Проблема, що виникла у зв’язку із загоранням сміттєзвалища під Львовом, знайшла продовження на Київщині. Як з’ясувалось, відходи зі Львова не лише спалюють на столичному заводі «Енергія», а й вивозять на приміські звалища, зокрема Крюківщинське, розташоване в Києво-Святошинському районі. Це й спричинило протест мешканців навколишніх сіл: тільки-но з’явилися вантажівки з львівськими номерними знаками, представники сільських громад заблокували під’їзд сміттєвозів до так званого полігона. Тут достатньо вже наявного забруднення, яке негативно позначається на нашому здоров’ї, обурювались вони.

Полігони в нас — лише в назвах

Чи обґрунтовані нарікання селян на отруєння навколишнього середовища твердими побутовими відходами (ТПВ), що захоронюються на полігонах, і наскільки останні відповідають у нас чинному санітарному законодавству, екологічним та іншим вимогам? Пошук відповідей на ці та інші питання привів кореспондента «Голосу України» в лабораторію ґрунту та відходів Державної установи «Інститут громадського здоров»я» Національної академії медичних наук.

«Які полігони?» — з явною іронією перепитав завідувач лабораторії, доктор медичних наук Валерій Станкевич. Кількість сміттєвих полігонів в Україні можна перерахувати на пальцях однієї руки: 99% таких об’єктів, призначених для ТПВ, у нас — звалища. Бо полігони — це інженерні споруди, які дають змогу регулювати ті чи інші процеси негативного впливу. Вони обов’язково обладнуються відводами фільтрату та мають надійну гідроізоляцію. Такий об’єкт діє, зокрема, в районі села Підгірці, поблизу Києва, і має назву «П’ятий полігон». Його відкрили, коли стався «Чорнобиль», і перші порції постчорнобильської біомаси листя вивозили з Києва туди. Відтоді проектна потужність перекрита майже втричі. Проте це інженерна споруда, її навіть до певної міри модифікували. Зараз там є системи збирання метану та інших біогазів, які утворюються у процесі перегнивання сміття. Цей процес трансформації органічної складової ТПВ протікає за 180 градусів. Такі звалища, до речі, саме тому й горять, що виділяється метан. У Підгірцях змонтували установку, проклали дренажні труби саме для збору метану. Взагалі «П’ятий полігон», попри перевантаження, все ж є певним зразком здійснення заходів захисту навколишнього середовища. Це стосується і збору метану, і очищення фільтрату.

А сміттєзвалища є потенційно небезпечними об’єктами, які фактично за весь час їх існування становлять певну загрозу. На підтвердження вчений наводить приклад: в німецькому Гамбурзі об’єкт, який працював з початку ХХ століття і десь перед Другою світовою війною був закритий, ще й досі є джерелом забруднення річки Рейн. Бо тривають екзотермічні реакції, і ці реакції призводять до того, що постійно утворюється фільтрат, який містить і важкі метали, і купу різної токсичної органіки. Це рідина темного нафтоподібного кольору, вона завжди підвищує кольоровість води, несприятливо впливає на її якість. Тому, за словами завідувача лабораторії: «Просто так щось зарити, зверху присипати без наслідків — такого бути не може. Це міна, яка існуватиме протягом десятиліть і навіть століть. Моя точка зору обґрунтована».

— А чи є приклади, подібні німецькому, в нас?

— Один з них — звалище під пристоличним Пироговом, яке закрили в 1986 році. Але рекультивації не здійснили ніякої — просто засипали зверху землею. Як наслідок — навіть дерева там не ростуть. А опади йдуть, а з ними витікає і забруднюючий фільтрат, що містить, як правило, багато важких металів. Причому витікає в кількості, рівній «потужності» діючого полігону. І не факт, що він обминає і поверхневі, і ґрунтові води, і криниці.

— Є інформація, що ваша лабораторія досліджувала ситуацію навколо звалища побутових відходів біля села Крюківщина, яке сьогодні на слуху, його вплив на оточуюче середовище, умови проживання мешканців навколишніх населених пунктів...

— Так. Робилося це на замовлення однієї з юридичних фірм. Її звернення до нашого інституту було вмотивовано тим, що поблизу села Крюківщина розташований діючий полігон твердих побутових відходів, який належить Києво-Святошинському виробничому управлінню житлово-комунального господарства і своєю діяльністю забруднює природне довкілля шкідливими речовинами, внаслідок чого воно становить небезпеку для життя і здоров’я людей прилеглих населених пунктів. У зв’язку з цим місцеві жителі вирішили захищати свої порушені конституційні права, подавши судовий позов до означеного виробничого управління. Ми досліджували проби атмосферного повітря, води з поверхневих водойм та джерел децентралізованого і централізованого постачання, ґрунт. Не вдаючись у деталі та обсяги цієї роботи, скажу, що висновки, на жаль, невтішні. За виявленими ознаками об’єкт накопичення твердих побутових відходів біля села Крюківщина не може бути кваліфікований як інженерна споруда (полігон) і може розглядатися лише як сміттєзвалище. Умови його функціонування не відповідають вимогам нормативних документів. На території, безпосередньо прилеглій до сміттєзвалища, має місце наднормативне забруднення атмосферного повітря сірководнем, аміаком та кротоновим альдегідом, ґрунту — нікелем, кадмієм, свинцем, хромом і особливо ртуттю, якими забруднені також і ґрунтові та поверхневі води. Рівень захворюваності населення на серцево-судинні недуги та хвороби органів дихання у селах Крюківщина, Тарасівка, Юрівка, Гатне, що прилеглі до сміттєзвалища, суттєво перевищує аналогічні середньообласні показники, що обумовлено впливом звалища на стан довкілля. При цьому спостерігається чітка тенденція зростання показників захворюваності залежно від наближення населеного пункту до звалища. Існування звалища є неприпустимим, оскільки його вплив на довкілля негативно позначається на умовах проживання населення, у тому числі на їхньому здоров’ї. Це офіційні висновки. Додам до них ще деякі доволі парадоксальні факти. Всього за 170 метрів від основного звалища розташоване підприємство харчової промисловості з... розливу соків. А потужних водоводів питної води, між іншим, у тому районі немає. Звідки на підприємстві беруть воду — питання. До того ж зверху — звалище, а внизу — озеро Крюк, де організована спортивна ловля риби. Якої риби, якщо вміст кадію у 8 разів перевищує гігієнічний норматив?

Зламати психологію залишати звалища майбутнім поколінням

— Тож який вихід із ситуації?

— Звалище треба якнайшвидше рекультивувати та провести його санацію. Необхідно пропустити ТПВ через спеціальні установки — грохоти. В результаті ми одержимо матеріали, які не піддаються деструкції і можуть бути використані повторно (пластик, гума, метали тощо) та «звалищний» ґрунт, який можна використовувати для підживлення лісосмуг, посадок лісу тощо. Але це стосується не лише звалища ТПВ у районі Крюківщини. По звалищах у нас без перебільшення трагедії майже в кожній області і навіть районі.

Є тут і другий бік медалі: хоч як це дивно, на смітті робляться великі гроші. І починається це все з того, що від населення приймають кубометри, а на сміттєзвалища відходи здають у тонновимірах. Отож цим можна крутити, як циган сонцем. Я вже не кажу про те, що сміття є джерелом вторинної сировини. Зараз відсоток тари і пакувальних матеріалів у загальному обсязі сміття з року в рік зростає. Збільшуються, відповідно, і доходи. Тож гроші «робляться», але куди вони йдуть і як використовуються — це все терра інкогніта. Я займаюсь цією проблемою уже багато років, але фінансовий бік справи навіть важко уявити.

— Ваші висновки ґрунтуються лише на результатах обстеження пристоличних полігона і звалищ?

— Не тільки. Ми працювали і в інших регіонах, приміром, на Тернопільщині, де, зокрема, комплексно досліджували вплив Малашівського сміттєзвалища на якість води Верхньоівачівського водозабору. На підставі отриманих результатів було встановлено, що існують гідравлічні умови для переливу води зверху вниз і потрапляння забруднюючих речовин із поверхні, четвертинного і неогенового горизонтів у продуктивний (верхньокрейдовий), який використовується на питні потреби Тернополя. Аналізи води в місці розташування водозабору свідчать, що у відібраних її пробах з питного водозабору виражена тенденція зростання концентрації марганцю, фосфатів, кадмію, заліза, хлоридів, нітратів. Характер забруднень не дає змоги однозначно відкинути можливість впливу сміттєзвалища на якість питної води. Якщо не вжити заходів, через пару років тут можна очікувати трагедії, обумовленої недостатністю води питної якості.

— Навіть за катастрофічного стану сміттєзвалищ нинішня економічна ситуація в державі навряд чи дозволить невідкладно взятися за «розчистку» об’єктів складування побутових відходів. Про звичну безвідповідальність у цій справі я вже мовчу: влада на всіх рівнях регулярно змінюється, а проблеми, як і люди наодинці з ними, залишаються, чи не так?

— На жаль, так. Але ж треба робити хоча б те, що не потребує фінансових видатків і водночас хоча б частково знімає гостроту проблеми. Звідки, наприклад у поверхневих та ґрунтових водах, ґрунті беруться важкі метали? Насамперед з відпрацьованих хімічних джерел струму та освітлення — звичайних батарейок і різноманітних ртутьвмівсних ламп. Адже в батарейках — нікель, мідь і найстрашніше кадмій, у лампах — ртуть. Хіба не можна запровадити їх обов’язковий окремий збір? Так, як це робиться, приміром, в європейських країнах? Там, до речі, нові батарейки чи лампи продаються дешевше в обмін на здані відпрацьовані, які централізовано відправляються на утилізацію. Заради об’єктивності слід сказати, що в наших установах, на підприємствах щось подібне вже налагоджується. Є навіть закон про поводження з джерелами струму. Але на рівні побутових споживачів він не діє. До слова, в Києві в кількох районах провели експеримент стосовно роздільного збирання ТПВ за місцем їх утворення. І що ви думаєте: це робили організовано 96% населення. Та потім приїздили звичайні сміттєвози, звалювали ці відходи в одну купу і везли на сміттєзвалище... Тож треба братися за проблему, і негайно, по-хазяйськи. А головне слід зламати нашу психологію в тому, щоб залишати сміттєзвалища наступним поколінням. Бо дійдемо до тієї межі, коли для наших потомків не буде ні чистого повітря, ні чистої питної води.

P. S. Коли матеріал було підготовлено до друку, блокування під’їзду до сміттєзвалища біля Крюківщини тривало. Голова Крюківщинської сільської ради Андрій Кріпак повідомив кореспонденту «Голосу України, що питання має розглянути у четвер сесія Києво-Святошинської районної ради. Дуже сподіваємось, що переможе здоровий глузд депутатів, і вони ухвалять рішення про припинення транспортування до нас побутових відходів зі Львова, пошук іншого варіанта, зокрема, спалювання їх на заводі. В подальшому очікуємо рішення про закриття сміттєзвалища, чого домагаються громади навколишніх сіл.

 

 

Жителі села Крюківщина цілодобово чергують і не пропускають вантажівки зі Львова до Києво-Святошинського сміттєвого полігона.

Фото з сайту «Радіо-Ера ФМ».

 

 

На сміттєзвалищі поблизу села Крюківщина Київської області горіло сміття, привезене зі Львова. Про це на своїй сторінці у Facebook 4 липня написав депутат Київської обласної ради Олексій Дорошенко.

Фото зі сторінки в Фейсбук Олексія Дорошенка.