Загальновідомо, що попіл, який залишається від спалювання деревини, — гарне добриво та дезінфікуючий матеріал. А яка користь від вугільної золи? З’ясовується, спектр її використання — так само широкий. Проте здебільшого ці промислові відходи у нас складуються на промислових майданчиках теплових електростанцій. Про шлакові гори говорять як про загрозу довкіллю. Натомість у Європі те, що залишається від спалювання вугілля на електростанції, розглядають не як відходи, а як побічний продукт. І він знаходить своє застосування — як цінна мінеральна сировина, наприклад, у дорожньому та промисловому будівництві.
Чи можливо налагодити таку саму переробку в Україні, щоб поступово ліквідувати золовідвали теплових електростанцій та рекультивувати земельні ділянки під ними? Такий локальний досвід уже є, в чому переконалися журналісти під час прес-туру на ДТЕК Курахівську ТЕС та фабрику з переробки мікросфери у Дружківці (Донецька область).

Майже як золото

Щороку тільки на одній Курахівській станції спалюються в середньому 3 мільйони тонн вугілля та утворюється 465 тисяч кубометрів золошлакових відходів. Ці відходи поки що вимушені накопичувати на двох золовідвалах — Терновському та в балці Суха. Із цієї маси суто шлак становить 5 відсотків (народна назва — «жужалка», матеріал для посипання доріг узимку). Решта 94,8 відсотка — зола, а 0,2 відсотка — так звана мікросфера, дуже цінний продукт. Його використовують, приміром, у спеціальних розчинах при бурінні нафтових свердловин, додають під час виготовлення куль для боулінгу чи дошок для серфінгу.
Процес збирання золи з умістом мікросфери нагадує намивання золота. Робітники з лопатами, стоячи по коліно у воді, відділяють фракцію (на знімку).

— Мікросфера — це легка фракція сухої золи, яка плаває на поверхні золовідвалів. Розташування золовідвалів залежить від природних умов території. Легку мікросферу прибиває то до одного берега, то до другого, часто в таких місцях використання механізмів неможливе. Тому процес проходить вручну, і це типово для багатьох країн, — коментує операційний директор бізнесу із золошлакових матеріалів компанії UMG Андрій Гаранін.
Дбайливо зібрану мікросферу сушать та очищують від домішок на підприємстві UMG у Дружківці. Рідкісні компоненти мають попит у різних галузях. Тим часом золу, яка становить левову частку вмісту відвалів, найдоцільніше використовувати в будівництві, насамперед шляховому — замість піску чи цементу. Плюсів для природи від цього одразу кілька. По-перше, звільняються території, зайняті сьогодні під промислові відходи. По-друге, заощаджуються ресурси: для виробництва матеріалів не потрібно видобувати природні копалини, адже кожен кар’єр, кожен цементний завод — це також шкода довкіллю.
Енергетики нині чи не єдині, хто наполегливо просуває технологію використання дешевих і якісних золошлаків для будівництва, приміром, доріг в Україні. Економія при заміні природних щебеню, грунту та піску золошлаками становить до 30 відсотків.
Енергетична компанія обрала пілотні ділянки доріг у Львівській, Івано-Франківській областях, де ремонт здійснюється з використанням матеріалів із золошлаків. Так промисловці прагнуть продемонструвати переваги своєї сировини. Проект реалізується спільно із західними партнерами.
До таких рішень підштовхує не лише економічна доцільність, а й європейська директива про відходи 2008/98/ЄC. «У Європі використовують до 95 відсотків таких відходів, — зазначає менеджер з екологічної безпеки ДТЕК Енерго Тетяна Завгородня. — Згадана директива — частина європейського законодавства, яку ми повинні запровадити. Адже наші західні партнери дуже чутливі до питань охорони довкілля. Наприклад, перед тим як інвестувати, проводять у тому числі екологічний аудит».

Двобічний рух

Збереження навколишнього середовища може створити конкурентні переваги для цілої країни, кажуть експерти. «Проте відсутні стимулюючі механізми. Закон про відходи говорить, що потрібно їх утилізувати, але не більше. Механізмів, які б стимулювали споживача в Україні використовувати продукти переробки, немає», — додає співрозмовниця.
Експерти зазначають: для широкого використання золошлакових відвалів, приміром, у будівництві, без державної політики не обійтися. Крім того, шляховики повинні знати про переваги вторинних матеріалів й усвідомлено обирати найкращі. Нині, на жаль, панують консерватизм і небажання змінювати традиційні схеми. Локальних позитивних прикладів замало. Рішення проблеми лежить у трикутнику «Мінпромполітики—Мінприроди—Укравтодор». Від позицій і конкретних дій цих відомств залежить, бути чи не бути масовій переробці золовідходів, масовому будівництву сучасних автошляхів та виробництву інших будматеріалів із відходів.
«Рух у цьому напрямку повинен бути двобічним. З одного — наші зусилля, як енергетичної компанії. З другого боку — наявність державної стратегії і політики у питанні поводження з вторинною сировиною, зокрема, певних механізмів стимуляції використання таких ресурсів. Так, досвід переробки золошлакових відходів доводить, що в багатьох випадках вони є кращими, ніж природні копалини. Існує низка якісних, екологічних та цінових переваг, які дають змогу успішно застосовувати цей продукт у різних галузях промисловості», — наголошує Тетяна Завгородня.

Експертна думка

А яка ситуація з переробкою золовідвалів ТЕС у цілому в країні? Коментує кандидат біологічних наук, докторант, доцент кафедри охорони праці і навколишнього середовища Київського національного університету будівництва й архітектури Тетяна ТКАЧЕНКО:
— Нарівні з такими основними джерелами утворення й накопичення великотоннажних твердих промислових відходів, як підприємства гірничовидобувної (особливо вуглевидобуток і вуглезбагачення), металургійної й хімічної галузей, стабільне місце посідає теплоенергетика з її золошлаковими відходами.
Тому поблизу великих теплоенергетичних комплексів, які працюють на твердому паливі, актуальним є залучення до техногенного кругообігу вторинних ресурсів (золи і шлаку). Основним традиційним напрямком у цій галузі є використання золошлакових відходів:
- як компонента у виробництві портландцементного клінкера;
- як замінювача частини піску під час виробництва силікатної цегли й бетону;
- як сировини для виробництва легких заповнювачів у будівництві.
Використання таких відходів — одна з найбільш актуальних проблем промисловості України. Це можливо шляхом видалення чи вилучення із золи цінних компонентів і використання золи, яка залишилася, в будівельній індустрії і виробництві добрив.

Довідково 

В Україні працюють 14 теплових електростанцій загальною потужністю 27 700 МВт.
Загальний обсяг золошлакових відвалів, уже накопичених на ТЕС, — 400 мільйонів тонн. Щороку він збільшується на 10 мільйонів тонн.

 

 

Машиніст енергоблоку Альберт Мамик.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.