Коли в аптеці та лікарні одні люди вимушені платити за дорогезні ліки чи лікування з власного гаманця, а інші — мають медичну страховку, це є як певна нерівність, розподіл на «білих» і «чорних». Здебільшого за поліс медичного страхування нині платить роботодавець у «солідних» фірмах. Але таку роботу вдається знайти далеко не всім. Найнезахищеніші — пенсіонери, інваліди та малозабезпечені.
Придбати медичну страховку самому для більшості людей — непосильна розкіш, а дієвої державної системи медичного страхування в нашій країні досі не створено. Хоча про неї ведуть мову ще від зорі Незалежності. І допоки тривають суперечки — сфера охорони здоров’я в Україні залишається однією з найбільш корумпованих і найменш реформованою галуззю, медики є найменш оплачуваною професією, а відтак — багато пацієнтів не можуть отримати належного лікування. Нині цей процес знову активізувався на законодавчому рівні — у парламенті зареєстровано декілька альтернативних законопроектів про загальнообов’язкове соціальне медичне страхування в Україні.
«Саме загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування стане ефективним та дієвим засобом забезпечення витрат пацієнтів на лікування, діагностику, профілактику, реабілітацію у разі хвороби або нещасного випадку», — вважає автор одного із законопроектів № 4981-2, голова Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець (фракція Блоку Петра Порошенка). Голова комітету визнає, що через стрімке погіршення фінансово-економічного становища в країні держава «критично не спроможна» забезпечити потреби населення в лікуванні за рахунок бюджетних коштів. Тож виходом із ситуації, що склалась, на її думку, може стати законодавче врегулювання загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.
За законопроектом № 4981-2, медичне страхування полягає в такому: за рахунок цільових страхових внесків формуються кошти загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування. Із цих коштів надаватиметься медична допомога закладами охорони здоров’я. Правовідносини між страховиками, страхувальниками, застрахованими та закладами охорони здоров’я врегульовуються на договірних засадах. На думку автора, це сприятиме розвитку конкуренції серед лікувальних закладів.
Альтернативний законопроект «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування» № 4981-1 в авторстві позафракційного народного депутата України Олега Мусія передбачає запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування як окремого виду соціального страхування, і щоб медичне страхування охоплювало практично все населення, а не лише працюючих або пенсіонерів, та передбачало надання кваліфікованої медичної допомоги, а не здійснення грошових виплат, як за іншими видами соціального страхування. У законопроекті пропонується, щоб страхові внески на медичне страхування сплачували роботодавці, а для акумуляції коштів пропонується створити Фонд медичного страхування України, як некомерційну самоврядну організацію. На думку О. Мусія, пропозиція про об’єднання двох чинних фондів — із тимчасової втрати працездатності та від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності — містить корупційні ризики. Набрання чинності цим законопроектом передбачається з 1 січня 2018 року, оскільки для запровадження новацій потрібен тривалий час і потужна підготовча робота. «Механізм справедливого розподілу тягаря витрат на охорону здоров’я нівелюватиме ризики громадян зазнати фінансову катастрофу у разі захворювання», — стверджує О. Мусій.
На практиці бюджетним фінансуванням покривається менш як половина (у 2016 році — 49,01%) від потреби закладів охорони здоров’я, що фінансуються з місцевих бюджетів, і здебільшого ці кошти спрямовуються на заробітну плату та утримання інфраструктури. А все решту і найголовніше — власне лікування — доводиться оплачувати людям. «Така ситуація створює значну нерівність у доступі до медичної допомоги громадян уже протягом десятиліть», — стверджують у пояснювальній записці автори ще одного альтернативного законопроекту № 4981, народні депутати з різних фракцій — Л. Денісова, А. Шипко, Б. Розенблат, І. Єфремова, М. Поляков. Законопроектом пропонується для запровадження загальнообов’язкового соціального медичного страхування акумулювати грошові кошти зібраних страхових платежів на спеціальних рахунках у банках, визначених уповноваженим органом. Ці кошти спрямовуватимуться виключно на оплату медичних послуг, наданих конкретним застрахованим особам. Контроль за системою загальнообов’язкового соціального медичного страхування та цільовим використанням коштів здійснюватиме держава в особі Кабінету Міністрів та спеціального уповноваженого органу. У законопроекті також виписано вимоги до страховиків та страхових договорів.
Вочевидь, при доопрацюванні цих законопроектів їх буде об’єднано в один, узгоджений, документ із урахуванням пропозицій народних депутатів.
Факт
Щорічно до 3 відсотків домогосподарств в Україні зазнають фінансової катастрофи у зв’язку з хворобою близьких та необхідністю сплачувати за медичне обслуговування чи медикаменти.
Тривалий час державні витрати на охорону здоров’я коливалися у межах 3,2 — 3,4 відсотка від ВВП, а у 2016 році становили 2,5 відсотка від ВВП. При цьому, за рекомендаціями ВООЗ, витрати на систему охорони здоров’я з консолідованих громадських джерел повинні перевищувати 6 відсотків від ВВП та покривати не менше як 70 відсотків від потреб галузі у фінансуванні.
