Готується законопроект
Хто такі викривачі, якими даними володіють та хто зобов’язаний реагувати на їхні повідомлення. Ці питання порушували під час обговорення-презентації проекту закону про захист викривачів і розкриття інформації про шкоду або загрозу суспільним інтересам. Захід відбувся за ініціативи коаліції громадських організацій «Ініціатива 11» спільно з Реанімаційним Пакетом Реформ.
Сам текст документа поки що відсутній на офіційному парламентському сайті, однак ініціатори та розробники, а також експерти зібралися, щоб донести до громадськості основні положення законопроекту ще до того, як його почнуть обговорювати в сесійній залі.
Одна із авторів проекту народний депутат від «Самопомочі» Олена Сотник назвала ідею запровадження інституту викривачів «контроверсійною» і такою, що викликає багато зауважень і дискусій. Водночас, запевняє парламентарій, подача цього документа була необхідною. «Нашим першочерговим завданням, — сказала вона, — було розпочати цей важливий діалог. Ми готові до обговорення будь-яких питань, ми готові до удосконалення. Але — не почавши цю дискусію, ми б ніколи не перейшли від обговорення до практичної реалізації».
За словами О. Сотник, опоненти закону про викривачів найчастіше апелюють до того, що нині в країні йде війна. Мовляв, відкриття нових можливостей для зловживання не на часі. Популярні й жарти про те, що викривачі — це стукачі, каже законотворець. Намагаючись розвіяти ці міфи, вона зазначила: викривачі не мають із «наклепниками» (чи «ябідами») нічого спільного. «Нам необхідно розірвати це замкнене коло, коли люди, пов’язані в маленьких чи великих корупційних діяннях, через те, що бояться, де-факто виступають спостерігачами правопорушень, а де-юре є співучасниками злочинів», — наголосила вона. Часто громадяни не повідомляють якусь важливу інформацію, вважає парламентарій, просто тому, що бояться. Відтак запропонований законопроект — це питання подолання страху. Законотворці хочуть дати необхідні гарантії захисту.
Це питання особливо гостро стоїть з огляду на те, що нині в країні почало працювати багато нових антикорупційних органів. Однак доки самі громадяни не отримають конкретний практичний інструмент участі у цій системі, вона не буде ефективно працювати. «Зламати корупційний код можна тільки зсередини», — каже О. Сотник.
Головний експерт антикорупційної групи Реанімаційний Пакет Реформ Ярослав Юрчишин наголошує, що просування закону про викривачів нині є чи не найбільшим пріоритетом для його колег. Вищий — тільки створення антикорупційного суду.
Дієва система боротьби з хабарництвом базується передусім на повідомленнях людей, які працювали в цій корупційній системі, каже він. Це світовий досвід.
У нашій країні такий сміливець, фактично, приречений — його не захищає держава, а ще й існує висока ймовірність фізичного знищення такої людини. Однак закон ставить за мету не тільки позбавити страху за допомогою гарантій державного захисту — від збереження робочого місця і аж до зміни зовнішності, в разі необхідності. Основні такі функції з боку влади виконуватиме інститут уповноваженого у справах людини. Громадськість також мають намір заохочувати ділитися інформацією й за винагороду. Так викривач зможе отримати десять відсотків від суми, яка, завдяки вчасному повідомленню, потрапила не в кишеню чиновника, а в державну скарбничку.
