Недавно я відвідав міжнародну наукову конференцію в улюбленому з юнацьких років Донецькому національному університеті. У виші, що залишився в «ДНР», зберегли колишню назву. У перший день, як зазвичай, — урочисте відкриття. Але через відсутність вільних місць багатьом не вдалося на нього потрапити.
Наступного дня охочим удалося побувати на секційних доповідях, але плани змінювали, і доповідей було мало. Доходило до того, що з майже півсотні запланованих прочитали лише десять, і на тому засідання швидко закінчили (за дві години замість п’яти). Правда, уже продавалися опубліковані збірники доповідей у восьми томах, які в паперовому варіанті коштують досить дорого, майже 400 рублів за том (а зарплата викладача — від 1000 рублів). Організатори запевняли: мовляв, збірники будуть видані на електронних дисках і виставлені на сайті університету. Можливо, так воно й буде, але чомусь і досі цього не зробили навіть частково.
Найголовнішим на конференції, звичайно, став круглий стіл у головному корпусі університету «Право, політика, ідеологія: криза чи відродження?», присвячений подальшому розвитку «ДНР» і «ЛНР». Суть доповідей зводилася до такого: росіяни, мов, планують тут зробити, як в Абхазії: поруч кордон із Росією, і у випадку «неправильної» ( звичайно, на думку Кремля!) поведінки керівництва «ЛНР/ДНР» Москва введе свої війська й буде збройним шляхом впливати на Україну для отримання результату, потрібного тільки їй, як це робить і нині. Тому всі ці Мінські переговори та вибори в «ЛНР/ДНР» потрібні теж тільки Росії, а не тим же виборцям з «республік» або взагалі українцям, казали доповідачі.
Були серед промовців і прихильники створення «республік» як окремої держави або держав. Вони висловлювалися за встановлення добросусідських відносин і з РФ, і з Україною в усіх напрямах: економічному, торговельному, науковому, пенсійному тощо. Але цих доповідачів досить жорстко переривала російська делегація (політик Сергій Бабурін та інші). Тобто Росія, навіть в особі учасників наукової конференції, жорстко припиняє інакодумство: лише бути маріонеткою й робити те, що накаже Кремль!
Такі от «гострі кути» вилізли на «круглому столі». Через це на ньому навіть спалахнула жорстка дискусія й суперечки щодо зазначених питань. Виявилися три політичні течії: одні — за приєднання до Росії, другі — за приєднання до України (однак відкрито цього не висловиш — можна потрапити до підвалів), а треті — за те, щоб «ДНР» і «ЛНР» були окремою державою й проводили незалежну політику і від України, і від Росії та Заходу — нікому не подобається погане керівництво. Тому й висновок сам собою напрошується: «ДНР» і «ЛНР» — це винятковий засіб впливу Росії на Україну: військовий, політичний, економічний тощо, з використанням невдалої соціально-політичної ситуації в Україні, а не якийсь черговий «подарунок» від «доброї матінки» черговим «нещасним і знедоленим» жителям чужої країни.

Донецьк.