Нещодавно довелося їхати потягом, який прямує від адміністративного кордону з Кримом на материкову частину України. У купе став свідком суперечки. У принципі, це не була суперечка в чистому вигляді, а просто діалог між мешканцем Херсонщини і жителем півострова.
Але спочатку про спеку. Вона була настільки аномальною і безальтернативною, що на площі перед залізничним вокзалом Херсона плавилося буквально все. Люди займали вузькі лавки у найближчому привокзальному сквері, намагаючись хоч на кілька хвилин сховатися під деревами від сонячних променів.
Майже на кожному кроці — бочки з холодним квасом, який дає змогу хоч кілька хвилин, коли ввіллєш у себе склянку прохолодної і приємної на смак рідини, відпочити від спекотної погоди. Але це тільки кілька хвилин.
Потяг Херсон—Київ вирушає з центрального вокзалу. У купе — три пасажири. Один — з Криму, другий — з Херсонщини, третій — з Києва. Після знайомства починається звичайне для чоловічої компанії спілкування. І зазвичай про що розмови в компанії? Звичайно, про політику. Співрозмовники поцікавилися в кримчанина: мовляв, як там, на окупованій території?
— Півострів, звичайно, потрібно повернути до складу України. Але як це зробити, якщо за два з половиною року Росія запровадила в Криму всі свої федеральні структури і передусім ФСБ? Крім того, Крим стає оплотом колишнього СРСР. Певним сухопутним авіаносцем, який після розміщення на ньому новітніх стратегічних ракетно-артилерійських, зенітних систем стає просто недоступним для країн НАТО, — каже мешканець півострова.
— Крим необхідно повернути лише мирним шляхом, — відповідає Ігор зі Скадовська. Він — підприємець, має майже 500 га землі, активний волонтер, допомагає хлопцям в АТО. — Ти не уявляєш собі, як українські військовослужбовці, зокрема з Херсона, захищають нашу українську землю. Так, спочатку були проблеми, причому жахливі. Але це стосувалося колишнього керівництва країни. Не проводилися навчання, не було оновлення озброєння. Нині більш-менш ситуація налагоджується. Ми захищаємо свою землю.
— Кримчани, — заперечує пасажир із Сімферополя, — також переважно виступають за те, щоб повернулася Україна. Але чому з боку материкової частини вони бачать лише перешкоди? Приміром, припинення подачі води Північно-Кримським каналом, відсутність транспортного сполучення, повне припинення електропостачання. У такий спосіб ви хочете повернути Крим?
— Перешкод немає жодних. Є політичні моменти, зокрема військові, і стосуються вони не Криму. Українці за те, щоб Крим був у складі нашої країни, хоча й зрозуміло, що це не буде надто швидким процесом, — долучається до розмови киянин.
Розмова нагадувала відому пісню Андрія Макаревича «Вагонные споры»: «Один говорил: «Нам свобода — награда, мы поезд, куда надо ведем». Другой говорил: «Задаваться не надо, как сядем в него, так и сойдем». А первый кричал: «Куда хотим, туда едем, и можем, если надо, свернуть». Второй отвечал, что поезд проедет лишь там, где проложен путь...»
Пісня, написана Макаревичем багато років тому, виявилася для Криму найактуальнішою саме зараз. Оскільки кримський поїзд повернув не в ті ворота.
Сімферополь.
