Шлях між минулим і майбутнім

З директором музею доктором медичних наук, професором Вадимом Шипуліним ми переходимо із зали до зали, від одного розділу експозиції до іншого. Численні експонати відтворюють картину становлення і розвитку медицини в Україні з найдавніших часів до сьогодення. Перед нами з’являються історичні реліквії, старовинний медичний інструментарій, лікарські рослини, що їх вживали в народній медицині, літописні джерела.

А ось — натурний інтер’єр лазні часів Київської Русі (Х—ХІ ст.), яку використовували не тільки для гігієнічних цілей, а й для лікування. XVІІІ і XІX століття представлені першими медичними підручниками, написаними українськими вченими, макетом Києво-Могилянської академії, панорамою, що відтворює медичну допомогу в козацькому війську, натурними інтер’єрами аптеки кінця XVІІІ століття тощо. Тут також можна «побачити» видатні наукові праці й відкриття у різних галузях медицини, зокрема, перше у світі прижиттєве встановлення діагнозу «інфаркт міокарда» київськими терапевтами В. Образцовим і М. Стражеско, відкриття анатомом 

В. Бецем велетенських клітин у головно-му мозку, визначення Г. Мінхом та І. Мочутковським задовго до європейських науковців ролі паразитів у передачі людині висипного й поворотного тифів.

Серед експонатів, що найбільше приваблюють і запам’ятовуються, — оригінальні інтер’єри першої операційної на медичному факультеті Київського університету з повним оснащенням того часу й фігурами в натуральну величину видатних хірургів Пирогова та Караваєва під час операції, інтер’єр відомого епідеміолога професора Заболотного — за мікроскопом. А ось — Василь Образцов біля ліжка тяжкохворої.

«Корифеї вітчизняної медичної науки й практики «ожили» завдяки великому майстрові Спартаку Британу», — розповідає Вадим Шипулін. Цей чудовий скульптор розробив унікальну технологію відтворення людських фігур. У нашому музеї встановлено шістнадцять із них, можна сказати, майже не відрізняються від живих людей.

На наше прохання зупиняємося біля натурного інтер’єра «Земський (сільський) лікар у хаті українського селянина».

— Вадиме Петровичу, чи можна, на ваш погляд, провести паралель між земським лікарем, що давно канув в історію, і лікарем сімейним, що народжується, так би мовити, в ході медичної реформи в нашій країні, пілотний проект якої нині реалізується у трьох областях і Києві, — запитуємо в директора.

— Стосовно сьогоднішнього дня паралель ця, на жаль, буде похилою. Наша земська медицина в XІX столітті вважалася однією із найкращих в Європі, а земський лікар був богом і царем у своїй місцевості. Престиж і авторитет лікаря 

тієї епохи були незрівнянно вищі, ніж тепер. Та й клас, м’яко кажучи, не на користь нинішнього покоління. Чим це пояснити? Пошлюся на приклад: із 16 осіб, прийнятих у 1841 році на медичний факультет Київського університету Святого Володимира, було випущено лише 4 дипломовані фахівці... Уявляєте, які жорсткі вимоги до знань пред’являлися! До цього слід додати, що й праця медика тоді цінувалася в державі зовсім по-іншому...

Як і в будь-якому іншому такому закладі вінцем експозиції Національного музею медицини є Книга відгуків. Товстезна й важка вона зберігає величезну кількість записів, що їх за більш як тридцять років, що минули після відкриття музею, залишили його відвідувачі — люди різних поколінь і професій, бізнесмени й меценати, громадські діячі й державні лідери.

— У 1986 році, наприклад, музей відвідав знаменитий американський мільярдер і філантроп Арманд Хаммер, — розповідає Вадим Шипулін. — Він побував тут зі своїм зятем доктором Гейблом, котрий приїхав допомагати постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Був тут також і екс-президент Франції Жак Ширак. За радянських часів керівник України Володимир Щербицький не раз приводив сюди високих закордонних гостей.

Цікавимося в директора тим, чи бували в музеї президенти й прем’єр-міністри України епохи її незалежності.

— Тільки Леонід Кучма, — відповідає Вадим Петрович. — Із прем’єрів не було нікого. Слід зазначити, що головними відвідувачами музею є студенти медичних вузів. Зрозуміло, не тільки київські — з усієї країни та із-за її меж. Це логічно й зрозуміло. Майбутнім терапевтам, кардіологам, хірургам, фармацевтам, педіатрам особливо важливо й корисно зазирнути в історію професії, яку вони обрали, на власні очі «побачити» її видатних представників, тих, хто прокладав шлях до сучасної медицини, пізнати й відчути свою відповідальну місію в суспільстві. Й усвідомити, на чому ґрунтується честь справжнього лікаря. До того ж не можна забувати, що шлях у майбутнє завжди пролягає через пам’ять про минуле.