Днями весь світ вшановував жертв і згадував наслідки російського вторгнення в Грузію. Вісім років тому (08.08.08) Росія заявила про агресію «братів» із гірської країни і ввела на її територію війська. Так само підло й негідно для «цивілізованої» держави, як і на територію незалежної України. Тоді Кремль учергове переписав історію, перемалював карти, залякав або прикормив газом найближчих сусідів... Ціною чужої крові й гарматного м’яса російських покірних і безглуздих синів. Але час розплати прийде і «братерські» міфи розвіються. Адже багато хто в Росії не підтримує вбивчу політику путіна й пише: «ціна миру й незалежності України безцінна», «ваша перемога важлива й для нас»... Як для багатьох українців значущі щирі слова жителів Росії.
Михайло МАРКІН (Краснодар):
— Моє бачення конфлікту на Донбасі — це складова загальної концепції нинішнього режиму в РФ: вектор імперіалістичного розвитку на пострадянському просторі, державний (олігархічний) капіталізм, незмінюваність влади, насадження ідеології «руського міра». Це реальний шлях до деградації суспільства і держави! Такі режими живляться винятково війнами під пристойними приводами. Поки у владі Путін і Ко, миру не чекайте.
Я шкодую лише про те, що за пострадянський період ні російське, ні українське суспільство не змогло створити громадських інститутів влади, а режими з «вертикально ручним управлінням» — це завжди тоталітаризм, провладні олігархи-кровососи і як наслідок — регрес країни. Це завжди призводить до смути! Завжди! І ні гроші від вуглеводнів, ні імперська ідеологія, ні релігія від цього не врятують. В Україні процес очищення вже розпочався. Так, втрати колосальні, війна на два фронти: «внутрішній» (із метастазами корупції, з відсутністю судово-правової системи, з неефективною роботою органів влади) і «зовнішній» (зі зрадниками й військовими злочинцями, з колабораціоністами та зовнішнім ворогом). Але повторюся: в Україні цей процес уже йде й закінчиться раніше й цілковитою перемогою українського демократичного суспільства. У РФ поки що болото з рідоти шовінізму, релігії та апатичності суспільства. Тримаємо кулаки за Україну.
Ігор КОНСТАНТІНОВ (міжнародник-економіст, живе в Москві):
— Війна на Донбасі, страшні бої, катування, знущання, інформаційна брехня, георгіївські стрічки — це все для мене жахливі враження... Понад тисячу кримінальних справ порушено слідчим комітетом Росії за фактами участі росіян в ІГІЛ.
А от за фактом участі росіян у війні на Донбасі було порушено, здається, лише кілька справ. Стосовно росіян, які воювали на боці України. Національна Гвардія в Україні створювалася два роки тому. Основою її стали загони самооборони Майдану, якщо не помиляюся. Нацгвардія України була відправлена одразу в зону боїв з Росією.
А Кремль створює іншу, внутрішню, гвардію, яка боротиметься з місцевим населенням — росіянами.
Із початком Майдану, подій у Криму й війни на Донбасі багато росіян боялися їздити в Україну. Сьогодні, за моїми спостереженнями, в багатьох росіян, крім остраху, з’являється нелюбов (якщо не сказати ненависть) до України й усього українського. Падіння життєвого рівня, санкції, приниження, спричинені обмеженнями у свободі пересування, в асортименті продуктів на полицях магазинів, практично цілковитою забороною свободи слова тощо, — все це багато в чому пов’язується з Україною. Що зовсім не так, звичайно. Просто так улаштований середньостатистичний росіянин. Він звинувачує інших, але не себе. Опитування також кажуть, що в росіянина два вороги — США та Україна. І я вірю цим опитуванням. Читав чергове інтерв’ю злочинця Гіркіна (Стрєлкова). Неправильно його цитувати, але слова знакові. Він сказав, що Росія тільки з Києвом Росія, а без Києва — РФ (ерефія). Правильно каже. Без Києва навіть не ерефія, а азійський султанат.
Хоч яка важка ситуація в Україні — війна, важке економічне становище, вбиті, каліки, біженці, — але є багато людей, як мені здається, котрі знайшли себе в цей важкий час, ставши волонтерами, добровольцями, і стали... щасливі, допомагаючи людям. Це такий парадокс, але ці люди, бачачи навколо себе жахи війни, отримують глибоке задоволення від своєї важкої й небезпечної роботи. Вони пишаються собою, вони чують слова подяки й бачать усмішки й очі людей. Хтось кинув роботу, а хтось був безробітний. А всі разом ці люди роблять величезну справу для себе й для тих, кому вони допомагають.
Нещодавно їздив у Бердянськ на Азовському морі — дуже багато відпочивальників. Яскравим приморським серпневим днем у будинку культури в центрі міста поруч із приморською площею місто прощалося зі своїм земляком Юрієм Ковалем, командиром бронемашини 93-ї механізованої бригади ЗСУ, котрий загинув у зоні проведення АТО в ніч із 29 на 30 липня в районі Лисичанська. Проводжали Юрія сотні людей. На колінах...
Перехожі зупинялися, як укопані, біля велелюдної процесії. Дивилися на людей, що стояли на колінах біля будинку культури. На площу, атракціони, кафе. На яскраве сонце і спокійне сяюче море. І в душі — різні почуття й думки. На жаль, деяким немає діла до війни. Але впевнений: Україна переможе. Слава Україні і слава її Героям!
Ілля КУЗНЄЦОВ (Хабаровськ—Москва, підприємець):
— Хотілося б побажати миру на вашій землі без кровопролиття. Цього буде можливо досягти, якщо всіх маргіналів і «відпускників» оголосять поза законом у Росії. Кримінальний кодекс Російської Федерації дозволяє притягти їх до кримінальної відповідальності. Так, є стаття безпосередньо для «відпускників»: ст. 322 ККРФ «Незаконний перетин державного кордону Російської Федерації».
Також є стаття для організаторів «відпускників» і тих, хто надсилає їм «гуманітарку»: ст. 359 ККРФ «Найманство». Вербування, навчання, фінансування або інше матеріальне забезпечення найманця, а також його використання у збройному конфлікті або воєнних діях...
Також в ККРФ є статті для тих, хто закликає військових ставати «відпускниками» і за-кликає ввести війська. Тобто для тих журналістів і ведучих пропагандистських телеканалів, які «особливо відзначилися»: ст. 280 ККРФ «Публічні заклики до здійснення екстремістської діяльності»; ст. 354 ККРФ «Публічні заклики до розв’язання агресивної війни».
Ну й найголовніше: в ККРФ є стаття для лідерів цих бандформувань: ст. 208 ККРФ «Організація незаконного збройного формування або участь у ньому».
Після притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб, конфлікт в Україні припиниться автоматично, тому що конфліктувати вам не буде з ким.
Світлана СЕРГЄЄВА (із Санкт-Петербурга, живе в Грузії):
— НЕНАВИДЖУ кримнашистів, совок, бурятських танкістів, російський наскрізь брехливий параноїдальний шизофренічний зомбіящик, бандитську жадібно-чекістську російську владу... Росія не може бути успішною країною, поки гроші її платників податків розтрачуються на зрадництва, підлості, вбивства, неправду, підкуп, шантаж по всьому світу. Росія стане успішною країною, коли знищить усіх спадкоємців НКВС у собі. І це відбудеться приблизно років через 50. Ми не доживемо, з тих, хто нині живе, до нормальної державності в РФ, тож спимо спокійно і просто дистанціюємося від Росії. Що далі — то краще.
Олена ЗАВЕЛЬСЬКА (Санкт-Петербург, художник, поет):
— Моя думка щодо конфлікту на сході України цілком однозначна — це провокаційна, агресивна й мерзенна політика Росії, готової піти на будь-яку підлість, щоб зберегти у владі злодіїв, негідників і мерзотників. Що стосується українців, то щиро вважаю, що для них, для вас, настає час, коли населення перетворюється на НАРОД, народ, готовий прийняти на себе всю міру відповідальності за свою долю, за долі майбутніх поколінь.
Зрозуміло, що одних намірів мало. Необхідні свобода, непохитність і терпіння. Зрозуміло, що українці, на відміну від більшості росіян, усвідомлюють, що слова про людську гідність і свободу, спражню свободу, — не порожній звук. Від усього серця бажаю українському народу знайти ці свободи, перемогти всі хвороби, якими інфікувала більшовицька Росія.
Підготувала Натяля ЯРЕМЕНКО.
Антивоєнний мітинг у Москві.
Фото Олексія ДМИТРІЄВА.
