Олександр Костюк із Рахнів-Лісових Вінницької області розповідає про свого сина, 23-річного Владислава, який отримав поранення під час теракту, що стався 14 липня у Ніцці (Франція).
— Влад (на знімку — з батьками) уже майже п’ять років живе в Америці, навчається в Університеті Берклі в Каліфорнії. Це дуже престижний навчальний заклад. Наш син — програміст, напрям його підготовки — інженерія авіакосмічної галузі. Ми спілкуємося через скайп кожні два-три дні, а буває і щодня. Отже, ми знали, що він приїхав до Ніцци, де представляв свій університет серед учасників-студентів із 87 країн світу у міжнародній літній школі European Іnnovatіon Academy.
— А як Влад вступив до Університету Берклі?
— Закінчив школу із золотою медаллю, був президентом органу самоврядування школи. Я мріяв, що він піде вчитись до Інституту міжнародних відносин, бо все знав про країни. А він сказав, що освіту здобуватиме тільки на Заході, в Америці. Він настирливий хлопець і досяг свого. До речі, свого часу він подав документи в шість американських університетів, п’ять із яких його зарахували. Але він обрав Берклі й одразу був зарахований на третій курс університету. Американці дивувались: «Як ти, хлопець з українського села, зміг потрапити до такого престижного університету?» А от зміг, добився свого. Навчання і стипендію Владу оплачують Сполучені Штати, і син не бере в нас жодного цента. Якщо йому потрібні гроші на квартиру, заробляє сам. Він повністю самостійний. Як здібного студента Влада направили на місяць до Ніцци в міжнародну літню школу з європейських інновацій. Там він познайомився з одеситом Михайлом Базелевським, який вчився в Канаді. Михайло загинув, Влад, дякуючи Богові, залишився живий.
— Коли стався теракт у Ніцці, як ви дізналися про поранення сина?
— Мені одразу зателефонував племінник з Америки і повідомив про теракт і про Влада. Сказав, що в нього постраждали ноги. Крім того, син мав струс мозку, інші ускладнення, але незначні..
— А що розповів сам Влад?
— Влад ішов набережною поруч зі своїми товаришами. Коли сталася та трагедія, він не пам’ятає всього, що було далі, бо хвилин десять чи більше лежав непритомний. Якимось чином Влад опинився за невисоким парканчиком, можливо, це й врятувало йому життя, бо навколо було багато загиблих, розчавлених людей.
— Як він почувається зараз?
— Дякую, все добре.
Фото надано Олександром Костюком.
