Тільки безпосереднє спілкування з людьми, що перебувають в Донецькій та Луганській областях, — живуть, працюють і захищають Вітчизну, — може дати повну уяву про ситуацію на сході країни. Так вважає Голова Державної казначейської служби України Тетяна СЛЮЗ. Протягом 2015 — 2016 років вона з численними робочими візитами відвідувала Донеччину та Луганщину.

— Тетяно Ярославівно, чи дійсно ви по кілька разів відвідали всі територіальні органи Казначейства на підконтрольній Україні території?

— Так. У нас діють 43 казначейства на території, яка підконтрольна українській владі. Кожне з них за рік я відвідала по кілька разів. Шкода, що не маю змоги з такою ж інтенсивністю бувати й в інших регіонах, проте ситуація на сході потребує саме такого графіка зустрічей та певних дій.

Нам довелося перемістити окремі казначейства. Наприклад, у Донецькій області Головне управління, Донецьке міське та управління у Куйбишевському районі переміщені до Маріуполя, управління у Дебальцевому — до Артемівська (нині — місто Бахмут), управління у Мар’їнському районі — до міста Курахове, а в Луганській області — Головне управління, Луганське міське та управління у Жовтневому районі — до Сєверодонецька, управління у Свердловську — до Рубіжного. Вони виконують свої повноваження, що є вкрай важливим для функціонування бюджетних установ.

У гострій ситуації, що склалася на сході України, наше завдання — зберегти кадровий потенціал Казначейської служби. Ми надали можливість казначеям — вимушеним переселенцям з Донбасу — отримати роботу в Києві. Понад 20 працівників, що мають високий фаховий рівень, стали суттєвим підкріпленням для роботи у центральному апараті Казначейства. Зрозуміло, що в цих людей багато проблем: житлових, фінансових... Велика подяка від Казначейства ректорам київських вишів, які надали можливість нашим фахівцям проживати в гуртожитках.

— Які умови праці казначеїв у Донецькій, Луганській областях?

— Тут люди самовіддано працюють за надзвичайно складних життєвих обставин та психологічних умов. Наприклад, майже третина співробітників Управління казначейства у Мар’їнському районі, яке нині переміщене до міста Курахове, зранку долають шлях із «сірої зони» на роботу, а ввечері повертаються туди знову. Фактично — живуть на лінії вогню.

Окремо розповім про Станицю Луганську. Тут будівля казначейства зазнала значних пошкоджень від обстрілів. Щоб не зупиняти казначейського обслуговування, було прийнято рішення про переїзд. Посприяв цьому голова Станично-Луганської райдержадміністрації Юрій Золкін. Щира подяка йому за допомогу! Нині Казначейство працює в будівлі, яка належить районному водоканалу. Колишнє обстріляне приміщення Казначейства розташоване: 50 метрів — до українського блокпоста та 100 метрів — до контрольного пункту в’їзду-виїзду через міст. До обстрілів тут звикли. Кожного свого приїзду до Станиці відвідую цю будівлю, бачу — стало ще більше пошкоджень, ще більше зруйнованого війною...

Тому дотримуюсь обов’язкового правила — щодня відстежую, які місця обстрілювали бойовики, і наступного ранку або навіть того самого дня телефоную до казначейств цих міст. Та й взагалі маю постійний зв’язок з кожним із казначейств на сході країни, бо розумію, що маю підставити плече, допомогти у вирішенні проблемних питань — і професійних, і життєвих.

Торкаючись умов роботи казначеїв Луганщини і Донеччини, розумієш — це не просто складні умови праці — це небезпечні умови життя. Щира подяка всім колегам-казначеям за професійність, низький уклін — за патріотизм.

Зрозуміло, що для чіткого виконання професійного обов’язку, пов’язаного з безперебійним забезпеченням казначейського обслуговування бюджетних коштів, люди мають працювати в належних умовах.

Особисто для мене значною стала подія — наприкінці березня цього року за участю керівництва військово-цивільної адміністрації та міської ради Авдіївки ми відкрили відремонтоване Управління казначейства у місті Авдіївка, що зазнало значних руйнувань внаслідок обстрілів у січні -лютому 2015 року. Відновлення роботи цього управління — важливе і для держави, і для людей — одержувачів коштів з державного та місцевих бюджетів.

— Зрозуміло, що під час численних поїздок Луганщиною та Донеччиною було багато зустрічей, вражень, емоцій... А яке враження назвали б головним?

— Головне враження — це люди. Дивуюся та схиляюся перед їхньою мужністю: незважаючи ні на що — ходять на роботу, діти — у садочки, пенсіонери поспішають у своїх поважних справах... Життя триває!

Військові події загострили в наших співвітчизниках надзвичайно важливі якості — милосердя, щирість, згуртованість. Неодноразово бачила це під час робочих зустрічей з посадовими особами органів місцевого самоврядування і колективами територіальних органів Казначейства, на нарадах з розпорядниками бюджетних коштів та керівним складом фінансових служб регіонів, під час зустрічей із студентством і викладачами вищих навчальних закладів та в ході відвідування будівництва фортифікаційних споруд. Це сильно відчуваєш у військових частинах, на блокпостах та в добровольчих батальйонах, бригадах Міністерства оборони і Національної гвардії. Тільки таке, безпосереднє спілкування може дати повну уяву про ситуацію на сході країни. Впевнена, що повноцінна робота казначея не повинна обмежуватися комп’ютером та столом. Повноцінною її робить спілкування з людьми, особливо тими, хто перебуває в суворих життєвих умовах.

Під час кожної такої зустрічі розумієш, як багато ти маєш сказати цим людям і ще більше — маєш для них зробити. Казначеї не раз ставали ініціаторами та учасниками благодійних акцій. Працівники центрального апарату Казначейства здавали кров для поранених у зоні АТО, які перебували на лікуванні у військовому госпіталі Києва. Для своїх колег-переселенців — робили запаси консервації. Здавалося б — дрібниця, але в ній — прояв людяності й турботи.

У квітні цього року ми провели масштабний захід з обміну досвідом між казначеями України. Зокрема, начальники районних, міських управлінь Донецької області провели кілька днів у казначеїв Закарпаття, а казначеї Луганщини — у своїх колег на Львівщині. Це було зроблено не тільки заради обміну професійним досвідом, а передусім — для людей. Нам хотілося підтримати корпоративний дух, щоб люди зі сходу країни змінили обтяжливу обстановку. І справді — казначеї різних областей згуртувалися, здружилися і нині підтримують добрі стосунки.

— Тетяно Ярославівно, які питання найчастіше обговорюєте під час робочих зустрічей?

— Усе залежить від аудиторії. З казначеями обговорюємо зміни в нормативно-правовій базі та вдосконалення системи казначейського обслуговування бюджетних коштів, організацію належного захисту інформації та заходів безпеки. З керівництвом органів місцевого самоврядування — питання, пов’язані з децентралізацією влади, бюджетним фінансуванням. З розпорядниками бюджетних коштів — актуальність переходу на систему дистанційного обслуговування «Клієнт Казначейства — Казначейство» та нагальні фінансово-економічні питання. Зі студентською молоддю — роль і місце Казначейства у фінансовій системі держави. Під час зустрічей у військових частинах, бригадах Міністерства оборони та Нацгвардії України — питання щодо їхнього фінансового забезпечення. У ході візитів на будівництво фортифікаційних споруд неодноразово поставало питання щодо відповідних видатків з державного бюджету.

— Принагідно запитаю — чи є затримки з перерахуванням коштів для армії та військових?

— У багатьох, на жаль, склався стереотип, що «Казначейство затримує гроші». Хочу його зламати! Такий стан справ у минулому. Понад два роки поспіль Казначейство перераховує всі належні виплати чітко — відповідно до поданих розпорядниками коштів платіжних доручень. З об’єктивних причин не можу назвати конкретні цифри, проте можу запевнити, що всі перерахування для армії, які передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», відбуваються вчасно. Головне, щоб установи, підпорядковані Міністерству оборони, своєчасно надавали до органів Казначейства документи на відповідні перерахування. Такі платежі — на нашому особливому контролі.

— Які ще, на вашу думку, в нашому суспільстві є стереотипи щодо діяльності Казначейства?

— Основний ми вже згадали. Взагалі ж руйнування стереотипів — питання не тільки і не стільки Казначейства. Воно є значно ширшим — це питання державної інформаційної політики. Для суспільства сьогодні є вкрай важливим отримання об’єктивної, достовірної інформації «з перших вуст». Особливо це потрібно людям на сході країни, де не завжди, і не в усіх, працює українське телебачення. Наведу такий приклад. Коли ми переїжджали один з блокпостів, виникла якась заминка, пауза й нависла тиша. Мені тоді подумалося: а чому б на блокпостах, в інших людних місцях — скверах, де гуляють мамочки з діточками, пенсіонери, — не встановити ретранслятори на стовпах, щоб люди слухали українське радіо. Це було б надзвичайно корисно та вчасно.

Ще маю зауважити, що представникам органів виконавчої влади слід дуже багато спілкуватися з людьми, тут на сході. І говорити правду, хоча б якою гіркою вона була.

Шкода, що не всі проблеми можна вирішити в стінах Казначейства...

 

 

Начальник Головного управління Казначейства в Донецькій області Олег Чухляк та Голова Казначейства Тетяна Слюз.

Фото надано автором.