Від російського кордону, що проходить Чернігівщиною, до Києва — якихось 230—250 кілометрів. Автомобілем цю відстань без проблем можна подолати за три-чотири години. Але чи легким буде шлях для загарбників у краї партизанської слави?
Їдучи в неділю трасою Чернігів—Новгород-Сіверський, звернув увагу на вириті обабіч дороги окопи. Ще вчора їх не було! Біля одного з мостів, який не можна оминути, прямуючи з північних районів області, майже за добу виникла велика оборонна споруда з бетонних блоків і мішків з піском. Як з’ясувалося, її облаштувала Чернігівська сотня самооборони. Тут багато мешканців міста, які впорядковують траншеї та бойові позиції.
Найстаріший серед самооборонівців — підполковник запасу Віталій Бажан. Йому — 75. Він каже:
— У разі небезпеки дорога буде повністю заблокована важкими бетонними блоками, що створить перешкоду ворогам. Але у нас є й інші «подарунки» окупантам.
Справді, на видному місці бачу купку гранат.
— Це — муляжі, — зазначає заступник начальника штабу чернігівської самооборони Олексій Коновалов. — Зараз ми проводимо навчання молодих хлопців. Показуємо, як кидати гранати. Адже серед захисників Чернігова і Києва багато юнаків, які ще не були в армії. Таких, як сімнадцятирічний Влад Кованьов із села Киселівки. — Мама тебе відпустила? — запитую.
— Вона турбується про мене, але не забороняла йти сюди...
Як з’ясував, самооборона заготувала багато пляшок із бензином. Майор запасу Станіслав Самойленко пояснив:
— Хоча сучасна броньована техніка й має багато переваг, але в неї є вразливе місце — повітряний забірник. Тому «коктейлем Молотова» можна й танк зупинити.
У руках кількох самооборонівців — справжня зброя. Колишній спецназівець — розвідник Андрій Кудабеков зазначив, що всі користуються тільки дозволеними та зареєстрованими гвинтівками. Цікаво, що Андрій за національністю — казах. А ось Валерій Дворовенко — росіянин, який переїхав з Криму до дружини-чернігівки.
— Я дивуюся, що в Москві щодня говорять про якісь «притеснения» росіян. Це — просто безглузда брехня! Я живу серед українців — і ніколи мені ніхто не дорікнув за національність.
Учасники самооборони, поки не розпочалися бойові дії, роздають водіям російських автівок листівки. «Приезжайте к нам, — пишуть їх автори. — Мы покажем вам нашу красавицу Десну, древние православные храмы и монастыри, угостим обедом. С желающими можем поговорить о нашей общей истории и о былой дружбе. Только приезжайте не на танках. Тех же, кто хочет прийти с оружием и привезти нам смерть и свой закон, мы тоже готовы встретить, но встречать будем «коктейлем Молотова». Мы против войны и хотим жить в мире со своими соседями! Свой выбор мы уже сделали. Ваш выбор — за вами».
Як повідомив член штабу національного спротиву Василь Чепурний, на Чернігівщині 16 березня створено штаб партизанського руху і вже почали укомплектовувати усім необхідним три партизанські загони.
