27 квітня 2016 року Казанківська районна рада прийняла рішення «Про звіт голови районної державної адміністрації по виконанню програм економічного, соціального та культурного розвитку Казанківського району за 2015 рік та інших повноважень, делегованих районною радою», відповідно до якого «роботу районної державної адміністрації по виконанню програм економічного, соціального та культурного розвитку Казанківського району за 2015 рік та інших делегованих районною радою повноважень» визнали незадовільною.
Та минуло ще майже два місяці, поки жителі району, керівники місцевих підприємств зважилися звернутися по допомогу до «Голосу України». Бо змін, стверджують, жодних. Усі скарги зводяться до кількох основних тез.
Перша — за багатьма показниками соціально-економічного розвитку район продовжує пасти задніх.
Сам д... к!
Депутат районної ради, директор Казанківського професійного аграрного ліцею, заслужений працівник сільського господарства, який свого часу теж очолював район на посадах і першого секретаря райкому партії, і представника Президента України, Володимир Дорошенко, оцінюючи роботу нинішнього голови РДА, висловлює свої переконання чітко й конкретно: «Не може влада тримати в своїх лавах таких людей! Не може директор спортшколи бути керівником району!».
«Чому ж, — сумніваємося. — Є безліч прикладів саме такого, не завжди логічного, але результативного кроку в напрямі оновлення влади».
«Я, як депутат і керівник, спочатку заходив до приймальні РДА, намагався допомагати в роботі, радити... Але дуже швидко зрозумів, що багатогодинне сидіння в приймальні — то лише даремне витрачання часу. А згодом ще й конфлікти розпочалися»... — парирує наш співрозмовник, колишній депутат обласної ради, трудівник із 60-річним стажем.
Забігаючи наперед, зазначимо: Ольга Жорова від свого старшого колеги теж не в захваті. Проте аргументи її більш прагматичні: «А ви знаєте, скільки в ліцею землі?! А ви знаєте, що сини Дорошенка теж обробляють землю?! А ви знаєте, що ліцей далеко не найкращий в області?! Що землі в них не доглянуті? Що колись у ліцею була харчосмакова фабрика, а тепер вона у власності синів Дорошенка? Що...».
Дивно! Адже за такої кількості недоліків у роботі, негараздів та навіть зловживань, на які напряму або опосередковано вказала голова РДА, людину не те що депутатом обирати та директором освітнього закладу тримати — на неї час справу заводити. Водночас різні незалежні джерела констатують інше: Володимир Дорошенко очолив трудовий колектив ліцею в 1996 році, в той час, коли в Україні панувала економічна криза, яка неабияк впливала й на профтехосвіту. Але її в Казанківському районі вдалося зберегти. Зрозуміло, що не в останню чергу завдяки наполегливості та рішучості керівника. Бо інакше до цього часу його б там не тримали! За ці роки тут провели газифікацію, підвели водопровід, здійснили ремонт гуртожитку, придбали чимало сучасної сільськогосподарської та комп’ютерної техніки. То де правда?
Та й по районному стадіону, з приводу якого між опонентами виник черговий конфлікт, запитань більш ніж достатньо. Адже попри те, що умовно він перебуває на утриманні того-таки ліцею, про його благоустрій мала б уже давно подбати й районна влада. З висоти, так би мовити, становища. Адже стадіон межує з територією ліцею. Сяк-так, але саме ліцей підтримує там хоч якийсь порядок, та й чи не єдина футбольна команда районного рівня теж створена закладом. Навіть з урахуванням цілої низки претензій справа мала б бути вище власних амбіцій. Тож, користуючись уже звичним і перевіреним методом, заходимо до соцмереж і читаємо коментарі (гарні й не дуже) про згаданий ліцей. Дивина: за відгуками, середня оцінка закладу — 4 із 5.
«Тоді, коли працював Володимир Григорович, можна було працювати. В районі діяло 12 асфальтових заводів, то можна було ремонтувати дороги! — обурюється та водночас констатує Ольга Жорова. — А сьогодні їх залишилося два на всю Миколаївську область».
«То хто в цьому винен?», — цікавимося без особливих сподівань на конкретну відповідь.
«А чия в цьому вина, що позакривалися асфальтові заводи в масштабах всієї України?», — відповідає запитанням на запитання наша візаві...
Децентралізація чи монополізація?
Шостого квітня в районі відбулося засідання робочої групи з підтримки та впровадження заходів щодо добровільного об’єднання територіальних громад. Під час засідання голова РДА Ольга Жорова наголосила на посиленні роботи щодо добровільного об’єднання громад на території Казанківського району. Мовляв, «час невпинно йде: в державі проходять реформи в різних галузях. Основне завдання — створення самодостатніх та фінансово спроможних громад, що дасть можливість залучати інвестиції, реалізувати нові проекти».
Зокрема, до Фонду регіонального розвитку від Казанківського району подано п’ять проектів, але основною умовою фінансування є наявність проекту на території об’єднаної територіальної громади.
«Громади потрібно об’єднувати, людям необхідно роз’яснювати, які будуть переваги від об’єднання», — підтримує колегу й голова районної ради Василь Кузін.
Після таких палких запевнень в необхідності об’єднання Володимирівський сільський голова Павло Довгий (військовий у відставці) з радості мало не заплакав та від задоволення лише потирав руки — громада ж бо давно готова приєднати до себе кілька навколишніх слабких сіл і господарювати самостійно. Стверджують: економічне підґрунтя мають не краще, але й не гірше, ніж Казанка. Але... Як розповів Павло Іванович, місяць минає за місяцем, а віз і нині там!
Павло Довгий стверджує: зі своїми питаннями та проблемами, що назріли в процесі підготовки до добровільного об’єднання громад, не те що ніякої допомоги не отримує, а й на елементарний прийом до голови РДА, очікуючи в приймальні по кілька годин, потрапити не може.
Культура не дотягує до рівня голови?
У районі «чомусь» велика плинність кадрів. Так, звільненим за попереднього голови РДА практично в повному складі працівникам методкабінету відділу освіти довелося судитися та відновлюватися на роботі, проте вже після цього майже всі вони чомусь відмовилися працювати і звільнилися за власним бажанням... Колишнього начальника відділу освіти, звільненого попереднім головою РДА, суд відновив на посаді. Але після зауваження на апаратній нараді про те, що «з її голови корона не спаде», вже від нинішнього очільника району, жінка сама звільнилася за власним бажанням.
Ніяк не можуть тут втриматися на посадах керівники ще кількох структурних підрозділів. Зокрема, на посаді начальника відділу культури. «Чого б то?» — цікавимося в заслуженого працівника культури, людини, яка все своє трудове життя віддала розвитку культури в районі, а нині — директора районного музею Наталії Маслової. Жінка знічено мовчить, та все-таки, зібравшись із думками, починає розповідати нібито про зовсім інше.
«Щороку до 8 Березня ми готуємо виставку про кращих жінок району. Кандидатури обговорюємо з громадськістю. Цього року, на жаль, вже підготовлена виставка була виключена з програми свята. А знаєте чому? Ми не порадилися з приводу кожної кандидатури з головою РДА...
...Тривалий час підшуковуємо прибиральницю. Але для того, щоб прийняти на цю посаду людину, обов’язково маємо порадитися (ні, навіть не з начальником відділу культури!)... з головою РДА.
Було б смішно, якби не так сумно! По роз’яснення з приводу цих малоймовірних історій знову звертаємося до Ольги Жорової.
«То все брехня!» — парирує за звичкою голова РДА. «А ви знаєте, скільки грошей отримує директор музею?», — переходить розмова в уже знайоме русло.
«Ні, не знаємо, — погоджуємося. Може, тисячі півтори-дві гривень?!».
«Помиляєтеся, — чомусь не зовсім радісно запевняє співрозмовниця. — А ще ж і пенсію отримує»...
На думку чомусь приходить старий єврейський анекдот про багатих і бідних: «Революційна пора. З вулиці чуються нецензурні вигуки п’яних матросів.
— Фіма, що там ті люди кричать? — запитує онука старий єврей.
— Кричать, щоб не було багатих, — відповідає той.
— Дивно, — обурюється старий єврей. — А мій батько Мойша завжди хотів, щоб не було бідних!».
У процесі розмови так жодного разу й не почули, що директор музею заслуговує на гарну зарплату й на просто людську вдячність, адже музей тут такого рівня, що не те що в районному, в обласному центрі не завжди зустрінеш. Як, власне, й налагодженої на найвищому рівні роботи з волонтерськими організаціями, з надання допомоги учасникам АТО, якою пенсіонерка — директор музею переймається чи не найбільше в районі. Це визнають і місцеві волонтери, і земляки—учасники АТО. Тим часом сама Н. Маслова впевнена, що «чорна кішка пробігла» після того, як у районній газеті почали хвалити волонтерський рух і її саму. Саме тоді «побив горщики» з місцевою владою і ще один із призвідників масштабного волонтерського руху на Казанківщині Олександр Смаровоз.
«Чому не знайшли спільної мови з відомим у районі й за його межами волонтером Смаровозом? — цікавимося в О. Жорової. — Адже разом з уже згаданою Н. Масловою вони створили в районі чіткий механізм взаємодії з підрозділами та військовими частинами, з воїнами-земляками в зоні АТО. Загалом організували допомогу для понад 270 бійців, зібрали на ці цілі в районі лише коштами понад 200 тисяч гривень. Направили на передову 180 посилок. І все це чітко організовано, із серйозним бухгалтерським обліком та іншими елементами контролю».
«А знаєте, чого він хотів? — одразу реагує Жорова. — Просив у мене землі для себе і братів, а для дружини — роботу»...
Уже зовсім не хотілося, але ж треба, запитувати про співпрацю з головою районної ради Василем Кузіним, завдяки якому, не в останню чергу, О. Жорова стала керівником такого рівня. Про співпрацю, якої, власне, як на нашу думку, вже немає.
«А як ви собі уявляєте, — запитує співрозмовниця, — усвідомлювати йому, що якийсь там директор спортивної школи нині керує районом?! А те, що я змогла отримати дві вищі освіти, йому нічого не каже?», — натякає на «чорну» заздрість свого старшого колеги.
Ми, до речі, будь-якої заздрості не помітили. Більше того, візьмемо на себе сміливість заявити, що Василь Кузін, незважаючи на відсутність бодай якогось розуміння та бажання співпрацювати з боку голови РДА, постійно намагається таку співпрацю налагодити. Адже як інакше пояснити той факт, що, маючи всі можливості винести на розгляд сесії районної ради питання про недовіру (що передбачає юридичним наслідком звільнення голови РДА), саме він по-сприяв, щоб винесли питання «Про звіт голови...». Але й за це рішення, другим пунктом якого роботу РДА визнано незадовільною, у відкритому поіменному голосуванні віддали голоси 17 із 25 присутніх депутатів, 3 утримались і 2 не голосували. І за проект рішення про недовіру проголосували б не менше, переконані місцеві депутати. Вже не кажучи про те, що якби голосування відбувалося в таємному режимі. Отже, зрозуміло, що голова райради ще продовжує на щось сподіватися та шукати шляхи порозуміння, якого давно немає.
Депутати були не праві — стверджує О. Жорова. Насправді соціально-економічна ситуація в районі не погіршилась (офіційно — 16-те місце із 19 районів за 2015 рік. — Авт.), «просто по-іншому почали визначати рейтингові показники». А деякі поліпшити неможливо, такі, як, наприклад, дитяча смертність (!). Вони теж впливають на місце району в рейтинговій таблиці...
«Сьогодні в районі зовсім немає інвестицій, — повідомляє Ольга Анатоліївна. — Я вже рік працюю над цим і продовжуватиму працювати. А якщо хтось каже, що він привів інвестиції, хай покаже»...
Боїмося, що втратимо землю, яку облагородили
Незадоволені співпрацею з райдержадміністрацією і місцеві сільгоспвиробники.
«Наше господарство обробляє майже п’ять тисяч гектарів землі, — пишуть до редакції з місцевого ПП «Агротех». — За минулий рік лише до районного бюджету підприємство сплатило прибуткового податку на загальну суму більш як 1,5 мільйона гривень. Ще понад 170 тисяч та 280 тисяч гривень відповідно сплачено до бюджетів Веселобалківської та Михайлівської сільрад. От тільки розуміння й допомоги з боку райдержадміністрації ми не отримуємо, — стверджує керівництво приватного підприємства. — По кілька місяців доводиться годинами просиджувати в приймальні голови РДА, щоб вирішити будь-яке господарське питання. Натомість чуємо лише обіцянки та дивні натяки...».
Підприємство сплачує за використання паїв чи не найбільшу в районі орендну плату — до 10 відсотків від оціночної вартості землі. Але частину земель уже втратило. Тут переймаються, щоб процес не поглибився. Його спеціалісти дивуються: як може бути, щоб в одних документи на оформлення землі розглядали роками, а в інших оформляли за один день, та натякають на певний вплив у цьому процесі місцевої влади.
На В «Агротеху» сформувався гарний трудовий колектив. Працівники отримують за свою роботу гідну оплату, для них створено належні умови. Наприклад, для механізаторів організовано дворазове безплатне харчування (для цього на кожному відділенні діють харчоблоки). Турбуються тут і про оздоровлення працівників та їхніх дітей. За рахунок підприємства дають путівки в будинки відпочинку, дитячі табори тощо. Надається матеріальна допомога на лікування.
Уже протягом кількох років у господарстві застосовують сучасні передові технології вирощування зернових та технічних культур, освоюють новітні найпрогресивніші сорти та отримують добрі врожаї. Приміром, торік зібрали озимої пшениці понад 50 ц/га на круг. Під цьогорічний урожай відведено 1856 гектарів озимої пшениці, посіяли 2000 гектарів соняшнику, решту площ займають сорго, гречка тощо. Є всі підстави сподіватися на отримання ще вищих урожаїв, адже тут мають власну сільськогосподарську техніку, застосовують сучасні засоби захисту рослин. А це — шлях до наповнення місцевого бюджету. Чому ж немає ніякої підтримки від тих, хто мав би напряму бути в цьому зацікавлений? Багато хто чомусь вважає, що в районі ведеться перерозподіл сфер впливу в єдиному прибутковому бізнесі — земельному.
Звичайно, заради правди можна сказати, що певні досягнення в районі таки були. Як наголошує Ольга Жорова, виплатили заборгованість за харчування по ЦРЛ. Бо за результатами роботи за 2015 рік район вийшов із вільними залишками 1 мільйон 900 тисяч гривень, тож розподіляти є що. Із позаминулого року таких залишків не було зовсім, а бюджети чотирьох сільських рад взагалі не було виконано. А вже в 2015-му свої бюджети виконали всі сільради. За рахунок того, що було задіяно всі резерви: і за рахунок оренди землі, і за рахунок зміни податкової бази, і, звісно, за рахунок того, що деякі надходження, які раніше справлялися до державного бюджету, нині надійшли до місцевого, погоджується О. Жорова. Чому ж тоді за темпами зростання доходів до місцевих бюджетів район посідає передостаннє, 18-те, рейтингове місце? А приріст надходжень податків і платежів до бюджетів усіх рівнів проти попереднього 2014 року становив лише 36 відсотків?
Не набагато краща ситуація зі сплатою єдиного соціального внеску (ЄСВ) — 17-те місце.
Не дотягли за січень—вересень 2015-го до відповідного періоду 2014 року й за обсягами роздрібної торгівлі (зменшились на 22 відсотки).
«Працювала й продовжуватиму працювати! І ні з ким стосунки не з’ясовую», — запевняє на завершення Ольга Жорова. І в авторів цього матеріалу немає підстав їй не вірити. Однак немає підстав не вірити й депутатові районної ради, заслуженому працівнику сільського господарства, почесному громадянину Казанки, директору Казанківського ліцею Володимиру Дорошенку, голові районної організації ветеранів Афганістану, волонтеру Андрієві Коптєву, директору районного музею, заслуженому працівнику культури, волонтеру Наталії Масловій, депутатові районної ради семи скликань, голові районної ради Василю Кузіну, головному лікарю Казанківської ЦРЛ Сергію Апчелу, ще донедавна — головному волонтерові району Олександру Смаровозу, керівникам ПП «Агротех» та багатьом іншим жителям району, які, кожен окремо і всі разом, стверджують: протягом останнього року ситуація в районі стала дуже складною, напруженою. І пов’язують це не в останню чергу з діяльністю голови РДА Ольги Жорової. З її методами роботи.
Отакі, як то кажуть, пироги. А точніше — вузли. Вузли проблем, які потрібно розв’язувати або, як той Гордіїв, — розрубати.
Казанківський район
Миколаївської області.
P.S. Коли матеріал уже готувався до друку, з Казанки надійшла звістка, що депутати районної ради налаштовані знову виносити на розгляд чергової сесії проблемне питання. Цього разу — про недовіру голові РДА О. Жоровій. Про це йшлося під час засідання відповідної депутатської комісії.
Зі скарги, що надійшла до редакції газети «Голос України»:
«...Порушуються права орендарів, що використовували земельні ділянки раніше, вкладали кошти в обробіток землі, планували свою виробничу діяльність, придбавали сільськогосподарську техніку, насіння...».
З аналітичної записки Миколаївської ОДА за результатами моніторингу та оцінки соціально-економічного розвитку за січень—грудень 2015 року:
«Економічний розвиток. У сфері агропромислового комплексу. Менше однієї голови корів з розрахунку на 100 га сільгоспугідь — у сільськогосподарських підприємствах шести районів, в т. ч. — в Казанківському.
Зменшення темпів виробництва яєць (внаслідок ліквідації частини поголів’я курей ТОВ «Ареал — Снігурівка») — в чотирьох районах. В т. ч. — в Казанківському (на 94,7%).
У промисловості. Надто низькими залишаються показники обсягу реалізації продукції на душу населення в шести районах, в т. ч. Казанківському (276,5 грн.).
Зростання податкового боргу по платежах до зведеного бюджету відбулося по всіх районах області. По трьох особливо. В т. ч. по Казанківському — в 1,6 разу.
Найбільше зростання боргу з ЄВ відбулося по 12 районах. В т. ч. по Казанківському — 103,2 відсотка порівняно з початком року.
Підприємницька діяльність. Кількість суб’єктів підприємницької діяльності станом на 01.01.2016 року порівняно з відповідним періодом минулого року зменшилась в 13 районах, в т. ч. в Казанківському — на 2,3%.
Зменшився й обсяг реалізованої продукції (товарів, послуг) середніх та малих підприємств.
В освіті. Найнижчий відсоток охоплення позашкільною освітою в чотирьох районах. В т. ч. в Казанківському — 20%.
В культурі. Найнижчі показники по фінансуванню бібліотечних систем на поповнення фондів (від 4,5 тис. грн. до 2,5 тис. грн.) в п’яти районах, в т. ч. — в Казанківському...».
Знайомтесь, Казанка. Парадний в’їзд.
Фото Петра МЕЛЬНИКА.
