Її збудували на Гірському Тікичі ще 1953-го, але зупинили у 70-х роках минулого століття як неперспективний об’єкт.
А тепер, коли в Україні, як мовиться, дешевий газ закінчився і кожна одиниця енергії цінується, роботу ГЕС відновила асоціація «Новосвіт». Тут стоять три генератори (один виробляє 75 кіловатів на годину), але працюють не всі, зважаючи на обставини: кількість води, період нересту.
Про автономне енергозабезпечення села не йдеться: електроенергія, що її виробляє Лоташівська ГЕС, зливається в єдину енергосистему. Навіть для своїх потреб станція кіловати купує. Вигоди для села інші, соціальні: ГЕС не стоїть серед села гнітючою руїною, дає два робочі місця, збільшилось водне плесо, загату було піднято, настав рай для рибалок. Перевела дух і сільрада. Як пояснює сільський голова Лоташевого Сергій Поліщук, з децентралізацією місцевій владі передають на утримання й греблі, і дбати про них, щоб не прорвало, чималих грошей коштує. А їхня тепер — в надійному обслуговуванні. Коли дамба не працювала, деякі сільські городи в березні-квітні затоплювало. Щоправда, нині є скарги із сусідньої Піщаної: в посушливе літо до них спускають мало води, ніде худобу поїти, у спеку вода в річечці по коліно та ще й застоюється...
У селі при ГЕС відповідна й «мода» — на електроопалення. Ним обігріваються сільрада, частково школа й майже сорок осель: встановили конвектори. Тому вже гострішає питання про те, щоб посилити підстанції.
Та все-таки більшість жителів Лоташевого й Піщаної топлять дровами, вугіллям. Дві машини дров на зиму — 8 тисяч гривень, дві тонни вугілля — майже 6 тисяч гривень. Єдине, що виручає, — поруч ліс і принаймні хмизу на розпал можна назбирати. Куховарять на газу: 320—350 гривень балон, і його вистачає на місяць-півтора. Хоча під час розрахунку субсидії береться вартість балона... 196 гривень, а вартість тонни вугілля — 1530 гривень. Загалом із 235 домогосподарств за призначенням субсидії звернулося 88, призначили 75, констатують у сільраді.
Такі новинки, як піролізні котли, є лише в кількох дворах, які багатші. Отож єдина радість для Лоташевого — що принаймні подорожчання газу в трубопроводі їх не стосується! На цю комунальну зручність тут уже давно махнули рукою. Проект для Лоташевого робили ще в 90-х роках, він застарів, у ньому труби проходять по приватній уже землі. Хоча навколишні села — Пальчик, Луківка, Криві Коліна газифіковано.
І, як мовиться, ліричний відступ для порівняння. Незважаючи на те, що природний газ повз село йде до німців, у Німеччині на нього також покладаються не всі. Автономне джерело енергії — ось вихід. Особливо зважаючи на те, що садиби німецьких бауерів віддалені одна від одної, це зовсім не схоже на компактне українське село.
Власне, й Лоташеве унікально розташоване, бо від нього на рівній відстані — 20 кілометрів — і райцентр Катеринопіль, і Тальне і Новоархангельськ Кіровоградської області. Мало що зміниться й після децентралізації: Тальнівський район планує стати однією громадою. Так от, як розповів фермер Густав Бартельс із Хегена (на знімку), що в районі Дітмаршен (Північна Німеччина), окрім молока більш як від 1300 корів, він виробляє струм. Купив біогазову установку, що продукує газ із зеленої маси кукурудзи (вона становить основу — 40 відсотків біомаси для бродіння), гною (30 відсотків) та моркви. Відпрацьовану біомасу вивозить потім як добриво на поля. Установка, спалюючи біогаз, виробляє 255 кіловатів електроенергії на годину. Господарство споживає лише 10 відсотків продукованої нею електрики: на обігрів будинку, роботу доїльної апаратури. Кіловат електроенергії фермер продає по 22 євроценти. Установка коштує 800 тисяч євро. Розрахуватися за неї фермер повинен за 20 років. Такі установки мають і дехто з сусідів.
Обладнано господарство й сонячними панелями. У сонячну погоду вони дають 90 кіловатів на годину. Власне, дім фермера без сонячних панелей — ось що для Німеччини вже дивовижа. Також поширене явище в Північній Німеччині: фермери здають свою землю в оренду під розташування вітряків, що виробляють струм.
Утім, поступово дива європейського технічного прогресу обов’язково прийдуть і до нас. Наприклад, ще один німецький фермер, Йоганн Венцль, планує побудувати на Черкащині супертехнологічний молочний комплекс, у зведення якого вкладе понад 3,5 мільйона євро. У його розпорядженні вже є 2600 гектарів орендованих у власників земельних паїв ланів. Буде у цьому комплексі й біогазова установка та інші ефективні новинки.
Черкаська область.
Фото Лариси СОКОЛОВСЬКОЇ.
