Не можна сказати, що Ігор Володимирович нині дуже вже шанує пресу, особливо після того, як ЗМІ так нещадно смакували подробиці кримінальних проваджень, фігурантами яких був Мосійчук. Це, нагадаємо, справа «васильківських терористів» (скандальний судовий процес по звинуваченню групи соціал-націоналістів у підготовці теракту в день 20-ї річниці Незалежності України). Справу відкрито у 2011-му, закрито у 2015-му за відсутністю складу злочину. А через півроку після закриття першої справи — звинувачення у корупції зі зняттям депутатської недоторканності та гучним арештом у стінах парламенту. Втім, 10 березня 2016 року Вищий спеціалізований суд України визнав незаконним затримання Мосійчука у вересні 2015-го, а 20 травня Генпрокуратура України відкликала своє клопотання про арешт народного депутата.
Нині ж Ігор Володимирович знову в лавах радикальних однопартійців займається законотворчою діяльністю під куполом Верховної Ради. В інтерв’ю «Голосу України» не відмовив, хоча й був дуже стриманим та небагатослівним. Готовий був спілкуватися на будь-яку тему, проте ми зупинили свій вибір на його хобі. Воно в народного депутата дещо ексцентричне — колекціонування старовинної козацької зброї.
— Хто вас надихнув на таке незвичне захоплення?
— Мій давній добрий знайомий Дмитро Корчинський.
— І велика у вас колекція вже зібралася?
— Ну, десь 30—40 козацьких шабель.
— Які з них найцінніші?
— Ятагани турецькі з нашої землі. А найцінніша з них — шабля, знайдена під Лубнами моїм сином. Вона — з часів Яреми Вишневецького і визвольної війни Богдана Хмельницького (тобто XVІІ століття).
— Хтось із близьких поділяє ваше захоплення?
— Син захоплюється археологією (народний депутат має двох дітей: сина Святослава і доньку Христину — Авт.), брав участь у розкопках, у різних пошукових експедиціях. Хоча цій пристрасті присвячує лише вільний від навчання час. Нині він здобуває фах у військовому ліцеї імені Богуна, мешкає у Лубнах...
— А скільки ви витрачаєте часу на своє хобі?
— Дуже мало.
— І за скільки років зібрали свою колекцію?
— Десь років за сім.
— Може, пригадаєте власну останню експедицію по артефакти?
— Останнім часом жодних експедицій не було. Більшість нових у колекції експонатів дарували вже друзі, які знають про моє захоплення. А для подорожей зараз немає часу. У мене бракує часу навіть на власних домашніх псів. Я їх дуже люблю, але бачу лише побіжно. Тепер ними вимушена займатися дружина (її звуть Ганна Андріївна. — Авт.).
— А яким породам надаєте перевагу?
— У мене є аляскінський маламут (це собака, більша від хаскі) та кане корсо (італійська охоронна порода).
— Ви проживаєте у квартирі чи у власному будинку?
— Я зараз квартиру винаймаю...
...На цьому цікавому моменті депутата відволікли невідкладні справи, він вибачився і пообіцяв надати фото зі своєю колекцією та з домашнього архіву родини. І таки стримав обіцянку, хоча лише наполовину — надіслав знімок із дітьми (на фото).
Розмову вела Ірина ЛЬВОВА.
Маловідоме з біографії
У 1990 році, під час служби в лавах Радянської армії на Далекому Сході, Ігор Мосійчук створив гурток української націоналістичної молоді. У 1991 р. на знак підтримки Акта проголошення незалежності України вибив собі на руці татуювання у вигляді Тризуба, за що отримав кілька діб гауптвахти.
До речі, обидві породи собак, які тримає родина Мосійчуків, належать до доволі рідкісних та древніх. Так, аляскінський маламут (на знімку ліворуч) — це досить великий пес «аборигенного типу», яких використовують для роботи в упряжці. Вивели його у ескімоському племені малем’ют. З 2010 року цього пса вважають символом американського штату Аляска. Знавці цієї породи стверджують, що аляскінські маламути практично не гавкають, бо напряму походять від вовка...
А кане корсо (на знімку) вважається однією з найдревніших порід собак групи молоссів, перші згадки про яких з’явилися ще у сиву давнину.
Фото з сімейного архіву народного депутата та з malamuts.ru та do.ngs.ru
