Волинь першою в Україні, ще в 1960-х роках, розпочала будівництво на лісових галявинах рекреаційних пунктів. Вона лідирує за їх насиченістю і облаштуванням і сьогодні. У цьому мав змогу переконатися, взявши участь у прес-турі, влаштованому обласним управлінням лісового і мисливського господарства.
На знімках:
"Пролісок" -- схожий на казку
тут все продумано для дітей і дорослих
спрага подорожніх не замучить
в "Лісовичку" маса різної смакоти і ціни не кусаються
у "Дубовому гаї" ростуть 200-літні велетні
"Затишок" -- у Шацькому озерному краї користується популярністю
Півстоліття тому, споруджуючи перші рекреаційні пункти, тодішній начальник обласного управління лісового господарства Дмитро ТЕЛІШЕВСЬКИЙ, прагнув перш за все вивести з борів і дібров небезпечних для них людину із сірниками. Запозичений у Європі досвід підказував, що поблизу таких пунктів любителі відпочинку на природі палять значно менше вогнищ. І навіщо: можна скористатися мангалом, заготовленими лісівниками дровами, зручно вмоститися за столом в альтанці. Водночас такі споруди піднімали престиж лісівників в очах населення, ставали місцем його екологічного виховання.
Нинішній начальник обласного управління лісового і мисливського господарства Олександр КВАТИРКО намагається продовжити і розвинути добру справу своїх попередників. Сьогодні в області вздовж шляхів міжнародного та обласного значення функціонує 97 великих і 650 малих рекреаційних пунктів. Деякі з них споруджені протягом останнього року, а більшість -- оновлені, осучаснені.
Справжнім казковим містечком видається подорожнім рекреаційний пункт "Пролісок", що неподалік міста Ківерці, на шосе Луцьк -- Маневичі -- Любешів -- державний кордон з республікою Білорусь. Спорудив його місцевий держлісгосп на місці старого. Це зовсім іншого рівня споруда, фахівці вважають її однією з найкращих. Вісім просторих складених з дерев'яного брусу альтанок, три великі столи з лавами, дитяче містечко з гойдалками, гірками, колонка з джерельною водою, навіси над мангалами, дровітня для розпалювання вогнищ. А поруч -- фірмовий магазин "Лісовичок", де можна придбати продукцію консервних цехів лісгоспів області: мед, мариновані гриби, варення, джеми, різноманітні соки... Зауважимо: консервне виробництво в Україні зберегли лише лісгоспи Волині.
Рекреаційний пункт на узбіччі між райцентрами Ківерці і Рожище -- один з найстаріших. Магістраль менш пожвавлена, як попередня. Однак і тут лісівники зробили серйозну реконструкцію. Відпочити вихідного дня сюди охоче приїздять жителі обох міст.
Для багатьох волинян, які повертаються із Польщі, стало традиційним робити зупинку на рекреаційному пункті "Машівський бір", розташованому на міжнародній автомагістралі М-07 Київ -- Варшава лише за 25 кілометрів від кордону. За час, який не бував тут, а якщо точніше, з кінця грудня минулого року, "Машівський бір" оновився майже повністю. Викладені красивою бруківкою доріжки, нові альтанки, огорожа, дитячий майданчик. Не соромно і перед іноземцями, які теж запримітили цей затишний куточок. Як і всюди, тут є туалет.
Насичене подібними лісовими відпочинковими майданчиками і шосе Любомль -- Шацьк -- державний кордон з Республікою Білорусь. Просто не віриться, що ще весною не було рекреаційного пункту "Дубовий гай" поблизу сіл Самійличі, Положеве, Пехи. Тут продумано все до найменшої деталі, аби у людей було бажання завернути сюди.
А ось знаний усіма "Затишок" змінив своє старе обличчя до невпізнанності: місце те, але зовсім інше по облаштуванню, повністю відповідає назві. Шкода, що своїми камерами і диктофонами налякали групу львів'ян, які приїхали сюди, полишивши відпочинок на Світязі.
Ще одну обнову ми побачили біля села Прип'ять. Як два попередні, цей рекреаційний пункт нещодавно дбайливо облаштували працівники Шацького навчального держлісгоспу. Тут є все для відпочинку: альтанки, мангали, колонка...
Проїхавши шляхами Волині майже півтисячі кілометрів, свою останню зупинку ми зробили в рекреаційному пункті "Соснячок", яке Кашівське лісництво Ковельського держлісгоспу спорудило обабіч шосе Луцьк -- Ковель. Від старого, що діяв тут не одне десятиліття, нічого не залишилось. А попри пізні липневі сутінки, дерев'яні бруси альтанок, здавалося, випромінювали світло. Позаду важкий, сповнений переїздів день, а втома, якщо і є, то приємна. Бо що можеш відчувати, коли бачиш, що не все так погано у нашій державі, як показують з телеекранів. Є й позитивні моменти. Як не порадіти можливості їх торкнутися.
Максим СОЛОНЕНКО.
Фото автора.
Луцьк -- Ківерці -- Любомль -- Шацьк.
Волинська область.
