У него мегафон, у меня —
диктофон,
Он бомбами, танками
вооружен.
В Украине моей —
он разбойник и вор
У него — гашетка, у меня —
затвор.
Он боится меня — я боюсь
его,
Автомата нет, только
фоторужье,
Черное дуло — в объектив,
Голубой небосвод насквозь
пулей пробит.
На безводной высотке
сожжённых трав
Я припомнил дом,
недопитый бокал.
«Возвращусь и допью», —
маме пообещал.
Не пришлось: тот первым
на «кнопку» нажал.
Он меня не боялся, как и я
его.
Репортаж мой последний —
смерть для него.
Не тоскуйте, сыны,
не горюйте друзья,
В мой гранчак пусть солдаты
нальют вина.
Их воздушный корабль
грозен и быстр:
Вновь в горячую точку летит
журналист,
С ним записки на землю
хочу передать:
«Всем привет!
Всем, меня пережившим, —
стоять!».
День
119
119
Вибір редактора
Популярне за тиждень
-
1Про продовження строку дії воєнного стану в Україні 117
-
2У 2025 році мінімальний рівень локалізації при публічних закупівлях зріс на п’ять відсотків 64
-
3Підбили підсумки приватизації у 2024 році 63
-
4Громади Львівщини цьогоріч впроваджуватимуть заходи із використанням відновлюваних джерел енергії 63
-
5Руслан Стефанчук: Україна високо цінує позицію тих політичних сил Словаччини, які продовжують підтримувати нашу державу 61