У Німеччині теж існує чимало дефіцитів. Приміром, висококваліфікованих кадрів у найрізноманітніших сферах життя і виробництва. А найбільше їх бракує у галузях математики, ІТ-технологій, природничій і технічній. У сфері, зовсім близькій до повсякденного життя, пов’язаній зі здоров’ям, — медицині — ситуація аж геть катастрофічна.
Прийому в терапевта, до якого громадяни звертаються із «звичними» болячками — застудами, грипом, вірусними інфекціями — доводиться чекати по кілька годин поспіль. А якщо йдеться про «вузьких» фахівців — невропатологів, ортопедів, пульмонологів, то готуйтеся до термінів від одного місяця і більше. Так само, коли болячка «схопила» несподівано, особливо вночі. Доведеться самотужки діставатися лікарні, де допомогу нададуть хоч і неодмінно, але лишень за кілька годин очікування. У тому числі й дітям.
Причина: брак лікарів і медичних працівників.
1 серпня 2012 року німецький уряд узявся подолати цю проблему, запровадивши «синю карту» — аналог американської «зеленої» — для залучення висококваліфікованих фахівців із-за кордону. Днями Інститут німецької економіки, що в Кельні, оприлюднив дослідження ситуації із «синьою картою», яка склалася.
За чотири роки цей документ, який дає право на роботу і мешкання у ФРН, одержали 42 тисячі фахівців. Чимало з них — українські. Найбільше «синіх карт» видано представникам Індії, Китаю, Росії. За ними в переліку — Україна, США, Туреччина, Сирія, Єгипет, Сербія, Іран. Торік таке право на роботу і мешкання у ФРН одержало 14468 осіб, що втричі більше, ніж 2012-го.
Кількість трудових мігрантів із «синьою картою» із України становить 5,6% від числа всіх іноземців, що працюють за цією програмою. Їх найбільше у Баварії, Баден-Вюртемберзі, Нижній Саксонії — саме там гострий дефіцит висококваліфікованих кадрів. Утім, чимало їх працює і в столиці, і в інших великих та малих містах країни.
Тим часом економіст, співробітник Інституту німецької економіки у Кельні, доктор Відо Гайз зауважує, що хоч у Німеччину й прибуло чимало фахівців, однак ринок праці має високий потенціал подальшого зростання. А відтак і попит на ще більшу кількість кваліфікованих кадрів. Адже в багатьох галузях, особливо медичній, і досі багато вакансій.
Одна з головних умов одержання «синьої карти» — наявність у фірмах і компаніях роботи, яка гарантує річну зарплатню не менш як 49 тисяч 600 євро до вирахування податків. Для особливо затребуваних фахівців — інженерів, лікарів, інформатиків — установлено мінімальну межу річної платні в 38 тисяч 688 євро. Іноземець, який має «синю карту», через 33 місяці може звертатися до відповідного відомства із заявою про надання йому виду на постійне проживання у ФРН.
Українці, які працюють у Німеччині за програмою «синьої карти», кажуть, що її можна одержати без особливих проблем, звісно, якщо людина — фахівець у певній галузі знань. Киянин Ярослав Тарасенко, котрий уже три роки працює програмістом у Берліні і переїхав сюди разом із дружиною та двома дітьми, розповів, що всі необхідні документи підготувала фірма, котра запросила його на роботу. Єдине, що мав зробити, — зібрати документи і прийти з ними до німецького посольства. А потім, коли родина переїхала до ФРН, за місяць слід було забрати «синю карту» у відомстві з питань іноземців. Найскладнішим для нього став, власне, сам переїзд: важко було рушити з місця, розпрощатися з усталеним життям. Але наразі для сім’ї про повернення додому не йдеться.
Звісно, всім прибулим до Німеччини довелося звикати і до іншого життя, і до нових порядків, і до своєрідної ментальності самих господарів цієї країни. Але як без цього?
Берлін.
