«Новий відлік 2.0» — це програма, яку вже другий рік поспіль реалізують в Одесі та області. По суті, вона є бізнес-інкубатором, у якому допомагають започаткувати нову справу або підтримують існуючу. Але учасниками можуть стати лише тимчасово переміщені особи, демобілізовані воїни АТО та члени їхніх сімей. Цього року програма зазнала змін та модернізувалася. Це вже другий проект, який реалізується Іmpact Hub Odessa за підтримки МФ «Відродження». Проект спрямований на соціалізацію та адаптацію переселенців та учасників АТО шляхом розвитку бізнесу. Отримано 299 заявок на участь у бізнес-інкубаторі. 78 осіб пройшли навчання та 54 захистили свої бізнес-проекти. Щоб відповісти на питання, хто, що і навіщо, Донецький прес-клуб поговорив не лише з тими, хто організував та втілив у життя такий проект, а й з тими, хто отримав гранти на розвиток своєї справи.

 

 

Отже, міжнародний фонд «Відродження» та Іmpact Hub Odessa ще минулого року розпочали не лише соціалізувати переселенців, а й надавати їм нові можливості, й фінансові, і навчальні. По суті, це два місяці тренінгів, лекцій, семінарів та воркшопів, які об’єднані темою — як створити та зробити успішним власний бізнес. У проекті беруть участь 78 осіб, п’ята частина з яких — учасники бойових дій або члени їхніх родин. У кінці липня оголошено 16 переможців програми, які отримають гроші на обладнання для розвитку власної справи. Максимум для одного проекту надаватиметься 80 тисяч гривень. Для цього учаснику потрібно захистити свій проект перед журі, яке складатиметься з бізнесменів та експертів.


Цікаво поглянути на досвід тих, хто вже закінчив навчання та отримав або не отримав грант. Колишня мешканка Авдіївки Наталія Панфілова робила у себе на малій батьківщині чебуреки. На проект вона прийшла з тим, що вміє та по-справжньому любить. З бажанням відкрити чебуречну вже в Одесі, щоб годувати себе, свою родину та дарувати одеситам насолоду від швидкої смачної їжі. «Я так запалила журі своїм бажанням, що один з його членів пообіцяв мені в будь-якому разі дати гроші. Незалежно від того, чи виграю я грант. Але я виграла. На те воля Божа, і я дуже рада. Я продаю чебуреки лише по 10 гривень. Але якщо хтось не може заплатити, то я даю їжу просто так. Окрім того, що виграла гроші тут, я познайомилася з людиною, яка допомогла мені знайти точку, де я платитиму за оренду не 4000 гривень, а лише 750. Це дуже дешево і на дуже популярному Новому ринку. Тож, звісно, це, передусім контакти, спілкування», — із щасливою усмішкою пояснює пані Наталія.


Нині жінка заробляє близько 400 гривень на день та вважає свою справу цілком успішною. Вона має найманих працівників і пишається тим, що робить. Наталія пояснює: поки що в неї нема такої людини, яку вона може залишити готувати чебуреки та піти у своїх справах. Адже в Авдіївці жінка працювала зі своїм персоналом не один рік. Однак вона вірить, що рано чи пізно навчить своїх кухарів усіх тонкощів.


Її тезка екс-донеччанка Наталія Маловик у рідному місті працювала психологом та гештальт-терапевтом. А в Одесі вирішила займатися тим, до чого лежить душа. Це handmade — вироби зі шкіри тварин та різноманітні аксесуари з тканини. Вже зараз фірмовим знаком бренду «Маловичка» стали її портупеї, які жінки та чоловіки вдягають зверху на одяг.


«Ідея цієї діяльності виникла сама. Мене ринок знайшов сам. Я завжди любила різноманітні шкіряні вироби і доглядала за ними сама. Потім почала комусь щось ремонтувати за гроші. І це переросло в те, що я маю нині.

Невеличкий бізнес, ним я займаюся зі своєю племінницею, яка переїхала сюди разом зі мною. Отримавши грант, змогла придбати обладнання, дві нові чудові машинки, які мають різне призначення. У мене багато клієнтів і серед переселенців та працівників програми, і серед їхніх друзів. Сарафанне радіо спрацювало. Нині мені навіть майже не потрібно рекламувати свої вироби у соцмережах, я постійно зайнята, постійно працюю», — каже скромна брюнетка Наталія, а її очі світяться. Адже вона робить те, що любить, і це справді можна побачити у її аксесуарах. До речі, не все пішло як по маслу, коли вона отримала грант. Обладнання подорожчало і довелося домовлятися з постачальниками. Машинки надійшли пізніше запланованого строку, але це був лише початок складного шляху та лише перші перешкоди. Наталія придбала ще одну машинку із зароблених коштів та давно вийшла на самоокупність.


Користь для міста


Узагалі кожен із 14 бізнес-проектів, які стартували торік завдяки цій програмі, нині працює та є цілком успішним. Тому організатори інкубатора, окрім коштів міжнародного фонду «Відродження», намагаються і вже залучають інших інвесторів. Адже всі проекти (а їх минулого року було 43), на жаль, перемогти не можуть, однак є дуже цікавими та мають право на життя. Переселенка з Донецька Олеся Філіна, наприклад, не виграла грант минулого року. Однак вона стільки всього навчилася і зрозуміла за час навчання, що таки знайшла інвестора і нині розпочинає власний бізнес. Вона відкрила салон краси, який працює в Одесі з березня. «Так, я не виграла, але я повірила у власні сили, я зрозуміла, як правильно все організувати, прорахувати», — пояснює Олеся.


Екс-донеччанин Денис Яковенко тепер виробляє в Одесі паливні брикети, а колишній макіївчанин Іван Первій фасує наповнювачі для туалетів тварин. Їхні ідеї втілити у проекти, а потім — реалізувати допомогли гранти «Нового відліку». Куратор бізнес-інкубатора «Новий відлік 2.0» Ганна Підопригора пояснює, що тепер переможці минулорічної програми вирішили зробити дещо корисне для міста. Кожен — у міру своїх можливостей. «Від бренду «Маловичка» наш художній музей нещодавно отримав нові торби. Вони потрібні для того, щоб відвідувачі, коли здають великі рюкзаки або сумки, змогли перекласти цінні речі у ці витвори Наталі з тканини та взяти їх із собою до музею».


Сміливий крок


Однією з головних відмінностей від минулорічної програми стала змога залучити до навчання з подальшою можливістю отримати грант демобілізованих учасників АТО та членів їхніх родин. З цього приводу були деякі побоювання і у громадських діячів, і у команди проекту. Однак вони таки вирішили спробувати, і ось чому.


Ганна Підопригора каже: «Новий відлік» реалізується в чотирьох областях. Київській, Харківській, Львівській та Одеській. І тут, коли ми зібралися і поговорили про те, що змінюватиметься цього року з урахуванням нашого попереднього досвіду, то зрозуміли, що є ще одна група людей, яких так само треба соціалізувати та адаптувати. Минулого року такої необхідності не було. Бо не було такої кількості людей, які повертаються звідти. У квітні, наприклад, дуже багато одеситів демобілізувалися. І ми зрозуміли, що їм потрібна схожа програма.


Мені здається, тут важливо зрозуміти. Різні категорії, але все те саме — людям необхідно розпочинати життя. І обом цим категоріям треба починати спочатку. Мало хто може переїхати або повернутися і зажити колишнім життям. Навіть якщо у людини були знання у якійсь сфері, був досвід, просто потрібна підтримка. Іноді це робота в групі, у колективі, розуміння того, що ти не один з такими проблемами.


Цього року в нас на навчанні з загальної кількості його учасників присутні 20 відсотків воїнів АТО. І це вже маленький крок уперед. Це соціалізація. Ми маємо йти та починати спілкуватися. Ми маємо йти та робити щось разом. Бо поки існуватиме думка, що переселенці якось так або не так ставляться до воїнів АТО, якщо ми нічого не робитимемо, то лише підтримаємо цей стереотип, ці чутки».


Ганна Підопригора каже, що наважитися на таке рішення було нелегко. «Ми зробили фокус-групи за участю переможців та тих, хто програв минулого року. Були відгуки про те, що змінити в програмі, що цікаво. Важливо, що ми спитали думки не лише в тих, хто нас похвалить, а й у тих, хто вкаже нам наші помилки чесно. Це була перша вибірка. Друге, що ми зробили, — запросили психологів і спитали, чи можна робити такий інкубатор та змішувати ці дві групи.


Провели з ними пару зустрічей, враховували експертну думку. Далі — покликали учасників АТО і в них питали, наскільки їм потрібен проект, наскільки їм це цікаво, наскільки вони хочуть вчитися разом із тимчасово переміщеними особами. І отримали досить позитивний результат.


Після цього зібрали переселенців, які також дали позитивний результат. І далі це були волонтери, які займаються з воїнами АТО. Після всього цього ми зрозуміли, що люди готові до цього. І почали діяти. Бо діяти наосліп неправильно. Нам було дуже важливо, щоб в аудиторії не виникало конфліктів, щоб ми показали: єдність — це не лише спільний вихід у вишиванках із прапорами на свята. Єдність — це коли ми разом здатні щось зробити, разом організувати бізнес. Разом навчатися жити в нинішніх умовах. Ця щоденна праця, як мені здається, і є виявом єдності. Коли ми беремо досвід і знання переселенців та воїнів АТО. В цьому і полягає сила. Бо якщо більше проводити спільних заходів не лише бізнес-інкубатора, а якихось, можливо, культурних, соціальних, то ми більше один одного бачитимемо і розумітимемо, що з обох боків є проблеми. І вони дуже схожі. І лише разом ми зможемо їх вирішити. Бо один у полі не воїн».


Але вже можна стверджувати, що дві соціальні групи — переселенці та воїни АТО — спокійно співіснують у рамках проекту, товаришують і намагаються не вірити в стереотипи один про одного, а шукати спільну мову та налагоджувати партнерські стосунки і творити разом.


Контактні дані проекту «Новий відлік» в Одесі:


Сторінка проекту: https://www.facebook. com/NovyVіdlіk.Centr/ БО «МБФ «Іmpact Hub Odessa»


http://іmpacthub.odessa.ua


+38 048 706-11-77


Куратор бізнес-інкубатора «Новий відлік 2.0» 

Ганна Підопригора 


+38 (067) 481-91-15 
+38 (067) 517-15-60.

 

Зліва направо: Олександр Доброєр — координатор освітньої програми бізнес-інкубатора, Ганна Підопригора — куратор бізнес-інкубатора «Новий відлік 2.0», Євген Попов — керівник Південного представництва Міжнародного фонду «Відродження».


Фото надані організаторами програми.