Вінниччина у жалобі: з початку липня краяни провели в останню путь п'ятьох бійців, які загинули на Донбасі: Олег ГРАБЧАК (27 років) Липовецький район, Роман КОВАЛЬ (33 роки) Мурованокуриловецький район, Сергій ДУНАЄВСЬКИЙ (36) Піщанський район, Руслан ЧОБОТАР (38) Барський район, Леонід ЛЕОНТЮК (45) Козятинський район. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким загиблих.
Леонід Леонтюк помер від ран у госпіталі в Харкові. Майже два дні лікарі боролися за його життя. На жаль, травми, яких зазнав під час обстрілу, виявилися несумісними з життям. 9 серпня йому виповнилося б 45.
Бойові побратими знайшли транспорт і доставили ним тіло з харківського шпиталю до села Махнівка Козятинського району, де проживав Леонід. Про це розповів кореспонденту "Голосу України" сільський голова Павло КУЗЬМІНСЬКИЙ.
-- Добралися до села вночі, -- продовжує Павло Кузьмінський. -- Незважаючи на пізній час, люди чекали. Коли машина в'їхала в село, запалили свічки і стали на коліна. Такого в нас ще не було -- від центру села і до будинку Леоніда стояли люди і горіли свічки. Вночі це вражало по-особливому.
Земляки згадують Леоніда як простого і дуже скромного чоловіка. А ось почуття відповідальності і справедливості у нього вистачило б на багатьох. Його мобілізували ще в 2014-му. Відслужив рік і чотири місяці. Повернувся додому в листопаді 2015-го. Зиму відпрацював опалювачем у котельні, а весною знову повернувся в АТО. На цей раз -- добровольцем. Почав служити за контрактом.
-- Ми з Леонідом проживали на одній вулиці, -- згадує Павло Кузьмінський. -- Знаю, що Льоня дуже хотів дати освіту донечці, 14-річній Альоні. Син Роман старший, йому вже 21 рік. Він працює на АЗС, Альонка ще навчається в школі. А тут таке горе -- діти залишилися без батька, дружина Лариса без чоловіка. Вона й роботи нині не має.
-- Були сьогодні на похороні Льоні Леонтюка, -- йдеться в одному з постів у групі "Типовий Козятин" ВКонтакті. -- Почорніла від горя дружина, син з усіх сил тримається і донечка, яка, як мале козенятко, вже не плаче, а просто янчить за татком. Біла чайка літає на процесією. Палюче сонце, "швидка", що раз за разом приїжджає з допомогою... Гарні й потрібні слова, патріотичні вірші над труною... І знову Альонка, яка припадає до могили татка...
Важкий день. Не приведи, Боже, нікому такого пережити. Герої не вмирають! Не зрадьмо їхні смерті!
Поховали відважного бійця на сільському кладовищі. Свіжий пагорб з'явився поряд з могилою його крихітки. Як пояснили односельці, у Леонтюків маленькою пішла з життя донечка...
Віктор СКРИПНИК.
Вінницька область.
