У него мегафон, у меня —
диктофон,
Он бомбами, танками
вооружен.
В Украине моей —
он разбойник и вор
У него — гашетка, у меня —
затвор.
Он боится меня — я боюсь
его,
Автомата нет, только
фоторужье,
Черное дуло — в объектив,
Голубой небосвод насквозь
пулей пробит.
На безводной высотке
сожжённых трав
Я припомнил дом,
недопитый бокал.
«Возвращусь и допью», —
маме пообещал.
Не пришлось: тот первым
на «кнопку» нажал.
Он меня не боялся, как и я
его.
Репортаж мой последний —
смерть для него.
Не тоскуйте, сыны,
не горюйте друзья,
В мой гранчак пусть солдаты
нальют вина.
Их воздушный корабль
грозен и быстр:
Вновь в горячую точку летит
журналист,
С ним записки на землю
хочу передать:
«Всем привет!
Всем, меня пережившим, —
стоять!».
День
120
120

Вибір редактора
Популярне за тиждень
-
1Щодо посилення відповідальності за протиправний вплив на результати спортивних змагань 61
-
2У Дніпрі відбувся форум «Стійкість. Відновлення. Розвиток» 51
-
3День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя 50
-
4Щодо спорту ветеранів війни 50
-
5Громадянське суспільство є і буде активним учасником у процесі підготовки до повоєнних виборів, – Олександр Корнієнко 50