Працівники Хорольського заводу дитячого харчування поки що відбили атаку російських рейдерів
Цікаві події відбулися у райцентрі Хорол на Полтавщині. Вранці 9 липня 17-тисячне містечко сколихнула звістка про спробу рейдерського захоплення одного із провідних тутешніх підприємств — Хорольського заводу дитячого харчування. Приїжджі співробітники чи то поліції, чи то СБУ, ідентифіковані працівниками заводу як «тітушки» з приватної охоронної структури, спробували під виглядом обшуку доправити до робочого місця громадянина Тараторіна, який називає себе новим директором.
Просто, як усе геніальне...
Власне, про це йдеться у зверненні генерального директора підприємства Юрія Лисака, опублікованому газетою «Урядовий кур’єр» під назвою «У зоні небезпеки Хорольський завод дитячого харчування» (22.07.2016 р.). Документ адресовано керівникам правоохоронних органів України, голові адміністрації Президента України Борису Ложкіну, очільникам Полтавської області та Хорольського району.
Зазначимо: власне рейдерським захопленням у нас нікого сьогодні не здивуєш. Хоча щиро сподіваємося, що після звернення до правоохоронців буде дана кваліфікована оцінка діям слідчого Шевченківського управління поліції ГУ НП у місті Києві Світлани Жадлун, яка проводила слідчі дії за 240 кілометрів від столиці. Власне, як і діям громадян, які, можливо, перешкоджали її роботі...
Утім, тут важливий ось який момент. У розміщеному на ресурсі YouTube відео помітно, що окрім добродія Тараторіна, який, очевидно, теж допомагав слідчим діям, присутній і громадянин Сажинов. Особа, додамо, настільки відома, що могла б зацікавити і правоохоронні органи України.
Адже провідні російські ділові видання, зокрема «КоммерсантЪ», нещодавно повідомили гучну новину. Ми ж як джерело цитати для нашого читача (виключно через лаконічність викладення) обрали «РуссПресс»: «Экс-замминистра Сажинова ищет Интерпол. Босс «Нутритека» обжулил Константина Малофеева на 91 млн. Останкинский районный суд города Москвы вынес постановление об аресте основателя группы компаний «Нутритек», бывшего заместителя министра сельского хозяйства России Георгия Сажинова, заочно обвиняемого в особо крупном мошенничестве. Потерпевшим по делу проходит председатель совета директоров группы компаний «Царьград» Константин Малофеев» (17.06.2016 р.).
Тож за подіями в невеликому полтавському райцентрі спостерігає (а працівники заводу дитячого харчування навіть стверджують, що ледь не керує і згаданими «тітушками», і діями слідчого) чоловік, якого десь безрезультатно, можливо, розшукує Інтерпол. Утім, і це не дивина! Тут цікавішою виглядає персона постраждалого російського олігарха Малофєєва. Якого, особливо в 2014 році, хіба що лінивий не називав спонсором «русского мира» в Україні. Знову — і виключно заради економії газетної площі — пропонуємо цитату з газети «Деловая столица»: «Кремль подарил спонсору террориста Гиркина $500 млн. Государственный банк России — ВТБ списал «православному миллиардеру» Константину Малофееву все долги лишь за то, что тот финансировал «ДНР» и «ЛНР» (25.03.2015 р.).
І тут ось яка думка виникла. Особливо з огляду на вкрадений 91 мільйон рублів... Смішні, як для сьогоднішньої бізнесової Росії, гроші (десь трохи більше мільйона доларів). Утім, між Росією та Україною третій рік точиться «війна, якої немає». У російського бізнесу, пов’язаного з президентом Путіним, виникли певні проблеми. Зокрема, із придбанням (прибиранням до рук) нових українських активів. Знавці питання вважають, що, як у всякій «гібридній війні», проблема була вирішена просто, як усе геніальне. Береться чи просто російський олігарх, чи його найдовіреніша особа. Далі Слідчий комітет РФ порушує справу, «басманне правосуддя» (за назвою Басманного суду міста Москви) негайно призначає арешт фігуранта, і той гарантовано тікає з Росії. За дивним збігом обставин олігарх-бізнесмен-підприємець опиняється саме в Україні, де — зверніть увагу! — не сидить у погребі, боячись і носа висунути, а особисто спостерігає за слідчими діями українських правоохоронців.
До речі, якби лише пан Сажинов був одним-єдиним у цілому списку схожих історій, то ми б, мабуть, і горя не знали...
Вибачте за незручні запитання?
Утім, нас можуть звинуватити у тому, що у відповідь на скаргу однієї із сторін бізнес-конфлікту ми не лише зайняли її бік, а й перешли на особистості. Виправляємося! Шляхом постановки кількох питань до правоохоронних органів і, зокрема, до Генеральної прокуратури.
— А то правда, що згаданий вище «Нутрітек» внесено до українського санкційного списку у зв’язку з російською агресією проти України?
— А то правда, що ТОВ «Хорольський завод дитячого харчування» був проданий згаданим паном Сажиновим ще в червні 2015 року? «У зв’язку з різко негативним ставленням суспільства та держави в цілому до російського бізнесу на території України»...
— А то правда, що нові власники перепродали підприємство в жовтні 2015 року, і всі юридичні формальності з цього приводу (абсолютно законні — з усіма належними документами і сплатою грошей) були завершені 12.10.2015 р.?
— А то правда, що в тоді ще Дніпропетровську (Дніпрі) знайшлися державні реєстратори, які на підставі лише їм відомих документів протягом 15—17 грудня минулого року провели цілу низку просто карколомних операцій, за якими вже директором власника Хорольського заводу дитячого харчування — ТОВ «МАРІНТІС ЛТД» став громадянин Молдови. Окрім того протягом усіх трьох згаданих днів у реєстр вводилися чи з нього виводилися нові власники, поки зрештою (як видно із документів!) не з’явився «кінцевий бенефіціарний власник — Куценко С. В.»?
— А то правда, що згаданий пан Куценко мирно собі проживає у місті Донецьку? І якщо знає, які бурхливі події відбуваються від його імені поза межами АТО, то, може, він якось причетний чи до фінансування «ДНР-ЛНР», чи збирається це робити найближчим часом?
— А то правда, що слідча та судова тяганина навколо Хорольського заводу триває ледь не з 2006 року — часу продажу підприємства Сажинову (і особливо після грудня 2015-го, коли ситуація в Україні, на думку останнього, мабуть, стала надзвичайно сприятливою) — і жодного разу особи, які бажали повернути над ним контроль, не мали успіху у суді?
І вже останнє: а чи то правда, що слідчий Жадлун із всіх дій у справі про зловживання колишнього в. о. директора (часів Сажинова) першою та єдиною обрала саме обшук на підприємстві? Вже десятки разів, як бачимо вище, обшуканому із вилученням усіх необхідних документів правоохоронцями Полтавщини?
Вважаємо, що і читачеві, і працівникам Хорольського заводу дитячого харчування було б цікаво дізнатися відповіді на оприлюднені нами запитання. Не менш цікавими ці відповіді були б, мабуть, і самим правоохоронцям. Чи не так?
