Відомо: рибак рибака бачить здалека. Однодумці теж. Візьмемо відомого в російських літературних колах письменника Захара Прилєпіна, члена очолюваної одіозним Лимоновим Націонал-більшовицької партії. Перебуває він у межах Москви, за тисячу верст від Донецька, де всім заправляє ватажок сепаратистів Захарченко, якого найближче оточення називає просто Захаром. Здавалися б, абсолютно різні люди, але, як з’ясувалося, відстань не перешкода, якщо люди однієї віри, що ґрунтується на марксистсько-ленінському вченні. Один Захар вітійствує на московських площах, підспівуючи своєму партійному босу, а інший зі зброєю в руках веде колабораціоністів на боротьбу проти українського уряду, за радянські ідеали.
Ці люди, як і годиться, знайшли одне одного, взаємні симпатії в них з особливою силою прорізалися після того, як один Захар накропав книжульку про іншого під назвою «Все, что должно разрешиться...», яку презентував купці представників догідливих ЗМІ. Загалом цей твір про війну, що йде в Донбасі, у ньому називається багато імен, але головним героєм, як і має бути, є ватажок сепаратистів полковник російської армії Захарченко. Розповідь про те, як він мудро керує самопроголошеною республікою, яких перемог він досяг на полях боїв і в будівництві своєї «держави». Мовляв, він великий стратег, теоретик, вірний товариш і захисник простого народу.
Треба було чути, як на тій прес-конференції обидва Захари як зозуля з півнем з відомої байки хвалили одне одного, в рожевих тонах змальовували майбутнє. Захар-ватажок укотре обіцяв узяти Київ і встановити бажану йому владу, зрозуміло, більшовицьку.
— І це станеться раніше, ніж ви думаєте», — заявив він.
А Захар-письменник йому підспівує: «Наше завдання — визволити Україну». Не більше, не менше! Ще один «визволитель» вишукався!
Продовження своєї книжки він обіцяв написати й видати в Києві. І буде вона, за його словами, присвячена розповіді про біографію Захара-ватажка, якому хтось із літературної братії навіть запропонував зайняти пост Президента України.
Ось до чого можуть домовитися, зійшовшись, солодка пара — два Захари, особливо коли прихильно слухає публіка, хоча й нечисленна.

Донецьк.