Мабуть, протестна і непосидюча натура зробила з журналіста Ігоря Луценка спочатку громадського діяча, потім політика, а тепер — народного депутата від «Батьківщини». Він — один із тих активістів, які у 2007-му створили ініціативну групу «Збережи Старий Київ». Саме цій групі має нині завдячувати врятована Пейзажка, яка тепер стала ще однією цікавинкою столиці. Під час подій Євромайдану Ігор був заступником коменданта протестного табору в Києві та членом Ради народного об’єднання «Майдан». Він завжди разом із тими, хто шукає справедливості, вступає у двобій із беззаконням, а тепер — боронить країну від агресора.


Тож спробуємо дізнатися, хто з нього виховав такого революціонера, як складається його приватне життя і чим він захоплюється поза стінами парламенту.

 

 

— Ігоре, хто ваші батьки?


— Мене часто помилково асоціюють з Юрієм Луценком, але він мені зовсім не родич, ми просто однофамільці. Мій батько — Віктор Іванович Луценко — лікар-отоларинголог, має вчений ступінь доктора медичних наук.


Мама — Ольга Миколаївна, вона навчалася з моїм татом на одному факультеті в медичному інституті в Києві. Тато тоді перевівся з Донеччини, а сам він із Сумщини. Але вони вже досить довгий період розлучені.

Відповідно у мами — своя сім’я, у батька — своя.


— А ви з ким?


— А я — окремо, я вже дорослий.


— У вас є приватне життя? Що розкажете?


— У мене є тільки державне життя.


— А свій вільний час як проводите? Спортзал, хобі, друзі, подорожі...


— Немає у мене вільного часу. А як тільки з’явиться — може, у спортзал сходжу, може, з дитиною поїду у відпустку.


— З дитиною?..


— Так. Я був у шлюбі, потім ми розлучилися, на жаль. Але донька є, ми з нею спілкуємося.


— Як її звуть?


— Марія. Їй зараз дев’ять років.


— Ви з нею проводите свої відпустки?


— Після захоплення Криму ми відпочивали в Одесі, а до того увесь час їздили на півострів. У мене там дещо було, а зараз уже нема.


— Маєте вірних друзів? З якими, приміром, полюбляєте ходити на риболовлю?


— Ні, на риболовлю я не ходжу, бо я її не люблю. Я не дуже азартний до таких розваг...


— А подорожувати любите?


— Подорожувати люблю. Особливо Європою, та й не тільки. Але зараз, я вважаю, в принципі не час подорожувати, тому відпочиватиму в Україні. Я тепер і від відряджень за кордон намагаюся відмовлятися, бо для багатьох нардепів відрядження за кордон — то, як правило, своєрідна розвага. Тому, як виняток, лише раз у цьому році був у закордонному відрядженні, решту разів відмовився. Зараз є чим і в Україні займатися.


— У вас є хобі, яким займаєтесь із задоволенням?


— Хобі? Є! Аеророзвідка.


— Аеророзвідка?..


— Так. Запускаєш у небо безпілотний апарат і видивляєшся, де сепаратисти сидять. І передаєш координати нашим артилеристам...


— Розкажіть про свою останню аеророзвідку.


— Давайте не будемо називати її останньою, тут є певні забобони.


— Крайню?


— Нехай так. Ну що — у травні їздили під Авдіївку на Донеччині, до прилеглих територій. Дивилися, спостерігали за сепаратистами, вивчали, чи не сумно їм там... В Україні, як з’ясовується, чимало спеціалістів, які фахово займаються аеророзвідкою. Для мене це одночасно і відпочинок на природі, і спілкування з цікавими людьми. А сам безпілотник — це як іграшка для дорослих. Дуже цікаво спостерігати за його польотом і управляти ним (свої вміння керувати квадрокоптером Ігор Луценко наочно продемонстрував усій країні, запустивши безпілотника під куполом Верховної Ради 14 липня ц. р. — Авт.).


— У вас є домашні улюбленці?


— Немає. Колись був кіт. Я просто розумію, що господар з таким графіком роботи, як нині у нардепів, для тварини — це мука, вона просто не виживе. Приватного будинку немає, а в квартирі вона буде, як у в’язниці.

Фото з Вікіпедії.