Якщо в когось і були сумніви, що референдум у Великобританії про вихід з Європейського Союзу став непересічною подією, то тепер, нарешті, Google неначе розставив крапки над «і». За підрахунками видання 
Marketwatch, кількість запитів на неологізм «Brexіt» далеко випередила результати пошуків щодо решти термінів, включаючи «Євро-2016.»


Самий факт, що авторитетний бізнес-сайт зайнявся такого роду дослідженнями, свідчить про той величезний резонанс, який має в Америці рішення британців сказати good-bye Євросоюзу. Весь тиждень в американських ЗМІ не вщухають гострі дебати з найширшого кола проблем, пов’язаних із Brexіt — від глибоко філософських до приземлено утилітарних.

 

У цій какофонії коментарів доволі значне місце посідає питання про реакцію з боку Росії.


За оцінкою The New York Tіmes, президент Путін одержав геополітичний еквівалент манни небесної, коли британські виборці віддали перевагу тому, аби залишити Євросоюз. В аналізі московських кореспондентів газети зазначається: незважаючи на те, що офіційні заяви Москви були витримані в серйозних тонах, за цим «суровим фасадом» неважко було розгледіти почуття радості, адже цей крок якнайкраще збігався з довгостроковими цілями Кремля послабити найпотужніший альянс, що стоїть на шляху його устремлінь до супердержавного статусу. Російський уряд, який в останні роки невпинно працював над тем, щоби підірвати солідарність Європи, має безліч причин, аби святкувати, пише газета, посилаючись на низку закордонних і місцевих аналітиків. Одним із ключових питань у цьому контексті є санкції через анексію Криму й роль Москви в дестабілізації України, наголошує Tіmes, зазначаючи, що відсутність Великобританії в ЄС може призвести до ослаблення підтримки режиму санкцій. Свої висновки про позицію Росії газета підсумує в підзаголовку: «Багато хто сподівається на те, що буде менше уваги до України і санкцій». На підтримку цієї тези видання цитує опубліковане в Twіtter висловлювання мера Москви Собяніна, що, мовляв, нікому тепер буде в ЄС так ревно захищати санкції.


Схожі мотиви звучать і в коментарі оглядача телекомпанії CNN Метью Ченса, який виніс у заголовок своєї статті питання про те, чи поліпшив Brexіt настрій Кремля. Аж ніяк не зіпсував, вважає автор. «Було б наївно думати, що владний президент Росії, який перебуває у жорсткому протистоянні із Заходом, не міг дозволити собі задоволену усмішку, спостерігаючи за тим, як розпадається найважливіший європейський альянс», — пише Ченс.

Інший важливий привід для посмішки, зазначає автор, це перспектива ослаблення заходів ЄС проти Росії, оскільки саме Великобританія, поряд із країнами Східної Європи, незмінно виступала за збереження санкцій.


Такого самого висновку доходить автор статті, опублікованої в журналі Newsweek під заголовком «На чию користь Brexіt: Путін виграв, Меркель програла». Бен Німмо, аналітик із дослідницького центру Atlantіc Councіl у м. Вашингтон, вважає, що вихід Британії з ЄС вочевидь в інтересах Росії, оскільки Лондон завжди був одним із найактивніших критиків Кремля і важливим союзником Меркель у її зусиллях зі зміцнення єдності, зокрема щодо санкцій проти Росії. Отже, в довгостроковій перспективі Brexіt позбавить Меркель одного з її найнадійніших прихильників і зробить її уразливішою у відносинах із Росією. Враховуючи дипломатичні зусилля Росії переманити на свій бік такі країни, як Італія, Франція та Греція, пише Німмо, Brexіt Великобританії цілком може позначитися на балансі сил у питанні санкцій.


Питання санкцій у цьому контексті хвилює і оглядача з фінансових і міжнародних питань Сайреса Санаті, чий коментар з’явився у впливовому журналі Fortune. Нарікаючи на неефективність існуючих заходів, автор висловлює неортодоксальну — як він сам визнає, на перший погляд, «божевільну» ідею. На його думку, вихід Великобританії може сприяти прийняттю альтернативної тактики для «умиротворення» Москви — так би мовити, методом пряника (тобто довгостроковою перспективою зближення Росії і ЄС), а не батога. Санаті вважає, що суто економічні й торговельні інтереси багатьох держав ЄС в остаточному підсумку змусять їх піти на ослаблення режиму санкцій. У цьому зв’язку він нагадує: хоча «російське вторгнення і наступна анексія Криму були агресією, що воістину шокує й непрощенна», чимало країн-членів ЄС були поставлені перед складним вибором — з одного боку, вони засуджували агресію Москви, але, з другого, боялися збитку їх національним інтересам у разі жорстких економічних санкцій. «Коли Росія силою анексувала Крим в України в 2014 році, — пише Санаті, — уряд Великобританії зобов’язаний був реагувати, оскільки це було явним порушенням територіальної цілісності України (тим більше країною, яка поставила підпис під Будапештським договором)». Британія в остаточному підсумку підштовхнула деяких нерішучих членів ЄС до вживання заходів, наголошує автор, але через два роки хвалитися особливо немає чим.

Нью-Йорк.