Останніми днями в Інтернеті та засобах масової інформації, у приватних розмовах співвітчизників у транспорті, в чергах та на кухнях з’явилося стільки думок, версій, прогнозів та закидів, що вже й не знаєш, чому вірити і кого слухати. Всі вони, як ви здогадалися, стосуються події, що у недавні часи, якщо б і викликала інтерес, то лише у досить обмеженого кола українців-віруючих, оминувши переважну більшість і лишившись нею непоміченою. Сьогодні ж стараннями — каємося — і нашого брата, подія винесена у ранг архіважливих та злободенних. Йдеться про так звану Всеукраїнську хресну ходу миру, любові та молитви за Україну.
Коли втрачати нічого
Немає сенсу переповідати все те, що вже гуляє просторами всесвітньої мережі, екранами, ефірами та полосами видань. Хресна хода поволі, але впевнено рухається до столиці, обростаючи новими чутками, припущеннями та домислами. Втім, подумалося, що списи ламаються довкола десятка питань, що ними переймаються експерти, політологи, соціологи та пересічні громадяни. Нехай це самовпевнено і наївно, але навіщо себе потім картати: могли ж запитати, що завадило?
І от, на зв’язку — голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу Української православної церкви (Московського патріархату) єпископ Ірпінський Климент.
Обмовимося, що взята нами у дужки приналежність до столиці ворожої держави не є офіційною назвою церкви і викликала, якщо не обурення, то, як мінімум, невдоволення владики, мовляв, це вже після розколу з’явилися всякі уточнення ... Єдина ж — канонічна — Українська православна. Сперечатися ми не стали. Не це предмет дослідження.
«Головна мета хресної ходи, — каже владика, — об’єднатися у спільній молитві наших вірян для того, щоб Господь почув наші прохання і послав мир нашій Батьківщині». Теза, з якою не посперечаєшся! Багато істин висловив панотець стосовно миру, віри, Батьківщини, які є загальновизнаними символами християнської та людської моралі, і що про них пишуть на офіційному сайті УПЦ... Але, на жаль, ближче до істини ми не стали.
Кілька незручних запитань
Деякі з питань виявилися незручними для панотця. У всякому разі прямої відповіді на них ми не почули. Приміром, на такі.
— З якого це дива учасники хресної ходи миру, любові та молитви за Україну вимахують георгіївськими стрічками та портретами імператора і самодержця Миколи Другого?
Спочатку панотець взявся був запевняти, що нікому не заборонено брати участь у хресній ході. Мовляв, носії будь-яких поглядів можуть приєднатися до молитви... Але, напевно, збагнувши, що георгіївська стрічка і молитва за Україну категорії, — м’яко кажучи, несумісні і такі, що взаємовиключаються, у хід пішов інший аргумент про те, що і георгіївські стрічки, і портрети, і будь-який негатив щодо ходи та її учасників — справа рук недобросовісних блогерів, що «вкидають» у мережу всілякі нісенітниці та фейки.
Гаразд, погодимося. Наша мета — не звинувачувати, а отримати відповіді на запитання, що турбують сьогодні багатьох українців. І турбувати вони почали нас через невідомо ким і навіщо роздмуханий ажіотаж.
— Як пояснити, що з-поза немічних та тендітних постатей прочанок, ні-ні та й визирне чоловік кремезної статури?
І на це запитання у панотця знайшлася відповідь. Таким чином забезпечується безперешкодний рух хресної ходи і її охорона...
А як же тоді заяви радника голови СБУ Юрія Тандіта, радника очільника МВС Антона Геращенка та ще одного радника міністра внутрішніх справ Івана Варченка, що їх, до речі, панотці розмістили і на своєму сайті. Так от, усі троє в один голос запевняють, мовляв, Служба безпеки та МВС не допустять провокацій та нападів на учасників хресної ходи.
Звісно, нам можуть заперечити, мовляв, послатися на Інтернет можна, але ж, погодьтеся, хто вам гарантуватиме, що саме Геращенко або саме Тандіт сказав таке-то. І у такому-то контексті?..
А спонсор... хто
Згода. Аби бути об’єктивними, переговорили із речником Служби безпеки України Оленою Гітлянською. Якщо кількома словами, то суть її коментаря така: все під контролем. І допоки акція проходитиме у рамках чинного законодавства, нікого і ні від кого (принаймні на час написання цього матеріалу і, сподіватимемося, до її закінчення) захищати не доведеться! Одне слово, суворі хлопці знають службу. Дай Боже! Аби не сталося так, як із Кримом!
І насамкінець ще декілька запитань до владики Климента та, у його особі, організаторів хресної ходи.
— Чому просити миру для України простують до Києва, а не до Москви? Яким, даруйте, боком до хресної ходи одіозні особи, зокрема, наближений до Медведчука В’ячеслав Піховшек? І останнє. Зрозуміло, що такий грандіозний захід потребує чималих фінансових вкладень. Хто спонсор?
Забігаючи наперед, скажемо, що на жодне запитання не отримали прямої й відвертої відповіді. Щодо першого, то владика почав витіювато переконувати, мовляв, є давня традиція влаштовувати подібні заходи. Наше ж несміливе уточнення, що не існує заборони спрямовувати хресну ходу до країни-агресора, і чи не логічніше було б саме так і вчинити, залишилося без відповіді. Так само, як і щодо деяких відомих учасників ходи.
А от відповідь про фінансовий бік справи просто приголомшила. Виявляється — процитуємо дослівно: «захід не потребує зовсім ніяких коштів оскільки він невибагливий і невимогливий. Люди йдуть пішки. Їм не потрібен ніякий транспорт. Люди в містах і селах готують їжу, помешкання для ночівлі...»
Розуміємо, що не можуть тисячі людей рухатися країною не витрачаючи на свої фізіологічні потреби жодної копійки. Тож і це твердження залишимо на совісті організаторів хресної ходи.
Підсумуємо? Хай би як там було, та хресна хода, скоріше за все, під пильним оком керівництва держави та українських спецслужб. Свідченням тому й недавня заява Голови Верховної Ради Андрія Парубія, де прямо сказано, що російські спецслужби планують масові провокації у Києві 26 липня, коли учасники ходи дійдуть до столиці. Мовляв, ФСБ «стягує до Києва провокаторів із числа спортсменів та так званих козачків, маскуючи їх під учасників мирної хресної ходи».
Підводячи риску, скажемо, очевидно, що ситуація навмисне розхитується, аби влаштувати провокацію. Розрахунок простий: хтось не втримається і першим зробить різкий рух, а це призведе до непоправних і несподіваних наслідків. Будьмо толерантними, не робімо різких рухів!
ДУМКА ЕКСПЕРТА
Валентин ВОЙТКОВ, директор Центру стратегічних комунікацій:
«Загальновідомо, що УПЦ МП — це філія РПЦ. Із обранням Онуфрія, стало очевидним, що вона рухається у фарватері Москви і використовується для збереження впливу на Україну.
Постійно ведеться пропагандистська робота — десь кулуарно, десь безпосередньо. Вона спрямована на те, щоб посилити невдоволення владою, ще раз підкреслити, що у України та РФ — спільна історична доля. Нас намагаються прив’язати до православної ідентичності, але в тому варіанті, в якому це вигідно Москві. РПЦ всіма силами намагається посилити вплив Кремля і зберегти статус-кво.
УПЦ МП у теперішньому варіанті час від часу організовуватиме якісь проекти, аби загострити конфронтацію. Вони використовують історію про те, що священики переходять в Київський патріархат через те, що на них чинять тиск. Звичайно ж, коли замислювався хресний хід, планувалося, що буде реакція всередині України. І першої мети вони досягли. Саме на це Москва і розраховувала.
Як на мене, зараз треба надавати цьому менше уваги і не піднімати істерії, щоб не давати приводу РФ використати ситуацію у своїх цілях. Крім того, треба посилити заходи безпеки, а наші спецслужби повинні діяти на випередження.
Не виключаю, що радикальні сили спробують десь зробити силовий тиск. Цього не слід допустити. На це і розрахований хресний хід, який, на жаль, не є останнім подібного роду проектом».
