Як після ночі неодмінно настає день, так і в економіці після стагнації рано чи пізно розпочнеться піднесення. Звичайно, зважаючи на глибину нинішньої кризи, дасться це непросто. Одні намагаються перечекати, зберігши хоча б те, що є. Для інших криза стала своєрідним батогом, який, навпаки, підганяє не вичікувати, а грати на випередження. Серед тих, хто в нинішніх умовах нарощує виробництво — ТОВ «Кнауф Гіпс Скала», що діє у Борщівському районі на Тернопільщині. Про нинішні реалії і перспективи розмова з генеральним директором товариства Ігорем Балафіним.
— Ігоре Євгенійовичу, будівельну галузь нині в Україні, по суті, покладено на лопатки, а ви нарощуєте видобуток і виробництво гіпсу. Як це зрозуміти?
— Буду відвертий. Нарощування відбувається здебільшого за рахунок перерозподілу ринку. Поклади гіпсу в Україні розташовані на Донбасі та вздовж Дністровського каньйону. З відомих причин Донбас нині значно скоротив видобуток і реалізацію гіпсового каменю, тож споживачі беруть необхідний матеріал у Західній Україні. І хоч ми створювалися передусім для забезпечення сировиною заводів компанії «Кнауф», тепер намагаємося задовольнити заявки всіх, хто про це просить. Навіть конкурентів німецької компанії «Кнауф», дочірнім підприємством якої ми є. Продаємо також гіпс підприємствам Білорусі, які є нашими давніми партнерами. Маємо нових клієнтів у центрі, на півдні України. Щоправда, доводиться працювати «з коліс». Якщо раніше планували поставки заздалегідь, то тепер робити це неможливо. І не лише у зв’язку з нестабільністю ринку. Найбільшою проблемою є дефіцит рухомого складу, а саме напіввагонів для сипучих матеріалів. «Укрзалізниця» не може задовольнити попит підприємств, замовляємо їх у приватних фірмах, а це дорожче, тож доводиться балансувати між перевізником і замовником, звісно, не забуваючи і про свій інтерес. На сьогодні це найбільша проблема. Через неї не можемо виконати приблизно третину замовлень.
— Наступного року «Кнауф Гіпс Скалі» виповниться десять. Який рік був найуспішніший для підприємства?
— 2008-й, коли ми вийшли на стовідсоткову потужність — півмільйона тонн продукції. Найскладнішим можна вважати 2014-й, коли виробництво щебеню скоротилося в рази. Починаючи з 2015 року розпочалося зростання.
Сьогодні спостерігається позитивна динаміка. Якщо в першому півріччі минулого року ми реалізували 50 тисяч тонн щебеню, то за травень і першу половину червня нинішнього — 72 тисячі тонн. Сподіваємося вийти до кінця року більш як на 200 тисяч тонн. Про віддалену перспективу говорити не випадає. Відновляться темпи роботи будівельної галузі — запрацюємо на повну потужність. До позитиву можна віднести отримання нашим колективом міжнародного стандарту безпеки праці OHSAS 18001:2007. Питанню безпеки праці в компанії «Кнауф» надають особливу увагу, тим паче в гірничодобувній галузі, тому вважаємо це певним здобутком. Умови праці, а також її продуктивність поліпшить і новий потужний екскаватор, придбаний торік.
— Стрибки у виробництві не могли не позначитися на роботі колективу. Довелося перебудуватися?
— І кардинально. Працювали у дві зміни, тепер в одну. Кількість працюючих поступово довели до 30 осіб — скоротили понад половину. Оптимізація переважно зачепила інженерно-технічний персонал. Тим, хто залишився, довелося паралельно освоювати нові обов’язки. Робітники в кар’єрі також готові за потреби замінити одне одного. Свої корективи в роботу внесли і мобілізаційні хвилі: двоє наших працівників уже відслужили в лавах Збройних Сил і повернулися до роботи, четверо нещодавно пройшли медичну комісію. Ще більше на плинність кадрів впливає виїзд людей на заробітки за кордон. Така тенденція, на жаль, наростає.
— Соціальний пакет вдалося зберегти?
— Не лише зберегти, а й дещо наростити. Якщо порівнювати з 2014-м, то рівень зарплати зріс. Працівники отримують премію на оздоровлення під час відпустки. Але ми розуміємо: реальна зарплата, враховуючи валютний курс, рівень інфляції, зменшилась.
— На вашу думку, які законодавчі ініціативи потрібні сьогодні, щоб нормально працював бізнес? Отже, якби народним депутатом були ви, то...
— Знаєте, ініціатив є багато: хороших і різних, я не встигаю стежити за всіма. Будь-які реформи суспільство переносить хворобливо. Можна потерпіти, коли видно світло в кінці тунелю. А якщо ні? На мою думку, бізнесу не потрібно допомагати, лише б не заважали. Сплачує підприємство податки, наповнює бюджет, не порушує законодавство, то нехай працює. Якщо подивитися на рейтинг сприятливості умов ведення бізнесу у країнах за версією Всесвітнього банку (Doіng busіness), то Україна десь на 83-му місці зі 189. Тож простір для вдосконалення є.
— Деякі керівники змінювали політичну орієнтацію відповідно до зміни влади: то в одну партію вступлять, то в іншу... Ви ж дотримуєтеся нейтралітету. Це принципова позиція?
— Нейтралітет — позиція компанії «Кнауф», яка працює в багатьох країнах Європи, Азії, Америки, в тому числі там, де тривають конфлікти. Головне — бізнес. Ми орієнтовані на внутрішнього споживача, тому зацікавлені у спокої і стабільності. У цьому разі — в Україні.
— Як складаються стосунки з місцевою владою, яка доволі часто змінюється?
— Нормально. Є розуміння з головою облдержадміністрації Степаном Барною. Намагаємося відгукуватися на запити влади Борщівського району. Щоправда, з відомих причин масштаби благодійності довелося дещо зменшити, адже вони залежать від того, що заробимо. Тепер ми сконцентрувалися передусім на вирішенні соціальних питань. Зокрема, разом із партнерами брали участь у канадському проекті реконструкції дитячого відділення центральної районної лікарні. Його нещодавно відкрили. Виконуємо умови договору про співпрацю із Сков’ятинською сільською радою, на території населених пунктів якої працюємо. Допомагаємо освітнім і медичним закладам, брали участь у газифікації сіл. Зрештою, щорічні відрахування за користування надрами в сумі понад 1700 тисяч гривень плюс 200 тисяч гривень благодійних внесків, погодьтеся, більш ніж вагомо для бюджету сільської ради. Хотів би подякувати за злагоджену роботу і своєму колективу. Оптимізація інколи йде на користь: кожен працівник на виду, кожен працює з повною віддачею, бо хоче заробити, утримати сім’ю, жити і трудитися у своїй країні, а не поневірятися по закордонах. Гадаю, для цього непогані перспективи як у підприємства, так і в його працівників. Після кожного спаду рано чи пізно починається піднесення.
— Вдячна за розмову. Успіхів!
Розмовляла Людмила НАКОНЕЧНА.
Ігор Балафін на виробництві.
Фото надано автором.
