Високі тарифи призводять до... дефіциту коштів
На перший погляд заяви місцевих газових компаній можуть видатись повною нісенітницею. За вкрай високих тарифів на блакитне паливо вони говорять про... нестачу коштів і грошовий дефіцит. І це можна сприйняти як натяк на те, що вартість могла би бути ще вищою. Однак насправді проблема зовсім в іншому. Система «ціна — субсидія — газ» працює неефективно, а ті, хто безпосередньо задіяний у цьому ланцюгу, як-то споживачі і надавачі послуг на місцях, зазнають прямих збитків. Де осідають газові гроші?
Палива почали витрачати більше...
Як стверджують у ПАТ «Хмельницькгаз», сьогодні майже 60 відсотків споживачів природного палива області отримують державну допомогу на нього. Що буде після липневого підняття тарифів і з початком опалювального сезону, коли споживання газу і тепла, а отже, і плата за це зростуть у рази, не хочуть навіть припускати. Адже тоді кількість субсидіантів буде ще більшою і, очевидно, підніметься до максимальних позначок. Як працювати, коли ледь не кожна родина користуватиметься субсидіями, не знають.
Бо те, що подається урядовцями як велике соціальне благо для кожної родини, насправді веде до подальшого розбалансування системи. Насамперед через те, що субсидії зовсім не стимулюють до економії такого дорогого природного ресурсу. Мало того, навіть чимало з тих, хто раніше жив за звичним для себе режимом використання, тобто не намагаючись особливо ані економити, ані витрачати, після отримання допомоги має іншу позицію. Серед людей вперто ходить думка: не випалиш відведену тобі норму — наступного сезону можеш отримати значно меншу. То кому хочеться сидіти у холоді? Та найголовніше: через це багато хто боїться втратити субсидію взагалі, мовляв, використовуєш мало газу — можеш обійтися без державної підтримки. Хоча насправді розраховуватися за повними тарифами може дедалі менша кількість сімей.
Твердження не голослівні. Попри те, що скрізь пропагується ощадливість, діють програми для тих, хто хоче зробити свою оселю енергоощадною, виявилося, що споживання газу серед побутового споживача почало зростати. І це попри подорожчання. Подоляни вже використали на 3,5 відсотка газу більше, ніж минулого року. І передусім таке зростання стосується тих, хто отримує субсидію.
...а платять менше
Думки щодо норм споживання, на які виділяється субсидія, в суспільстві були різними. Здебільшого йшлося про те, що їх вистачає не всім. Особливо, коли говорити про опалення будинків. Але тепер газівники стверджують інше. За їхніми розрахунками, органи соціального захисту населення надають субсидії, виходячи із соціальних норм, які у кілька разів більші, ніж фактичне споживання.
Не маючи офіційних даних, говорити про точну статистику щодо цієї проблеми важко. Але у «Хмельницьгазі» спираються на дані про оплату споживачів. Там стверджують, що на рахунках абонентів почали накопичуватися так звані переплати через те, що домогосподарства не встигали використовувати запропоновану їм норму. Тому частина з них взагалі припинила вносити будь-які, навіть обов’язкові платежі, посилаючись на те, що ці суми вже компенсувала субсидія.
У результаті нинішня система субсидіювання заблокувала надходження гривні до каси підприємства і зумовила дефіцит обігових коштів у ПАТ «Хмельницькгаз». Там стверджують: 43 відсотки виручки, яку отримують, становлять субсидії. Це означає, що на підприємство потрапляє не готівка, а лише бюджетні зобов’язання, які оформляються взаємозаліками. А нестача обігових коштів загрожує втратою платоспроможності та паралізує проведення першочергових робіт з підготовки системи газопостачання області до безперебійного та безаварійного газопостачання, насамперед — у новий опалювальний сезон. Крім того, значну частину газових мереж та систем області було збудовано ще у минулому столітті, вона потребує постійних капіталовкладень для проведення ремонту та модернізації. Папірцями і зобов’язаннями цього не зробити.
Єдині в краї, хто сплачує за транспортування газу реальними коштами, — це промислові споживачі. Але вони не в змозі перекрити ті втрати, які виникають через субсидіювання побутового споживача. Мало того, саме промисловці та підприємці найбільше дбають про економію блакитного палива. Порівняно з торішніми даними споживання ними газу скоротилося на 7,6 відсотка. І цьому варто було б порадіти. Якби не один момент — транспортувальники газу при цьому втрачають свої прибутки.
Натомість кількість тих, хто «розраховується» субсидіями, постійно зростає, і наразі населення є найбільшим споживачем газу. Причому вкрай «невигідним».
Мережі в небезпеці
На жаль, газові скандали останніх років сформували в суспільстві негативне ставлення фактично до всіх, хто так чи інакше пов’язаний з цією сферою. Але якщо відкинути суб’єктивні думки і враження, неважко зрозуміти, що і видобувна, і постачальна системи повинні не просто працювати без збоїв, а й гарантувати безпеку кожному споживачеві. Так само елементарна логіка підказує, що без постійних ремонтів, реконструкції, оновлення мереж і всієї інфраструктури не обійтись. І, хочеться нам того чи ні, а фінансувати всі ці витрати мусить саме споживач.
Найприкріше те, що ці витрати вже закладено в тарифи, але через нинішні правила кошти вкрай погано доходять до тих, хто на місцях стежить за справністю газового крана. До кого насправді потрапляють газові мільярди і яку роль відіграє при цьому система субсидій — на місцях залишається лише висувати свої версії. Привідкривати завісу цієї таємниці ніхто не збирається. А от хто найбільше може постраждати через усю цю заплутану систему — і матеріально, і в плані безпеки, — здогадатись неважко.
— Така ситуація загрожує тим, що ми не зможемо підготуватися належним чином до наступного опалювального періоду, забезпечити роботу аварійно-диспетчерських служб, провести ремонтні роботи газорозподільної системи області. А ще — гарантувати подолянам встановлення безплатних загальнобудинкових лічильників, — прокоментував заступник голови правління ПАТ «Хмельницькгаз» Віталій Рейда.
При цьому висновки невтішні: що більше буде субсидій, то проблемніше буде обслуговувати мережі. Що далі?
Чи врятують ситуацію лічильники?
За ініціативи Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, протягом року ПАТ «Хмельницькгаз» має встановити 634 будинкові лічильники. Для цього державний регулятор у плані розвитку компанії затвердив інвестиції у 15,2 мільйона гривень. При цьому НКРЕКП звернулася до обласної та міських державних адміністрацій Хмельниччини з проханням посприяти у забезпеченні стовідсоткового обліку блакитного палива. Адже в області досі залишається 43 тисячі споживачів, які не мають лічильників. Переважно це мешканці багатоповерхівок. Тому саме в них почали встановлювати будинкові засоби обліку.
Але виявилося, що ставити індивідуальні лічильники кожному — надто затратно. Бюджету, враховуючи загальнодержавні потреби, це стане у 4,6 мільярда гривень. Та й часу потрібно щонайменше десять років для проведення необхідних монтажних робіт. А Закон «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» вимагає зробити це до 2018 року.
А у разі встановлення будинкових лічильників усе відбувається значно швидше. Та й витрати на одного абонента становитимуть лише 345 гривень замість 1700. Тож знову виходить, що все начебто економно і на користь споживача. Причому за державний рахунок. Але чи не стаємо знову на ті самі граблі, що і з субсидіями?
Бо один лічильник на 100—200 квартир знову приведе всіх до зрівнялівки. І знову один економитиме, а інший запалюватиме всі конфорки, бо і лічильник безплатний, і субсидія є...
Державна допомога так і не стала суспільною панацеєю від бідності, неплатоспроможності і стримування тарифів. Вона подіяла, як таблетка, котра тимчасово зняла гострий симптом хвороби. Але не вилікувала її, а тільки притупила біль. Та хто не знає, що такий стан веде до затяжного хронічного діагнозу чи небезпечної кризи, результати якої важко передбачити. Субсидійна пігулка — це наче ефект плацебо. Причому переважно для влади. Вона заспокоює і змушує думати, що все гаразд. Але насправді все далеко не так.
Хмельницька область.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
