Відступати нікуди, скрізь — відходи

Що воно таке — ТПВ, уже знають і в дитсадках. Це — тверді побутові відходи, а простіше кажучи, сміття. Колись археологи майбутнього відкопуватимуть цивілізаційний пласт, у якому ми жили, і дивуватимуться, які їхні пращури були нехлюї. Бо сміття нині не таке, як колись: деяке розкладатиметься мільйони років. Воно супроводжує нас від першого до останнього кроку, від дитячого підгузка до пластмасового вінка на надгробку.

ТПВ із населених пунктів вивозять сміттєвози, аби скинути їх десь подалі на полігонах. Вважається, що чим більше вивезуть, тим краще. Однак це, з якого боку подивитись. Може, було б краще, якби сміття рівномірно розпорошувалось по всьому місту, ніж концентрувалось в одному місці. Бо коли воно розпорошене, це тільки муляє ніс та очі, а коли сконцентроване — отруює довкілля. Та маємо те, що маємо: замість сміттєпереробних заводів лише полігони, а частіше — банальні сміттєзвалища, а замість користі від відходів, яку вже давно навчилися одержувати у цивілізованому світі, лише шкоду. І з цим нам доведеться жити ще досить довго, бо коли «все пропало», коли немає ні доріг, ні каналізації, ні дешевого газу, ні повносправної медицини, проблема сміття виходить на перший план лише епізодично, після таких трагічних випадків, як у Грибовичах під Львовом. А коли трохи забудеться, знову здаватиметься, що навколо все гарно і чисто. Аби тільки не зламались сміттєвози, бо тоді контейнери для відходів у місті переповняться, і надокучливий запах звідти знову нагадає, що проблема відходів нікуди не поділась. Вона просто причаїлась і акумулює енергію, аби вибухнути.

Полігон докучає і досі

Щоб збагнути, як далеко Сумам до Львова, у другу суботу липня ми вирушили за місто. Їхали тією самою дорогою, якою вже понад 20 років курсують сміттєвози. Спочатку вони доставляли відходи на полігон біля Верхньої Сироватки Сумського району, а коли він переповнився, повезли далі, до Великого Бобрика Краснопільського району. Обидва полігони, законсервований та діючий, знаходяться обабіч траси, що веде із Сум на Харків. Коли рухатись у цей бік, Верхньосироватський полігон ліворуч від неї, Великобобрицький — праворуч.
Верхньосироватський залишився проблемним і по сьогодні, хоч не використовується вже майже 10 років. І в департаменті екологічної безпеки облдержадміністрації, і в Державній екологічній інспекції в Сумській області вважають, що рекультивація цього звалища була проведена з порушенням правил. Незважаючи на те, що його не експлуатують із 2007 року, полігон досі не прийнятий комісією як завершений об’єкт. Держекоінспекція в області, здійснивши його перевірку, встановила, що «система відводу атмосферних опадів зруйнована, внаслідок чого це відбувається уповільнено». Простіше кажучи, присипане зверху землею сміття розмивається дощами. Далі у довідці констатується, що «колодязі для збору фільтрату зруйновані», а «моніторинг за впливом полігона на навколишнє середовище не проводиться».
Пройти на Верхньосироватський полігон можна лише пішки, бо розбита туди важкими сміттєвозами дорога перетворилась на каскад глибоких брудних озер. Навколо валяється всілякий непотріб, не присипаний землею. Він і досі не заріс травою. З усього видно, сюди продовжували возити відходи і після закриття полігона.

За сімома замками

Діючий сумський полігон на території Великобобрицької сільради вважається одним із кращих в Україні. Його збудували за правилами. Уздовж поля вистелена дорога з уламків залізобетонних плит. Обабіч неї практично немає сміття: його або дуже обережно возять, щоб не здувало вітром з машин, або регулярно прибирають те, що випало. Територія огороджена, здалеку видно підняту високо вгору будку. Мабуть, там хтось сидить та доглядає, щоб не проникли небажані елементи.
Полігон експлуатує комунальне підприємство Сумської міськради, яке має назву «Сумижилкомсервіс». Коли ми сюди приїхали, охоронці покликали старшого, але той сказав, що без дозволу начальства на територію не пустить. Директор «Сумижилкомсервісу» Сергій Ситник по телефону поцікавився, чому головний редактор «Голосу України» не подзвонив йому та не попередив про приїзд кореспондента.
— Хіба ви не знаєте, що полігон для захоронення твердих побутових відходів — це зона підвищеної санітарної небезпеки? — запитав він. — До мене без попередження сюди навіть міський голова не приїжджає.
П’ятихвилинні телефонні переговори результату не принесли. Директор комунального підприємства дозволу оглянути полігон не дав, позбавивши журналіста можливості розповісти людям, яка «порохова бочка», велика чи мала, розмістилась у них під боком. Зрештою, якщо кудись пройти не дозволяють, значить, там є щось таке, що хочуть приховати. Будемо сподіватись, міський голова Сум Олександр Лисенко з’ясує, що саме. Якщо, звичайно, приїде на полігон без попередження.

Мені не вдалося зробити навіть світлини, сфотографував лише охоронців біля вивіски. Тож основне фото довелося взяти із сайту «Сумижилкомсервісу». Там одинока постать маневрує серед моря сміття (на знімку вгорі), але на сайті під нею чомусь стоїть підпис: «Сортування відходів». Особисто я уявляв процес сортування дещо інакше.

Один пишемо, п’ять в умі

За словами першого заступника начальника Державної екологічної інспекції в області Ірини Кашпур, на Сумщині обліковується 290 звалищ із захоронення твердих побутових відходів. Вони займають площу понад 300 га. Однак це — лише «офіційні» смітники, насправді, усі неможливо навіть порахувати. У Держекоінспекції проходили практику студенти Сумського державного університету, і вони запропонували ініціативу: виявити та нанести на карту хоча б ті великі стихійні звалища, що утворились на території обласного центру.
— Діти молодці, — каже Ірина Володимирівна. — Вони активні, свідомо мотивовані. Список і місцезнаходження виявлених ними майже 60 стихійних смітників ми передали заступнику міського голови Сум Сергію Журбі. На їх ліквідацію міськрада вже виділила гроші.
Згідно з даними обласного управління статистики, лише в «офіційних» звалищах Сумщини назбиралося не менш як 1,3 млн. тонн ТПВ. 19 сміттєзвалищ на території області вважаються полігонами, але насправді, каже І. Кашпур, цього терміну гідні лише чотири: біля Сум, Охтирки, Конотопа та Шостки. Не так давно збудували полігон ще й під Глуховом, але попереднє звалище, куди вивозили міське сміття, досі не рекультивували.
Полігони на Сумщині регулярно перевіряють та з року в рік фіксують одні й ті самі порушення. Найперше, це відсутність проектної документації. Цей недолік означає, що звалища експлуатують без урахування особливостей територій, характеристик земельних ділянок, коефіцієнтів фільтрації грунтів і так далі. Майже на всіх полігонах відсутні спостережні свердловини, що унеможливлює контроль за станом підземних вод. Тим часом, фільтрат — обов’язковий компонент кожного сміттєзвалища — утричі шкідливіший навіть за автомобільні викиди.
Найсерйозніша в області ситуація на полігоні, куди возять ТПВ із Ромен. Він знаходиться на території Пустовійтівської сільради. Кількість накопичених там відходів у кілька разів перевищує проектну потужність. Держекоінспекція заборонила експлуатувати цей полігон ще в січні 2013 року, але туди продовжують звозити ТПВ. Під Ромнами, як і під Львовом, неодноразово загоралося сміття. Одного разу там потонув у відходах трактор, коли їх спробували утрамбувати. Слава Богу, обійшлося без трагічних наслідків. Посадовців Роменської міськради не раз штрафували, але мізерна сума штрафів порівняно із заробітками ефекту не дала. Земельної ділянки для розміщення нового полігона під Ромнами досі не знайшли.

Завод у реаліях і мріях

Не все зрозуміло також із новою земельною ділянкою для Сумського полігона. Те звалище на території Великобобрицької сільради, біля якого ми побували, вичерпає свій проектний ресурс у травні наступного року. На вивісці, що прикріплена на паркані біля керівного вагончика і яку я сфотографував, напроти слів «Термін експлуатації...» стоїть пробіл. Заступник голови Сумської облдержадміністрації Дмитро Живицький непокоїться, що ділянка під новий полігон для Сум досі не виділена. У департаменті екологічної безпеки облдержадміністрації запевнюють, що ніякої ділянки не треба, бо та, куди зараз возять сумське сміття, заповнена лише на третину. І показують карту, де це намальовано. Заступник міського голови Сум Сергій Журба, котрий опікується питаннями ЖКГ, погоджується, що виділяти нову ділянку треба, але запевнює, що цю процедуру вже пройшли.
Раз і назавжди зняло б усі питання будівництво під Сумами сміттєпереробного заводу. Свого часу обласний центр увійшов до переліку 10 міст, де мали спорудити такі підприємства. Загальнодержавний проект мав назву «Чисте місто». На околиці Сум під нього виділили земельну ділянку, а проектна організація почала освоювати 4,7 млн. грн., надані державою для виготовлення технічної документації. Проектні роботи мали завершити до березня 2012 року. Депутат обласної ради Микола Войтенко п’ять років тому працював заступником міського голови Сум і опікувався питаннями ЖКГ. Він вважає, що реалізувати задум завадили війна та загальна ситуація в державі.
— Який інвестор будуватиме в Сумах сміттєпереробний завод? — запитує він. — Це ж дуже серйозне виробництво...
Його нинішній колега, заступник міського голови Сум Сергій Журба із цим погоджується. За його словами, розмови про завод ідуть, інвестори іноді ніби з’являються, але до практичних результатів справа не доходить.
Тим часом, компетентні люди називають й інші причини, чому міська влада Сум досі не збудувала сміттєпереробний завод. Якби він запрацював і туди почали возити ТПВ, вартість цієї послуги в місті зросла б у кілька разів. І люди на наступних виборах такого подорожчання ніколи б не пробачили.
Здається, ця версія має всі шанси стати основною.

Сумська область.

 

 

Ірина Кашпур: «В області лише п’ять полігонів, все інше — сміттєзвалища».

Фото автора та із сайту підприємства «Сумижилкомсервіс».