Понад 300 експонатів було представлено на виставці Людмили Огнєвої «Культурний простір Донеччини. Українське вишиття», що проходила у столичному Центрі української культури і мистецтва. Унікальність колекції в тому, що тут зібрані відтворені майстринею зразки сорочок відомих українців: поетів, художників, релігійних діячів, героїв АТО. Людмила Родіонівна за фахом радіофізик, за покликанням — митець. Широкому загалу відома як голова Донецького відділення «Союзу українок», дослідник національно-визвольного руху, автор книг, серед яких «Перлини монументального мистецтва Донбасу», народний майстер.
Ідея відтворити вишиванки відомих українців з’явилася в Івано-Франківську. Там у кабінеті директора видавництва, де готувалася до другу її книга, Людмила Огнєва побачила на стіні в рамочках кілька взірців вишивки, як з’ясувалося — сорочок батька власника друкарні, котрий так зберігав історію своєї родини. Перші вишивки, з яких почалося своєрідне літописання голкою, майстриня присвятила Олексі Довбушу й Устиму Кармелюку.
Звертається й до княжої доби — Аскольда, Святослава Хороброго (відомо, що той прибув на зустріч із візантійським імператором Цимісхієм у вишиванці), Володимира Хрестителя, короля Данила Галицького.
Особливе місце в колекції посідають твори, присвячені Богдану Хмельницькому, Івану Мазепі, Пилипу Орлику, Павлу Полуботку, вишиванка якого збереглася донині. Тож іменем козацького гетьмана, закатованого Петром І у Петропавлівській фортеці, нині називають одну з найпопулярніших чоловічих сорочок — «полуботківка».
Описи та малюнки вишивки тієї чи іншої доби майстриня шукає в архівах, літературних творах, збирає фотографії дисидентів, шістдесятників. Так у колекції з’явилися зразки вишиванок Василя Стуса, учителя з Дружківки Олекси Тихого, художниці Алли Горської, В’ячеслава Чорновола.
Особливо Людмила Огнєва пишається тим, що їй вдалося знайти й відтворити зразки вишивки донецького регіону, у якому запорожці заснували десятки міст — і сам Донецьк (у козацьку добу він звався Олександрівкою), Луганськ, Горлівку, Селидове.
— Ми добре знаємо полтавську, решетилівську, слобожанську вишивку, — каже майстриня. — А донецької наче ніколи й не було, наче це й не частина України. Хоча область десятиліттями русифікували, втім, по селах тут, попри все, розмовляють українською і традиції свої бережуть.
У віддалених донецьких селах, де доживали віку звільнені з радянських таборів ветерани ОУН-УПА, Людмила Огнєва бачила вишиванки з Прикарпаття й Волині. Так з’явилися зразки сорочок Степана Бандери, Романа Шухевича, Євгена Коновальця. Є в колекції майстрині і твори, присвячені пам’яті авторів Державного гімну, Героїв Крут, Небесної Сотні, бійців АТО. Зокрема Володимира Рибака, депутата з Горлівки — його вбили за те, що став на захист синьо-жовтого прапора, і Юрія Матущака, історика з Донецька, який поліг під Іловайськом.
— Збірка Людмили Огнєвої вже експонувалася в Івано-Франківську, на Придністров’ї, — розповідає один із організаторів виставки голова громадської організації «Вільнонароджені діти» Максим Потапчук. — А вдалося її врятувати та частинами вивезти з окупованого Донецька завдяки багатьом небайдужим людям.
