на прифронтових територіях обіцяють влаштувати організатори започаткованого два роки тому мандрівного фестивалю «З країни в Україну». Цього літа він відвідав 11 міст сходу та півдня, проїхав п’ять областей та відзначився залученням потужних регіональних команд організаторів. «На наших заходах (у визволених районах. — Авт.) ми зустрічали людей з Луганська, Горлівки, інших не підконтрольних Україні міст», — розповів на підсумковій прес-конференції у Києві ідейний натхненник фестивалю, співзасновник Фундації соціальних інновацій «З країни в Україну», музикант Денис Блощинський. Наступного року організатори хочуть звернути особливу увагу на аудиторію з окупованих територій — завдяки живому спілкуванню та музиці, яка здатна легко долати будь-які кордони і блокпости, об’єднати розділені війною міста сходу.
Фестиваль влаштував на Донбасі потужний «культурний наступ». У його програмі — українська музика, розваги та інтелектуальні дискусії, кінопокази та літературні читання, історичні лекції та фотовиставки, модні покази і майстер-класи з народних ремесел. Організатори завжди привозять із собою велику кількість книжок, які дарують місцевим бібліотекам та окремим поціновувачам художнього слова.
«Фестиваль набув формату просвітницького, — каже його керівник Галина Самчук. — Цього року в межах нашої програми ми вперше влаштували майданчик «Сучасна Україна», де представили цікаві розробки вітчизняних винахідників, зокрема 3D-принтери, пристрої для виготовлення екологічного палива тощо».
Любителям «сніданку на траві» продемонстрували створений харківським розробником пристрій — гриль-барбекю, що працює на сонячних батареях.
Завдяки Фундації соціальних інновацій в рамках конкурсу «М-хакатон» автори найцікавіших розробок виграли міні-гранти на їх втілення. Зокрема, 30 000 грн. отримав Станіслав Євченко з Маріуполя на доопрацювання онлайн-платформи, що дасть можливість збирати кошти (за системою краундфандингу) на корисні для міста громадські проекти.
Частинку фестивальної програми журналісти могли побачити учора під час прес-конференції. Біля входу всіх зустрічала двометрова лялька-мотанка, яку створила київська художниця Катерина Плахоніна. Її майстер-класи з виготовлення таких само оберегів, але традиційного розміру, на Донбасі збирали величезну кількість дорослих і дітей. «Спільними зусиллями ми примудрялися виготовити від 60 ляльок-мотанок. Наш рекорд — 120 за день», — розповідає майстриня.
Україна є там, де є українська культура. «Ми маємо унікальний інструмент, який може допомогти частині наших співгромадян ідентифікувати себе як громадян України», — упевнений Денис Блощинський.
«Рвану рану війни треба лікувати, треба накладати шви... У Горлівці, Луганську, Донецьку, Криму лишаються тисячі українців, які хочуть бачити своє майбутнє не так, як його малюють на екранах російських телеканалів, — каже він. — Знаєте, що мені сказали дівчата у Слов’янську після нашого концерту через три тижні після визволення міста? Дякувати Богу, нас не покинули тут на самоті...».
За музичне наповнення фестивалю відповідає Анастасія Вергелес. «Артисти виступають у нас абсолютно безоплатно, у них — інша мотивація. До програми є свої вимоги — кавери не допускаються, має бути авторська музика, причому переважно рок», — розповідає вона. Під час заїзду мандрівного фестивалю до Маріуполя виняток зробили для київського репера Олександра Ярмака. За його словами, привозити на український Донбас українську музику буває непросто, адже місцеві відділи культури «або працюють, або ні», а власники багатьох «потенційних» концертних майданчиків і, зокрема, клубів, мають «далеко не проукраїнські погляди».
Місцева влада теж по-різному ставиться до таких «культурних» заходів. Під час проведення фестивалю у Кривому Розі на Дніпропетровщині організаторам так і не вдалося зустрітися ані з міським головою, ані з його заступником. «Україна тут нікому не потрібна, не потрібна місцевій владі в особі певних політичних партій», — з гіркотою відзначив координатор регіональної команди організаторів Євген Павлов.
Фестиваль відбувся за підтримки програми USAІD / UCBІ — Української ініціативи зміцнення громадської довіри. Його цьогорічною особливістю була активна участь регіональних команд організаторів, залучення громадських активістів. Завдяки цьому фестиваль у кожному місті мав свою родзинку.
Хай там як, а фестиваль цілком виправдовує свій цьогорічний девіз — «Люди змінюють людей». Організатори впевнені, що, крім виконання глобальних завдань, такі події здатні змінити на краще соціальний ландшафт маленьких міст. З’явилася у нього ще одна важлива місія: завдяки фестивалю можливість заявити про себе отримали маловідомі (принаймні поки що) місцеві музичні гурти, як-от бердянська «Ватерлінія».
На знімку: художниця Катерина Плахоніна.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
