Чи з’явиться у Києві межа?

Відповідь на це запитання наступного тижня шукатимуть у парламенті

«Голос України» вже повідомляв, що за ініціативи Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування представники Київської міської ради, регіональних місцевих влад та Київської облдержадміністрації мають намір підписати Меморандум про взаєморозуміння. Відбудеться це в стінах Верховної Ради. Чому в ситуацію змушені були втрутитися народні депутати, чим зумовлена необхідність створення такого документа та який буде наступний крок для врегулювання конфлікту? Про це наша розмова з керівником профільного парламентського комітету Сергієм ВЛАСЕНКОМ (на знімку).

— Що змусило зібрати представників місцевої та державної влади в стінах законодавчого органу?

— Упродовж усіх років незалежності в Україні склалася екстраординарна ситуація. Маємо столицю України — місто Київ. Це місто зі спеціальним статусом, який встановлюється Конституцією та окремим законом. І є Київська область, до складу якої столиця не входить. А відтак повинна бути адміністративно межа між містом і областю. Коли наша країна була у складі УРСР, це питання нікого особливо не турбувало, а зі здобуттям незалежності його підняли і з’ясувалося, що такої межі не існує. Тобто фактично немає адміністративного кордону. Через це виникають численні неузгодженості, спірні та конфліктні ситуації між органами місцевого самоврядування, які входять до складу Київської області, та місцевою владою, яка опікуються Києвом.

Цей конфлікт тягнеться чверть століття. Найбільш резонансні судові справи пов’язані з використанням земель не за призначенням, використанням спірних земель тощо. На жаль, із різних об’єктивних і суб’єктивних причин цю ситуацію не чіпали. Члени нашого комітету постійно мають справу з питаннями, пов’язаними з місцевим самоврядуванням, і звернули увагу на таку проблему. Ми запропонували столичній владі та владі Київської області просто сісти за круглий стіл перемовин і знайти вирішення цих питань.

— Наскільки перспективним видається розв’язання таких, як випливає з ваших слів, запущених проблем?

— Питання справді дуже складне і зачіпає інтереси багатьох тисяч людей та десятки органів місцевого самоврядування, стосується сотень гектарів землі. Незважаючи на все, на мою думку, в нас є можливість нарешті це питання вирішити. Представники київських міської і обласної влад задекларували бажання це питання розв’язати, і нині триває низка робочих нарад і консультацій для того, щоб політичну волю втілити в конкретні практичні документи.

У себе в комітеті цим питанням ми займаємося вже майже чотири місяці. Унаслідок такої праці політичні декларації і бажання розв’язати конфлікт втіляться в документі, який називатиметься меморандумом. Фактично це буде документ загального значення, який на папері відтворить політичну волю та наміри двох сторін. Комітет до цього приєднається передусім як майданчик для переговорів. Це наша профільна тема, і на остаточному етапі ми все одно проводимо процедури, пов’язані з розглядом матеріалів щодо встановлення і зміни меж міст та районів.

— Як меморандум можна буде застосувати на практиці?

— Нині ми чимало робимо для розв’язання цього конфлікту, але меморандум стане першим значущим юридичним кроком. Наступний такий важливий поступ, сподіваємося, буде у вересні-жовтні цього року, коли вирішаться технічні нюанси. Насправді в нас залишається тільки одне проблемне рішення, сподіваюся, і воно вирішиться до того часу. Коли всі питання узгодять на рівні Київської міської ради та місцевих рад Київської області, ці документи про затвердження кордонів між містом Києвом та Київською областю передадуть до Верховної Ради. Тоді ми зможемо зробити наступний крок — розглянути на комітеті це питання й рекомендувати парламенту ухвалити такі зміни.

— Чи справді це питання нині таке важливе?

— Воно ніколи не було на слуху широкого загалу, але спеціалісти завжди його піднімали. Не буду заглиблюватися, просто нагадаю про землі Біличанського лісу, селище Коцюбинське — все це відголоски проблеми, пов’язаної з відсутністю межі. Фахівці хапалися за голову і казали, що вирішити це неможливо. І так було впродовж 25 років.

— Чому стільки років ніхто нічого не робив, а тепер раптом вирішили щось змінити?

— Важко сказати, що стало передумовою для таких змін. На засіданні комітету народні депутати сфокусували цю ситуацію і комітет уповноважив мене провести перемовини з містом і областю з метою забезпечити максимальне сприяння для розв’язання цієї проблеми на основі консенсусу і врахування інтересів територіальних громад столиці та Київської області. Мені вдалося знайти слова, щоб достукатися до керівництва міста та області, принаймні в тому, що вони заявили про готовність розв’язувати проблему. Ми визнали, що вона існує, продумали шляхи її розв’язання і повели підготовчу роботу. І от залишилося лише одне невеличке спірне питання, хоча на початку їх було більше десятка. Фактично, комітет виступив мотором, запустивши це питання, й підняв його на рівень контролю Верховної Ради.

— Я правильно розумію, що в разі вдалого переговорного процесу межі міста розширяться?

— Там складана ситуація — щось Київ віддає іншим територіальним громадам, щось натомість отримує. Немає такого, що столиця збільшиться, якусь територію треба буде і віддати. Повірте, все було дуже запущено і нині не може бути, щоб один із суб’єктів виграв, а другий програв. Можливо, тому, що так ставилося питання, впродовж усіх цих років і не вдавалося знайти порозуміння. Ми шукаємо компромісні підходи і, на мою думку, учасники переговорів є абсолютно коректними, практичними і прагматичними. Саме це вселяє надію на те, що ми дуже близькі до прийняття позитивного рішення щодо встановлення меж міста Києва.

— Чи відчує на собі ефект такого позитивного рішення окрема маленька людина — простий громадянин?

— Виграють усі люди, які мали у власності або в користуванні землю зі спірним статусом. Людина розумітиме, що жодна рада не зможе подати позов через те, що, припустимо, якась селищна рада чи місто Київ вважають цю землю своєю. Ми хочемо, щоб наше рішення допомогло вирішити всі такі складні ситуації. Звісно, обговорення на експертному рівні проходить з урахуванням судових процедур, які нині тривають. Однією з умов буде фіксування межі, і ніхто вже не ставитиме під сумнів, хто має право виділяти такі земельні ділянки. На мою думку, для людей це дуже важливо.

Дякую за розмову!