«В архівних установах України зберігаються унікальні документи з історії нашої держави від ХІV століття до сьогодення. Так, саме до сьогодення, оскільки архіви й нині поповнюють свої фонди документами про розвиток незалежної України» — так розпочалася наша бесіда з директором Центрального державного архіву громадських об’єднань України, заслуженим працівником культури України Ольгою БАЖАН (на знімку).

Зустріч із директором саме цього архіву — не випадкова. Адже в ньому, серед інших, зберігаються документи кінця ХХ — початку ХХІ століть, періоду, коли відбувався процес розбудови незалежної, демократичної, правової Української держави. Про це детальніше розповідає Ольга Бажан.
— Особливість документів, які зберігаються в Центральному державному архіві громадських об’єднань України (ЦДАГО України), полягає в тому, що вони є продуктом діяльності громадських об’єднань та політичних партій. Фактично, це свідчення громадянського суспільства про історію нашої держави.
Комплектуватися фондами політичних партій і громадських об’єднань архів розпочав одразу після здобуття ним сучасного статусу в жовтні 1991 року. Однією з перших організацій, яка передала свої документи на державне зберігання, став Народний рух України. Його фонд започатковано в архіві у 1995 році, й він продовжує поповнюватися по теперішній час. Пізніше на зберігання до архіву були прийняті документи Української республіканської партії, Демократичної партії України, Соціалістичної партії України, Ліберальної партії України, Української народної партії «Собор» та Української республіканської партії «Собор», Республіканської Християнської партії, партії «Справедливість», Національної ради жінок України, Української Гельсінської Спілки та ін.
Основний склад документів — протоколи установчих з’їздів, статути, програми, виборчі платформи, матеріали з’їздів та конференцій, протоколи засідань центральних органів, документи регіональних осередків, інформаційні бюлетені пресових служб, друковані видання організацій, агітаційні передвиборчі матеріали тощо. Вони розкривають процеси демократизації, державотворення, формування національної свідомості, місце та роль політичних партій, громадських об’єднань і рухів у житті українського суспільства.
— То серед цих документів мають бути і свідчення про події 1996 року — ухвалення Конституції України?
— Безперечно. У фондах Народного Руху України, Ліберальної, Селянської, Соціалістичної партій України містяться документи про розвиток конституційного процесу в нашій державі. В них віддзеркалюється надзвичайна актуальність питання ухвалення Основного Закону України, активна позиція провідних політичних сил щодо прискорення його вирішення тощо. Наприклад, в ухвалі президії Центрального проводу Народного Руху України від 11 січня 1996 року зазначалося, що «прийняття нової Конституції України є питанням надзвичайної ваги для держави й суспільства. Те, яким буде Основний Закон Української держави, великою мірою залежить від чіткості позиції партій демократичної, реформаторської орієнтації, від їхньої активності в обстоюванні своєї позиції та спроможності ефективно впливати на громадську думку...». А лідер Руху В’ячеслав Чорновіл у листі головам крайових організацій 19 лютого 1996 року писав: «Прийняття нової Конституції України є найважливішою проблемою сучасного політичного життя України, від розв’язання якої залежатиме існування держави і доля демократичних перетворень...».
— А чи можливо за документами політичних партій, що зберігаються у Вашому архіві, простежити механізм розробки та прийняття Конституції чи в них міститься лише інформація про ставлення політичних сил до цього процесу, їхню роль в ньому?
— Звичайно, більша частина документів цієї тематики носить дещо декларативний характер і лише опосередковано відтворюють перебіг подій під час розгляду Конституції у сесійній залі Верховної Ради України. Проте це жодним чином не зменшує їхньої інформативної цінності, оскільки загалом вони дають уяву про суспільно-політичну ситуацію, на фоні якої відбувався процес ухвалення Основного Закону України. Крім того, важливість зазначених документів зростає з огляду на те, що вже минуло 20 років з того часу, і деякі партії втратили свої позиції, а деякі взагалі зникли з політичної арени. А завдяки тому, що свого часу вони були передані на зберігання до державного архіву, і наші працівники доклали багато зусиль для їх збереження, сьогодні кожен громадянин може здійснити своє конституційне право на отримання інформації та, ознайомившись із документами, самостійно зробити власні висновки про ті чи інші історичні події, в тому числі й про те, як народжувалась Конституція незалежної України.
Дозволю собі зацитувати декілька документів, які не лише характеризують діяльність політичних партій у той час, а й відтворюють настрої, що панували в суспільстві. Із листа співголови Всеукраїнського громадського комітету на підтримку нової Конституції України Івана Плюща та голови секретаріату Комітету В’ячеслава Коваля Президентові України Леоніду Кучмі: «Вельмишановний пане Президенте! Всеукраїнський громадський комітет на підтримку нової Конституції України розгорнув широку роз’яснювальну та агітаційну діяльність, спрямовану на формування громадської думки стосовно необхідності прийняття Основного Закону нашої держави. Понад 400 громадських комітетів діють в усіх регіонах України. Необхідність участі засобів масової інформації в цій важливій роботі незаперечна. На жаль, у багатьох регіонах офіційна місцева преса займає пасивну позицію щодо конституційного процесу, а то й відверто агітує населення проти прийняття Конституції...».
Вельми промовистим є наступний уривок. Із «Звернення Соціалістичної партії України до народу, до всіх патріотичних сил України»: «Громадяни! У зв’язку з питанням про прийняття Конституції України — головного закону суспільства, що визначає його державний устрій, форму правління і спосіб життя народу, — напруження у владних структурах зростає. Збільшується збудження і в суспільстві, і це природно, адже вирішується доля України, наша з вами доля: чи буде Конституція народною, а суспільство справді демократичним, чи вона буде освячувати інтереси правлячої верхівки «на законних» підставах. Ситуація сьогодні саме така. Ми повинні прокинутися від байдужості, здолати свою пасивність! Українці, росіяни, євреї, білоруси, представники всіх національностей України, православні, католики, віруючі всіх конфесій, політичні діячі усіх напрямків, трудівники міста і села, ті, хто виробляє речі і хто продукує ідеї, хто нас вчить і хто захищає — всі, хто чесно живе і працює, ми — різні, але ми одне — народ України і повинні відчути себе таким. Конституція повинна єднати людей, бути народною...».
Зібрані у Центральному державному архіві громадських об’єднань України документи свідчать про гостру політичну боротьбу навколо прийняття основоположного документа держави. Так, у висновках експертної групи Ліберальної партії України на проект Конституції України відмічалось (мовою оригіналу): «Почему необходимо принятие новой Конституции до июня 1996 г. В июне прекращается срок действия Конституционного Договора между Президентом и Верховным Советом Украины, а именно этот договор создавал условия Президенту для того, чтобы начать активное проведение экономических реформ, вести решительную борьбу с коррупцией, усовершенствовать систему органов государственной власти и др. Вполне вероятно, что в июне Верховный Совет не продлит действие Конституционного Договора. В таких условиях Президент может остаться с очень ограниченными полномочиями. С другой стороны, лидеры умеренных левых понимают, что если Конституция не будет принята до начала июня, возникнет правовой вакуум, связанный с завершением действия Конституционного Договора. Это резко обострит политическую ситуацию, на что надеются радикалы перед вероятным «весенне-осенним наступлением трудящихся».
— Майже сучасні слова. А чи користуються попитом згадані Вами документи?
— Регулярний моніторинг тематики досліджень, які здійснюють користувачі архівної інформації, наочно доводить актуальність вивчення проблематики конституційного процесу крізь призму документів недержавних інституцій, а саме через матеріали політичних партій та громадських об’єднань.
Для того щоб створити повноцінну джерельну базу майбутніх наукових розвідок, своє завдання ми, архівісти, вбачаємо у щоденній та копіткій роботі зі збирання й збереження документальних свідчень нашого надскладного і драматичного сьогодення. Архів вживає весь спектр необхідних заходів у цьому напрямку. Адже очевидним є те, що документи, створені в умовах громадянського піднесення, багато в чому стихійно, можуть так же швидко і непередбачено зникнути. А тому співробітники нашого архіву, як і десять років тому під час Помаранчевої революції, виходили на Майдан і в дні Революції Гідності, й виконували свій професійний обов’язок — збирали різноманітні носії інформації (листівки, газети, агітаційний матеріал, фотографували ті події). Сьогодні в нашому архіві сформовано унікальну колекцію документів часів Помаранчевої революції. Нині ми закликаємо всіх небайдужих долучитися до формування колекції документів про події Революції Гідності та про проведення Антитерористичної операції.
Ці документи становитимуть складову Національного архівного фонду України. Вони матимуть величезну інформаційну цінність, оскільки розповідають про події становлення громадянського суспільства в нашій державі, розкривають багатогранний характер цієї революції — революції, яку творили самі люди.

Розмовляла Віра КУЛЬБАБА.

 

 

ЦДАГО України — осередок документальної спадщини політичних партій та громадських об’єднань України.