Швидке старіння населення, високий рівень онкології, хронічних неінфекційних захворювань, ВІЛ/СНІД, туберкульоз, вірусні гепатити — усе це впливає на дедалі ширшу потребу в паліативній допомозі, яка має полегшити страждання хворих та їхніх сімей. Тож питання надання паліативної допомоги, міжнародний досвід та перспективи її розвитку в Україні стали предметом обговорення під час круглого столу, організованого Комітетом Верховної Ради з питань охорони здоров’я.
За даними експертів, паліативної допомоги в Україні щорічно потребують понад 600 тисяч пацієнтів, а також супровід та підтримка необхідні членам їхніх родин. Проте в Україні діє лише два центри, сім хоспісів та понад 60 самостійних відділень паліативної допомоги. Тобто фактично йдеться про 1500 стаціонарних паліативних ліжок. Хоча, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, нині є потреба у 3500 ліжках.
Голова Комітету з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець переконана, що і момент народження, і момент відходу в інший світ мають бути максимально супроводжені. «Якщо процес народження більш-менш підтримується, то, на жаль, перехід в інший світ, з точки зору полегшення болю і страждання людей, підтримки медикаментозної, психологічної та соціальної, не підтримується державою», — зауважила вона.
Власне, мета круглого столу — відпрацювати спільний план дій для законодавчої та виконавчої гілок влади, громадськості та правозахисників. «Адже й сьогодні пацієнти, які потребують знеболення, не завжди можуть отримати його. А це дуже тяжке випробування для близьких людей — дивитись, як рідна людина помирає в муках», — наголосила О. Богомолець.
На жаль, сьогодні в Україні 85 відсотків хворих відходять удома наодинці, страждаючи від болю, депресії, відсутності належного догляду. Невиліковна хвороба викликає різноманітні духовні, психологічні та соціальні проблеми у хворого та членів його родини, пов’язані з потребами догляду. Наявна система не може забезпечити доступність і безперервність надання паліативної та хоспісної допомоги пацієнтам та членам їхніх сімей відповідно до міжнародних підходів і стандартів. Ні ліжковий фонд, ні матеріально-технічне забезпечення більшості діючих хоспісів і паліативних відділень ще не відповідають цим стандартам, а умови перебування пацієнтів у цих закладах не завжди є задовільними. Тож така ситуація потребує особливої уваги з боку держави та суспільства загалом. Оскільки ефективний паліативний догляд потребує мультидисциплінарного підходу, в тому числі й участь членів сім’ї пацієнта та залучення наявних можливостей підтримки на рівні громади.
Окремо учасники заходу звернули увагу на причини і наслідки трагедії, що не так давно сталася в будинку для літніх людей в селі Літочки Броварського району на Київщині. Там, як відомо, в результаті пожежі загинули 17 літніх людей.
«Власник цього будинку, скориставшись відсутністю законодавства, а, як кажуть, що не заборонено, те дозволено, та посилаючись на суспільну потребу, зробив будинок для людей похилого віку в абсолютно непристосованому, не введеному в експлуатацію приміщенні. У ньому не було навіть санвузлів», — сказала О. Богомолець. Як член робочої групи, що вивчала цю трагедію, голова комітету повідомила, що була присутня на нарадах за участю представників правоохоронних органів, пожежників, соціального захисту. «Вразило мене те, що вони не можуть потрапити в будинки для їх перевірки. Вони кажуть: ми виявили сотні закладів, які працюють без дозволу, але не маємо права зайти туди. Адже діє мораторій на перевірку», — розповіла народний депутат.
«Вважаю, що ця біда має стати для нас усіх важливим уроком. Щоб ми зрозуміли: в держави повинні бути контролюючі функції. Не викручуючи руки, а контролюючи. Якщо їх немає, тоді і спитати з держави не можна», — сказала О. Богомолець та додала, що особливо її вразила відсутність позовів, принаймні, на момент проведення круглого столу, від родичів загиблих, адже держава самостійно не може подавати позови.
На переконання голови комітету, нині в максимально стислі строки потрібно напрацювати таку законодавчу базу, яка б чітко розмежовувала хоспісну, паліативну допомогу, догляд за літніми людьми, хворими дітьми та яка б створила законодавчі підстави для того, щоб держава могла контролювати виконання стандартів і захист прав людей.
