Незабаром візьмуться за упорядкування витоку однієї з найбільших річок України — Прип’яті. Минулого тижня відбулася перша виробнича нарада з уточнення обсягів робіт і визначення черговості їх проведення.
П’ятнадцять витоків. Який головний?
Їдемо в селище Головне Любомльського району до Попової криниці. Саме з неї починається Прип’ять. Могутня ріка, яка у гирлі перевершує Дніпро-Славутич водністю, тут — усього лиш невеличкий струмочок. Але такий, що ніколи не пересихає. Навіть у небачену посуху минулого літа не згасли його джерела. А ось витік першої великої притоки Прип’яті Тенетиски, так звана Польова криниця, що біля села Нудиже, попри всю свою могутність, пересох і лише тепер поволі починає оживати.
Є багато версій щодо того, де головний витік ріки. На одному з них навіть встановлений спеціальний стенд. Але чи може вважатися таким місцем лісова криниця, з якої хіба що можна напитися води, а більшу частину року немає витоку? Розчаровує і твердження деяких географів, що місцем народження Прип’яті є нібито меліоративний канал біля села Гупали Любомльського району. Де початок цього штучного водотоку, а де середина? Чому саме там, ніхто не пояснює. Адже ще півстоліття тому ніяких річок тут не було, а плодило комарів болото, яке за розміри називали Великим. Претендують бути «земляками» річки і в селі Гороховище Любомльського району, що неподалік іншої річки Західного Бугу. Але невеличке болітце край однієї із сільських вулиць, яке теж вважають колискою Прип’яті, після проведеної тут меліорації має витік лише у період повеней. Та найбільш здивувала Велика радянська енциклопедія (Москва, 1975, 20 том, с. 591), яка вказує «точні» координати витоку Прип’яті: «Берет начало к Северо-Западу от г. Ковеля». Тобто локалізовано територію щонайменше в кілька тисяч квадратних кілометрів...
Не будемо зловтішатися з цих тверджень, оскільки відомий волинський історик професор Східноєвропейського університету імені Лесі Українки голова обласної організації Національної спілки краєзнавців Геннадій Бондаренко вважає, що назва річки походить від п’ятнадцяти витоків, а за однією версією первісною її назвою була Трип’ять (три по п’ять), пізніше трансформована в Прип’ять. Отже, витоків Прип’яті справді багато, але де найголовніший?
За архівними даними, старими топографічним мапами, висновками авторитетних краєзнавців, спогадами багатьох старожилів, назвою урочища Прип’ять (не могло воно просто так з’явитися поряд із Головним) вдалося визначити, що таким місцем є так звана Попова криниця, місцина на південній околиці селища Головне Любомльського району. Як свідчать давні хроніки, саме тут виготовляли величезні ком’яги (великі вантажні човни. — Авт.), які рікою сплавляли до Пінська, Турова, Києва.
Запрошуємо до співпраці однодумців
Належне впорядкування головного витоку Прип’яті нарешті вийшло вже на видимий етап проведення робіт. Поруч усі, хто весь час жив цією ідеєю. Це насамперед начальник обласного управління водних ресурсів Ростислав Кравчук — головна рушійна сила з втілення проекту, невтомний і наполегливий голова Любомльської районної ради Микола Сушик, головненський селищний голова Микола Демедюк, начальник Шацького міжрайонного управління водного господарства Анатолій Мизовець і його головний інженер Іван Семенюк, а також заступник начальника облводресурсів Віталій Мушка, якому, вочевидь, доведеться бути куратором цих робіт.
До цього переліку треба ще додати найвідомішого в регіоні архітектора Андроша Бідзілю і не менш знаного скульптора Миколу Голованя, будинок якого на вулиці Лютеранській у Луцьку входить у ТОП-5 найдивовижніших споруд України. Але вони підключаться до роботи дещо пізніше.
Насамперед потрібно очистити ложе невеличкої водойми біля джерела, вирубати чагарник, облагородити територію. Економити доведеться на всьому, оскільки бюджет поки що обмежений: 125 тисяч гривень виділено з обласного фонду охорони довколишнього природного середовища, ще 30 тисяч надійде з районного бюджету. Проте є надія, що до справи долучаться спонсори, небайдужі люди, і держава буде більш щедрою.
Кажемо так, бо йдеться про важливий для України об’єкт. До речі, розташована Попова криниця досить зручно: поруч — шосе на Брест, зовсім недалеко — магістраль Київ—Варшава.
Наступним етапом буде облаштування території: висадка дерев, спорудження підпірної стінки з скульптурами, встановлення альтанок, лавочок, показників, інформаційного стенда тощо.
Сьогодні виток, що веде від Попової криниці, називається річечкою Нережою. Таке ім’я вона отримала в міжвоєнний період, коли, проводячи меліорацію, спрямили старе русло Прип’яті, спрямувавши його до Згоранського озера. Але це Прип’ять, так цей її відрізок називали сотні літ. Тож повертаємо річці не лише її природну красу, а й історичний витік, її лоно.
Проведення робіт із облаштування Прип’яті — багатоетапне. Проте хочеться, щоб один із них завершився вже до Дня Незалежності. Непоганий би вийшов подарунок до ювілею держави. Поки що ж красуня Прип’ять робить першу примірку корони.
Головне
Волинської області.
Зліва направо: головний інженер Шацького міжрайонного управління водного господарства Іван Семенюк, заступник начальника обласного управління водних ресурсів Віталій Мушка, начальник цього ж управління Ростислав Кравчук, голова Любомльської районної ради Микола Сушик, начальник Шацького міжрайонного управління водного господарства Анатолій Мизовець, головненський селищний голова Микола Демедюк.
Важко повірити, але цей невеликий потічок, що веде від Попової криниці, і є Прип’яттю.
Фото автора.
