Донецька кав’ярня «Изба-читальня» була культовим для обласного центру місцем. Сюди приходили спілкуватися, працювати і шукати натхнення. Коло постійних відвідувачів згодом стало ядром активістів проукраїнських мітингів. У вже захопленому проросійськими силами місті навесні 2014-го учасники продовжували зустрічатися в улюбленій кав’ярні і навіть переховуватися там від переслідувачів. Після погроз від «нової влади» власники були змушені закрити заклад і кинути майже все майно.
Тепер знайома вивіска прикрашає одну із затишних вулиць у центрі Маріуполя. Директор-адміністратор Богдан Чабан, він же власник донецької «Избы-читальни», разом із друзями відкрили кав’ярню у приморському місті. В інтер’єрі — лаконічні меблі, дерев’яні полиці і книги, книги, книги... «Надсилали з усієї України, загалом 450 кілограмів. Тут і твори Ірени Карпи, і Пауло Коельо, і навіть повне зібрання творів Леніна передали. На всі смаки», — посміхається господар. Він — активіст донецького Євромайдану, член партизанського загону «Равлик», який діяв на тимчасово окупованій території, а нині повернувся до улюбленої справи.
У приміщенні — основний зал, горішній поверх з балконом та затишний підвал. Раніше тут розташовувався меблевий магазин, підвал був технічним приміщенням з трубами, сміттям тощо. На конкурсі бізнес-проектів переселенців, який проводила Програма розвитку ООН, донеччанин виграв грант у 222 тисячі гривень. Цього вистачило на придбання обладнання та перші витрати. На професійних ремонтників грошей уже не було, тому всі роботи виконували власними силами.
— Працювали чотири місяці разом із друзями. Довше, ніж планували, але все самі. Меблі, барна стійка, стільці, покриття підлоги, санвузли, електрика, сантехніка, — перераховує співрозмовник. — Ми не професіонали, але старалися. Наприклад, коли робили експертизу для пожежної інспекції, то електрик сказав, що все виконали правильно.
За останні два-три роки стало легше зареєструвати власний бізнес та отримати всі необхідні дозволи, відзначає власник закладу: «Ідеш і віддаєш заяву, робиш усе за нормами — і працюєш собі спокійно. Це не так, як було в Донецьку, коли ти не знаєш, з ким вирішувати проблемні питання. Вважаю, це загальна тенденція змін у країні. Якісь позитивні речі спостерігаються».
У штаті закладу — п’ятеро осіб, із них троє — переселенці, двоє — місцеві мешканці. Для Маріуполя така кав’ярня — незвичний формат, місто лише звикає до того, що до закладу харчування можна прийти просто почитати книгу за чашкою кави чи зустрітися з друзями. Але дружня атмосфера приваблює багатьох. У закладі вже встигли побувати народні депутати Мустафа Найєм та Сергій Тарута, міністр культури Євген Нищук, голова представництва ЄС в Україні Ян Томбінський та ледь не половина учасників «Донбас медіа-форуму», який відбувся минулого місяця.
«Я дуже тішуся першими результатами. Раніше не міг передбачити, як це сприймуть у Маріуполі. Заклад вийшов трохи дорослішим, ніж у Донецьку. І я виріс за ці два роки. Але люди за поглядами і думками ті самі, які були і в Донецьку. Для мене це класне відчуття», — зізнається Богдан.
Усім переселенцям і демобілізованим учасникам АТО він радить не боятися розпочинати власний бізнес. Головне — поставити мету, визначити термін і працювати. Від найманого робітника підприємець відрізняється тим, що повинен сам розробляти завдання й оцінювати ситуацію, каже донеччанин. Думати не тільки про себе, а й про персонал також.
— Уперше відвідувачі заходять із цікавістю: мовляв, що це за читальня і що тут роблять? Але потім стають нашими завсідниками. Ми прагнемо, щоб люди приходили не як гості, а як друзі. Обмінюють книги, приносять нам свої, які роками стояли на поличках. Особисто мені подобається робота з людьми, пряме спілкування. Плюс цікаве місце, дуже схоже на європейські заклади, — порівнює бармен Денис Алтинов, який свого часу працював за кордоном, а тепер повернувся додому.
Донеччани-переселенці — окрема категорія відвідувачів, які, побачивши знайому вивіску, іноді не стримують сліз. Під час нашої розмови до Богдана Чабана кинулася з вітаннями подружня пара. Виявилося, що це мешканці обласного центру, які вирішили відсвяткувати з гостями сімейну подію в атмосфері читальні.
Нині у приміщенні донецької «Избы-читальни» господарює «міністерство оборони ДНР». Богдан Чабан упевнений: це не назавжди. «У прогнозах щодо українського Донецька питання «коли?» не таке важливе. Важливо як? Яким він буде українським, якими будуть ті люди? Ми кажемо про місто і зовсім не кажемо про людей. Намагаємося повернути території. А нам насамперед потрібно повернут. І тоді території повернуться самі».
Маріуполь
Донецької області.
Пряма мова
Богдан Чабан:
— Людям треба показувати, що в Україні краще. Що Україна на них чекає. Тому треба багато приділяти уваги визволеним територіям. Чому саме Маріуполь? Тому що ми розуміємо: якщо цього не робити тут і зараз, лінія фронту відсуватиметься далі. Це інша лінія оборони. Лінія не військова, а культурна, бізнесова, але вона так само важлива. Це територія, яку люди можуть бачити. Або самі, або через знайомих дізнатися. І це має великий вплив. Коли люди переконаються, що тут місто розвивається і живе набагато краще під владою України, ніж Донецьк під владою «ДНР», тоді вони замислюватимуться.
В інтер’єрі кав’ярні — книги, книги і книги.
Синьо-жовтий телефон для зв’язку з Донецьком, жартує Богдан Чабан.
Фото автора.
