«Шкодую щодо рішення польського Сейму. Знаю, багато хто захоче використати його для політичних спекуляцій, — так учора Президент України Петро Порошенко відгукнувся на ухвалу Сейму Республіки Польща, в якій Волинську трагедію було названо геноцидом. — Однак маємо повернутися до заповіді Івана Павла ІІ — пробачаємо і просимо пробачення. Лише спільними кроками можемо прийти до християнського примирення і єднання. Лише разом зможемо з’ясувати всі факти трагічних сторінок спільної історії. І вірю, що ми продовжимо рухатися саме цим шляхом».

Учора Сейм Республіки Польща прийняв ухвалу «Про вшанування пам’яті жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами проти громадян ІІ Речі Посполитої в 1943—1945 рр.».

Коротко представляємо її головні положення. На початку документа йдеться про важку долю колишніх воєводств ІІ Речі Посполитої (назва польської держави, що існувала в 1918—1939 рр. до моменту її ліквідації у вересні 1939 року в результаті спільних дій ІІІ Рейху та СРСР згідно з пактом Ріббентропа-Молотова), на території яких розігрувалось протистояння двох найбільших тоталітарних режимів ХХ століття, дії яких «створювали сприятливі умови для зародження ненависті на національному і релігійному ґрунті», а спроби досягнення порозуміння між представниками польського і українського підпільного руху «не увінчалися успіхом».

Далі в тексті згадується липень 1943 року як апогей злочину, який вчинили «проти цивільного населення східних окраїн ІІ Речі Посполитої (так називають у Польщі територію Західної України) загони Організації українських націоналістів, Української повстанської армії, українські націоналісти дивізії СС «Галичина» та інших українських формувань, що співпрацювали з німцями».

Стверджується, що «в результаті вчиненого у 1943—1945 рр. геноциду було вбито понад 100 тисяч громадян ІІ Речі Посполитої (поляків, євреїв, вірменів, чехів та представників інших національних меншин, а також українців, котрі стали на бік жертв), головним чином селян». При цьому наголошується, що «точна цифра жертв невідома», а «багато з них не отримали належного поховання та вшанування».

Наступна теза ухвали про те, що, «згадуючи про злочини українських націоналістів, не можна ні замовчувати, ні применшувати польські відплатні акції проти українських сіл, в результаті яких також гинуло мирне населення».

Відтепер 11 липня встановлюється в Польщі Національним днем пам’яті геноциду, вчиненого українськими націоналістами проти громадян ІІ Речі Посполитої. Є в ухвалі також заклик до України продовжувати заходи «поєднання і діалогу, розпочатого політичними і духовними лідерами», підтримки історичних досліджень, зокрема, шляхом «встановлення місць злочинів, їх позначення, забезпечення гідного поховання всіх знайдених жертв, належного вшанування невинно вбитих і закатованих, укладення повного списку жертв».

У заключній частині Сейм висловив «солідарність з Україною, яка бореться із зовнішньою агресією за збереження територіальної цілісності» та «переконання, що лише повна правда про історію є найкращим шляхом до порозуміння та взаємного пробачення».

Про історичне тло та прийняття ухвали — в наступних номерах «Голосу України».

Варшава.