Нещодавно засоби масової інформації із захватом повідомили про те, що ДП «Антонов» підписало меморандум з американською компанією General Eletrіc, спрямований на початок співробітництва цих компаній. Міністр інфраструктури України Володимир Омелян назвав цю подію важливим кроком для нашої країни, з пафосом прокоментувавши: «Співробітництво з General Eletrіc у сфері поставок двигунів може вивести наші літаки на зовсім інший рівень якості, зайняти ту нішу на світовому ринку, на яку ми заслуговуємо. Сподіваюся, ми одержимо фантастичний світовий продукт, що зможе гідно конкурувати і у вантажних, і у пасажирських перевезеннях».

З не меншим пієтетом висловився й президент ДП «Антонов» Олександр Коцюба, відзначивши, що «державна підтримка є одним із ключових чинників забезпечення збереження авіаційної галузі України».
Підписання меморандуму підносять як найвище досягнення.

Насправді ж ця угода, по-іншому й не назвеш, є не що інше, як зрадництво інтересів України і наукоємних підприємств країни, що випускають продукцію з високою додатковою вартістю. Міністр В. Омелян чи то зробив вигляд, чи то справді не знає, що літаки марки «Антонов» прославилися із двигунами українського розробника — державного підприємства «Івченко-прогрес» і українського виробника — відомої в усьому світі компанії «МОТОР СІЧ», продукцію якої нині експлуатують у більш як ста країнах. Це компанія з найбагатшою історією й своєю школою авіадвигунобудування. Цього року виповнюється 100 років випуску першого авіадвигуна М-100 на цьому підприємстві, завдяки якому Україна входить до вісімки країн, що мають повний цикл створення й виготовлення авіадвигунів зі своєю унікальною технологією.

Запорізька корпорація «А. Івченко», куди входять вищезгадані підприємства, — така сама авіадвигунобудівельна компанія, як і General Eletrіc. При цьому вона — своя, вітчизняна, податки платить у державну скарбницю України, і працюють на ній українці.

Володимир Омелян стверджує, що «світ вимагає літаки «Антонова», але з якісними закордонними двигунами та авіонікою». При цьому замовчує про те, що використання імпортних двигунів, авіоніки та агрегатів — це 60% вартості всього літака. Що ж у ньому тоді залишиться українського, і про яке «збереження авіаційної галузі України» може йти мова?

Як би поставилися в Америці до міністра, котрий запропонував би замінити американський двигун на російський чи французький? Та його б вигнали того самого дня! А в нас продаж вітчизняних інтересів, на жаль, стає нормою й видається за перемогу. Можливо, так відбувається тому, що приймають подібні рішення люди некомпетентні, яку далекі від промислового виробництва й не володіють державним складом розуму? Як відомо, В. Омелян — фахівець із утилізації відходів як вторинної сировини, можливо, тому в інших питаннях він слабко орієнтується.

З нерозуміння чи навмисне міністр В. Омелян своїми діями провокує свого роду ланцюгову реакцію, що в остаточному підсумку призведе до закриття всіх українських авіаційних КБ і наукоємних підприємств.

Як громадянин України, якому небайдуже її майбутнє, вважаю, що Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман зобов’язаний замінити цього горе-міністра на більш кваліфікованого фахівця.

Немає чого бігати по світу з простягнутою рукою — для вивчення можливостей наповнення державного бюджету пропоную відправити весь Кабмін з візитами на промислові підприємства України. Це прямо сприятиме поліпшенню економічної ситуації в країні, дозволить зберегти наявні робочі місця й створити нові.

В’ячеслав БОГУСЛАЄВ, народний депутат України.