Попри щільний графік віце-прем’єр-міністр — міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадій Зубко знайшов час, аби поспілкуватися з журналістом «Голосу України». Наша розмова стосувалася однієї з головних реформ у країні — децентралізації влади. Зокрема, перспективи створення нових об’єднаних громад, а також чому так важливо закріпити реформу в Основному Законі й чому потрібно формувати запит на зміни у суспільстві.
— Геннадію Григоровичу, децентралізація влади, якою ви на посаді віце-прем’єр-міністра опікуєтеся другу каденцію поспіль, уже дала перші результати. Фінансова децентралізація, попри прогнози скептиків, істотно збільшила місцеві бюджети. А об’єднані територіальні громади, яких нині 177, стали такими собі «точками зростання». Але таке відчуття, що процес загальмувався. Які перспективи щодо подальшого просування реформи?
— Маршрутна карта децентралізації, розроблена на початку року, входила в одну четверту плану дій уряду. Потім відбулася зміна складу Кабміну і, поки розроблявся новий план дій, процес трохи пригальмувався. Але в парламенті зареєстровано 10 законопроектів, які стосуються роботи вже створених об’єднаних територіальних громад (ОТГ). Насамперед вони стосуються можливості добровільного приєднання громад до вже існуючих ОТГ, спрощення процедури надання адміністративних послуг, щоб громади могли збирати кошти у свої бюджети. Це також можливості, пов’язані з виборами старост — три закони. Нам дуже важливо, щоб громади, крім того, що матимуть ради, виконкоми, голів, мали ще й потужних старост. І найголовніше — законопроект про можливість спрощеного формування перспективного плану.
За результатами бюджетної децентралізації доходи громад зросли у два-п’ять разів. Йдеться лише про власні повноваження. Якщо рахувати з державними трансфертами, то це ще більше. Водночас потрібно дивитися не лише на те, як зріс бюджет, а в скільки разів збільшився дохід на одну людину. Це дуже показово. Крім того, додатково на місця будуть передані повноваження по землі. Це дасть змогу навести лад у своїй громаді, з’ясувати де чия земля, хто має за неї платити, зробити нормальний реєстр. Наступні питання — реєстри нерухомості та землі. Це також дуже важливо. Адже те, що знаходиться на території громади, має приносити дохід.
І це найкраща мотивація для людей, які там проживають.
— До кінця року з’являться нові об’єднані громади?
— На осінь маємо вийти на нову кількість громад, які підуть на вибори. Скажу відверто, на початку року ми трохи стримували цей процес. Оскільки громади, в яких навесні та влітку відбулися вибори, а їх було 18, за законом до наступного року фактично перебувають у стані реєстрації. Відтак, отримати медичну та освітню субвенції, зібрати податки вони зможуть лише з першого січня наступного року. Ми плануємо під час внесення змін до Державного бюджету зробити так, щоб ці громади отримали кошти не з січня наступного року, а вже з вересня нинішнього. Для цього потрібно перераховувати бюджети районних рад, на території яких вони знаходяться, бюджети областей. Для того, щоб розділити повноваження нової ОТГ, району та області. Це те, що стосується додаткового створення громад.
Крім того, перед органами місцевого самоврядування, офісами підтримки реформ, адміністраціями поставлено завдання скоригувати перспективні плани. Це дуже важлива річ. Передусім потрібно чітко дотримуватися методики для того, щоб громади були спроможними. Ми вже бачимо: об’єднання, які не відповідають методиці, а у нас було декілька таких, дуже важко набирають обертів. Це пов’язано з тим, що їм дійсно бракує дохідної частини. І вони отримують базову дотацію від держави. Тому нам потрібно це врахувати. Крім того, є декілька громад із різних районів, які хочуть об’єднатися. Це питання також потребує розгляду. Ще є проблема віддалених населених пунктів, гірських районів, де потрібно взагалі запропонувати зміни до методики формування ОТГ. Наприклад, на відстані 35 км є населений пункт, його нікуди більше приєднати, але він не підпадає під методику. Ще одне питання — добровільне приєднання окремих громад до вже створених.
— А так званий законопроект про «олійні плями»? Адже є ситуації, коли, наприклад, одна з 15 сільських громад, які мали об’єднатися за перспективним планом, передумала і так заблокувала процес...
— Це законопроект, який готував Юрій Ганущак. Його обов’язково потрібно підтримати, можливо, не у такому жорсткому варіанті, як було запропоновано. Інше питання, чи скористаються ним наші громадяни при добровільному об’єднанні, чи ні. Але можливість така у них повинна бути.
Але найголовніше, що люди вже почали розуміти, що саме дає децентралізація. Наприклад, під час останньої поїздки Прем’єр-міністра в Чернівецьку область ми відвідали Сокирянський район, де створено дві ОТГ. Ми зустрілися з 26 сільськими головами, які хочуть об’єднатися у межах району і просять надати їм таку можливість. Люди розуміють: що більша кількість населення, то більша територія, то більше у них бюджет, акумуляція ресурсів і відчувається рух уперед. Тому бажання величезне, єдине, що їм потрібно допомогти методично. І це завдання для адміністрацій, офісів підтримки реформ. Плануємо приступити до відкриття таких офісів за програмою U-LEAD. Це ті 97 млн. євро, що виділяє ЄС на створення офісів. Вони допомагатимуть не лише формувати нові громади, а ще й матимуть по 10—12 експертів у різних галузях. Нині нам важливо, щоб люди мали фахову підтримку з точки зору правової допомоги, формування бюджетів, планування територій, соціального захисту, освітньої, медичної субвенції. Тому потрібно, щоб у кожній області працював штаб, який дасть відповіді на всі запитання, що і як потрібно робити. Це буде зворотній зв’язок, бо імплементація реформи завжди потребує коригувань або якихось інновацій.
Крім того, разом із тими ОТГ, які хочуть об’єднатися, нам потрібно пройти ще два напрямки, які турбують громадян, — освіта та охорона здоров’я. Створення опорних шкіл, будівництво доріг, якими рухатимуться шкільні автобуси — комплексне питання, яке потрібно вирішити, щоб запустити якісну, ефективну освіту. Другий напрямок — охорона здоров’я та створення госпітальних округів. Повинна бути не лише первинна медицина, яка може надаватися через ФАПи та амбулаторії, а друга і третя ланки. Питання лише в тому, як надаватиметься ця послуга, скільки буде госпітальних округів. Щодо цього ми чекаємо постанови від Мінохорони здоров’я, як формуватимуться ці госпітальні округи, і найголовніше — наказ, який дасть можливість надавати ліцензії на роботу ФАПів та амбулаторій всередині громад. Тому офіси підтримки реформ — це той штаб, який безпосередньо дивитиметься, як впроваджується реформа децентралізації у тій чи іншій галузі. Адже паралельно йде об’єднання міжрайонних пенсійних фондів, триває реформування поліції. Нам дуже це важливо, адже майже 90 відсотків ОТГ — це сільська місцевість. І все це рухається одночасно.
Нам не потрібно рухатися лише в ширину, а в першу чергу, — в глибину. Маємо показати іншу якість освіти, інфраструктури, ефективності бюджетних коштів. Отже, у кожній області ми матимемо пропаганду об’єднання або дооб’єднання. Бо нині вже виникають питання про злиття двох ОТГ, для того, щоб бути більшими і мати більший бюджет. Тому важливо показувати позитивний досвід, а він є. Підкреслю, саме добровільного об’єднання.
Якщо зробимо інакше — втратимо багато часу. Нехай добровільне об’єднання займе більше часу на етапі підготовки та прийняття рішень, але потім громада, яка пройшла цей шлях, рухатиметься дуже швидко.
Процес іде, громадам лише потрібно допомагати, адже щоразу виникає дуже багато запитань. І це нормально, погано, коли їх немає.
Щоправда, є й інша сторона — деякі сільські голови кажуть: зробіть нам дороги, відбудуйте школи, дитячі садочки, а потім ми подумаємо про об’єднання. Такий підхід завжди викликає подив. Хто має прийти і все це побудувати? Ви хочете людей, які там проживають, взагалі виключити з життя. Вони вже 25 років чекають і слухають обіцянки, що до них хтось прийде і щось за них побудує. А найголовніше, ті, хто обіцяють, продовжують витрачати гроші громад безрезультатно. Щоб відбувалися зміни й потрібно об’єднуватися, створювати свої ефективні органи управління, які самі визначатимуть, що потрібно зробити у першу, другу, третю чергу. Де взяти кошти, як їх ефективно використати. Тому коли стикаєшся з таким питанням, розумієш: тут без приходу нових лідерів нічого не буде. А інколи запит на реформу лунає від сільських голів, які на першому етапі були противниками децентралізації. Вони не розуміли, який у них буде статус, адже вони втрачали і печатку, і зарплату...
— Але далеко не всі й нині розуміють...
— Так, інші й досі тримаються. Але сьогодні люди вже зрозуміли, побачили, що відбувається в сусідній ОТГ, де є сільський староста, який є членом виконкому і приймає рішення. До цього в сільського голови взагалі ні про що не питали. Для людей дуже важливо, щоб вони були у процесі в майбутньому і не залишалися у минулому.
— Проте є ситуації, коли, маючи на території села заправку і отримуючи акциз, голова відмовляється об’єднуватися. У нього є гроші і немає зобов’язань.
— Так було на першому етапі. Нині всі чітко розуміють: по-перше, прибутки приносять не заправки, а люди, які живуть у цій громаді. Чому? Тому що чим більше людей, тим більша можливість у майбутньому отримати прибутки. Якщо сьогодні ми кажемо, що передаємо повноваження і ресурс, то ми говоримо й про такий ресурс, як земля. Головний показник, за яким приходить інвестор, — це люди. Там, де вони є, й будуються підприємства. Без людей, без стратегії розвитку взагалі немає сенсу казати, що буде нормальне життя і робота. По-друге, на часі такі важливі законопроекти, як №4355 і №4390. У першому йдеться про можливість місцевим органам влади розпоряджатися земельними ресурсами. Другий — це схеми планування територій. Тобто громада затвердила схему планування територій, вона чітко показала де і що бачить, що можна, скажімо, побудувати не три, а п’ять заправок. Або підприємство, яке принесе додаткові надходження у місцевий бюджет. Сьогодні той, хто казав: у мене є три заправки і нам вистачає, має чітко розуміти — питання завтрашнього дня, розвитку громади дуже важливе. Тому ми й хочемо прийняти закон про добровільне приєднання до вже об’єднаних громад. Немає сьогодні неперспективних територій. Питання або у відсутності лідерів, або в часі, коли ця громада приєднається.
Якщо хтось думає, що нова громада буде чимось заважати, або навантажувати, то це питання містечковості, яке є тимчасовим. Бо коли починаєш рахувати бюджет, складати стратегію розвитку громади, то розумієш: для того, щоб розвиватися, потрібна територія і люди. Це може бути план не на один рік, а на два-п’ять-десять років.
Власне, у нас реформа йде дуже швидко. Наприклад, Польща на перші об’єднання територіальних громад витратила шість років. Україна це пройшла за два роки. Це як дитя, яке народжується, потім починає ходити, розмовляти. Потрібно просто навчитися думати по-іншому. Бо підхід, що хтось прийде і все зробить — це спадок з радянських часів. На жаль, у багатьох випадках така ментальність ще залишається. Тому потрібно запропонувати людям швидше рухатись. І що головне, у людей є таке прагнення. В українця господарське бажання, бажання родинного осередку всередині кожного. Якщо ми побудуємо стратегію розвитку держави навколо родини, а я вважаю, що від маленької родини народжується громада — велика родина, — ми переможемо.
— Просування реформи неможливе без ухвалення низки законів, зокрема, про адміністративно-територіальний устрій. Чи можливе їх прийняття без остаточного внесення змін у Конституцію?
— Для того, щоб рухатися в таких глобальних законах, як питання адміністративно-територіального устрою і скасування районних держадміністрацій, потрібно прийняти зміни до Конституції. Це надважливе питання. Після судової реформи парламент показав, що він здатний голосувати за конституційні зміни і радикальні речі. Але думаю, що для цього всього потрібно трохи більше часу. Поясню чому. У мене європейці постійно запитують, як ви проводитимете через парламент той чи інший проект закону, як домовлятиметеся з депутатами. Після таких поїздок, як в Сокирянський район, розумію: передусім нам потрібно говорити з людьми, які прагнуть змін.
Восени ми проводили соцопитування, за яким 70 відсотків однозначно підтримують децентралізацію. Нам потрібно, щоб від підтримки люди перейшли до вимоги — проголосуйте зміни до законодавства, бо в процесі свого розвитку ми впираємося в його відсутність, зокрема, у частині адміністративно-територіального устрою. Адже питання об’єднання двох громад із різних районів —це питання адмінтерустрою. Тож дуже важливо, щоб люди ставили запитання у першу чергу своїм мажоритарникам, у другу — політичним партіям. Тому тут потрібно трохи більше часу. Ми очікуємо, що вимога продовжити реформу йтиме саме від людей.
— Можливо, не було б такого спротиву щодо ухвалення конституційних змін, якби питання Донбасу було виведено за дужки.
— Думаю, що нам потрібно ще раз сісти і чітко розібратися проти чого йде супротив. Якщо ми, українці, маємо свою державу, яка згідно з усіма конвенціями визнана цільною і неподільною територією з Донецькою та Луганською областями та Кримом, то ми повинні мати план повернення цих територій. Ми не можемо провести реформи тут, і казати, що не маємо навіть уяви, що буде з окупованими територіями, де в полоні перебувають мільйони наших громадян. Тому повинні мати план, як ми хочемо повернути ці території.
Йдеться не про особливий статус, це не автономія, а про особливості здійснення місцевого самоврядування. Військово-цивільні адміністрації, які знаходяться на визволеній території Донецької та Луганської областей, також не підпадають під Конституцію, але маємо відповідати на виклики часу і мати план. Такий конкретний план надають Мінські угоди: виведення російських військ, закриття кордону, встановлення українського законодавства. І лише потім питання про особливості здійснення місцевого самоврядування. Це потрібно для того, щоб на перехідному етапі встановити правильно роботу органів місцевого самоврядування. Якщо хтось із політиків на сьогодні вважає, що окуповані території Донецької та Луганської областей не потрібні — нехай виходить і прямо про це заявляє. Але це зрив Мінських домовленостей, що може обернутися втратою підтримки України міжнародними партнерами, які ввели дуже жорсткі санкції щодо Росії.
Ми, зі свого боку, дуже важко проходили відведення озброєння, припинення вогню, зробили все, що від нас вимагають Мінські домовленості, і нині заявити, що ми відмовляємося від цього лише за рахунок того, що хтось з політиків не бачить східної України, то цього не буде. Україна буде єдина! Якщо ми відмовимося хоч від одного населеного пункту — це означатиме, що ми готові втрачати території, аби зберегти владу. Ні! Тому потрібно проводити роз’яснювальну роботу з людьми, що саме потрібно робити і як проводити реформу. Нам дуже важливо, щоб мінялась тут ситуація і реформи давали результат для того, щоб українці, які перебувають там, бачили: як країна змінюється, що держава Україна не забула про них. Це ціннісні речі. Їх не можна переводити на якісь неузгодженості чи нерозуміння політичного сенсу цих документів. Тут потрібно мати відповідальність.
— Ви сказали, що потрібен план повернення окупованих територій. Хоча б якийсь проект цього плану є?
— Він існує з точки зору проведення реформ в Україні. Адже кожна реформа, пов’язана з дерегуляцією, децентралізацією, судова реформа — це план повернення. Розумієте, справа у тому, що нам потрібно показати зовсім іншу якість життя в Україні...
— Але ж на окупованих територіях не знають, що тут відбувається. Пропагандистські канали, які там транслюються, навряд чи розповідають про успіх реформ...
— Так не можна казати. Бо на сьогодні є Міністерство інформполітики і громадяни, які приїжджають сюди з окупованих територій, бачать зміни. Вони також будуть доносити інформацію. Якщо ви говорите про конкретний план повернення, то створене Міністерство з питань окупованих територій і готуватиме план, але не лише політичного повернення, який стосуватиметься Мінських угод, прийняття змін до Конституції, а й інфраструктурного повернення. Адже міністерство займається питаннями, які стосуються не лише Донецької та Луганської областей, а й того, що відбувається на окупованих територіях із підприємствами, соціальним захистом, інфраструктурою... Це непростий процес, але створення такого додаткового міністерства є одним із кроків, які потроху повертатимуть окуповані території.
— Децентралізація вводить нові для нашої країни інститути — префекта та старости...
— Старости вже є. А префекти будуть уведені вже після ухвалення змін до Основного Закону. Там є перехідний етап, є питання підготовки та відбору префектів і найголовніше — формування кадрового резерву з людей, які потім працюватимуть префектами і здійснюватимуть контроль за дотриманням українського законодавства.
— Коли законопроект про префектів з’явиться у Верховній Раді?
— Він розроблений, з усіма проговорений. З ним можна ознайомитися на нашому сайті. Єдине, чого ми чекаємо — це змін до Конституції. Нам дуже важливі ці зміни, щоб запровадити повсюдність місцевого самоврядування на всіх рівнях, у тому числі й на рівні району та області, скасувати райдержадміністрації і встановити префектури, які матимуть контрольні функції. Тож префекти вступлять у дію тоді, коли буде скасовано райдержадміністрації, створено виконкоми. Паралельно з цим ми набиратимемо людей і готуватимемо їх для кадрового резерву префектів, щоб потім конкурсна комісія мала з кого вибрати. Але займатися цим без ухваленого закону немає сенсу.
— Перші вибори старост уже відбулися, але питань щодо їх діяльності вистачає. Одне з них, чи потрібно наділяти старост додатковими функціями з надання адмінпослуг?
— Обов’язково.
— Але тоді потрібно висувати щодо них додаткові вимоги...
— Як висувати особливі вимоги до міського голови, наприклад, Харкова, Києва чи Одеси. Це рішення виборців. Їм потрібно сказати: людина, яку ви обираєте, має відповідати тим чи іншим критеріям. Але, з другого боку, ви не скажете, що той чи інший кандидат не проходить, бо немає вищої освіти чи ще чогось. Я вважаю, що тут потрібно довіряти людям. Функції обов’язково потрібно надавати, людина, яка балотуватиметься на посаду старости, повинна розуміти, що від неї вимагатимуть. Ми хочемо, щоб староста брав участь у виконкомі, приймав рішення щодо того чи іншого населеного пункту, надавав частину адміністративних послуг, які можна передати на віддалений сервіс.
Наприклад, якщо населений пункт великий і староста потужний, нотаріальні дії, передбачені законом, він також може надавати, прийнявши додатково ту людину, яка це робитиме. Згідно з тим законом, який ми підготували, доходи за надання адміністративних послуг ітимуть у місцевий бюджет, тож буде можливість фінансувати таких додаткових працівників. Врешті, це питання ринку. Якщо є потреба у такій послузі, вона надаватиметься.
— Володимир Гройсман, перебуваючи на посаді глави парламенту, був потужним лобістом, у хорошому сенсі цього слова, децентралізації. Як нині вам співпрацюється з парламентом?
— У нас абсолютно нормальний взаємозв’язок із Головою Верховної Ради Андрієм Парубієм. Він чітко розуміє, що таке місцеве самоврядування, і що у людей повинна бути влада і повноваження. Підтримка децентралізації абсолютно відчувається. Єдине, що нам потрібно, — активніше комунікувати і говорити за порядком денним, а не про глобальні речі. Саме тому на погоджувальній раді ми озвучуємо ті законопроекти, які потрібно ухвалити у рамках децентралізації. У цьому напрямку у нас з коаліцією взаєморозуміння. Щоправда, можуть виникати питання щодо останніх заяв по змінах до Конституції. Але це діалог, це питання дискусії, а не категоричності. Ми повинні розуміти: маємо рухатися вперед, але потрібно пройтися по стратегічних речах, про які я казав: Україна єдина, ми повинні мати план повернення Криму та окупованих територій Донбасу, чітко розуміти, що реформу децентралізації потрібно остаточно закріпити у Конституції, так само і Хартію місцевого самоврядування. Це дуже важливо, бо до хартії ми приєдналися у 1992 році. З того часу всі говорять, як хочуть поміняти повноваження місцевого самоврядування...
— Усі поміняли, а ми говоримо...
— Так. Тому нам дуже важливо закріпити цю реформу, як і судову в Конституції. Але головне питання — активна співпраця парламенту, уряду та людей, які прагнуть змін.
— Дякую за розмову.
ДОВІДКОВО
Так званим законопроектом про «олійні плями» передбачається: якщо з 15 громад об’єднається половина, або половина населення, або половина площі, тоді уряд оголошує їх спроможними і дає їм необхідні фінансові ресурси. Ради, які залишилися, зможуть приєднатися з часом шляхом довиборів депутатів до сформованої ради об’єднаної громади. Тобто з’являється можливість розширювати таку об’єднану громаду без внесення змін до перспективного плану.
ФАКТ
22 квітня 2016 року відбулося підписання угоди між урядом України та Європейською Комісією, що діє від імені Європейського Союзу, про фінансування «U-LEAD з Європою: Програми для України з розширення прав і можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку». Угода передбачає надання нашій країні 97 млн. євро на створення неприбуткових не бюджетних установ у регіонах, які допомагатимуть місцевій владі втілювати регіональну стратегію розвитку. У тому числі сприятимуть підготовці та реалізації програм і проектів регіонального розвитку, підвищенню інвестиційної привабливості регіону.
ДОСЛІВНО
Нам потрібно формувати запит у суспільства. Якщо у людей є бажання до змін, то вони мають формувати запит до депутатів, щоб ми могли рухатися далі.
Записала Олена ГОРБУНОВА.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
