«Що ті римляне
убогі!
Чортзна-що —
не Брути!
У нас Брути!
і Коклеси!
Славні, незабуті!
У нас воля
виростала,
Дніпром умивалась,
У голови гори слала,
Степом укривалась!»
Кров’ю вона
умивалась,
А спала на купах,
На козацьких
вольних трупах,
Окрадених трупах!
Подивіться
лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу.
Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте
ані титли,
Ніже тії коми.
Все розберіть...
та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини?
яких батьків?
Ким? за що закуті?..
То й побачите,
що ось що
Ваші славні Брути:
Раби, подножки,
грязь Москви,
Варшавське сміття —
ваші пани /352/
Ясновельможнії
гетьмани».
«І мертвим, і живим,
і ненарожденним...»
1850 р.
Т.Г.Шевченко. Автопортрет (Оренбург) 1849-1850. Папір, сепія.
